Шановний пане Голово Верховної Ради України !
Вже не перший рік в нашому суспільстві триває обговорення проблеми безконтрольної оплати праці в органах місцевого самоврядування, але ніхто не насмілюється визнати, що захмарні заробітні плати голів громад та посадових осіб місцевих органів влади прямо та опосередковано ставлять під загрозу національну безпеку і оборону країни, впливають на рішення партнерів нашої країни щодо надання фінансової і військової допомоги, підривають авторитет і довіру до органів державної влади, відбивають у бізнесу бажання добросовісно сплачувати податки, чим віддаляють нашу країну від перемоги над агресором.
Нам, сільгоспвиробникам та мешканцям сільських і селищних громад, соромно перед народом України, Збройними Силами України та перед кожним окремо взятим військовослужбовцем, що боронить нашу країну від загарбників, за те, що лише 30 % наших податків спрямовуються до державного бюджету України і використовуються на оборону країни. І це в той час, коли весь світ вишукує можливість зібрати кошти для допомоги Україні, коли керівництво нашої держави намагається знайти додаткові джерела надходження до бюджету країни, коли майже кожен українець донатить на потреби ЗСУ і коли тисячі маленьких українців жертвують своїм дитинством задля спільної Перемоги над ворогом.
Можливо нашим законодавчим та виконавчим органам невідомо, але 70 % податків від сільськогосподарського виробництва осідають в місцевих бюджетах. Це стосується, в першу чергу, податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати і плати за користування земельними ділянками, акцизу, мінімального податкового зобов’язання, земельного податку та податку на нерухоме майно. А це колосальні суми і не всі громади у добровільному порядку діляться ними з державним бюджетом та скеровують на потреби оборони країни.
Будь-які заборони на здійснення невиправданих витрат та контроль за закупівлями з боку держави не діють. Керівники переважної більшості сільських та селищних громад на територіях, де не відбувались воєнні дії, продовжують жити тихим довоєнним життям, пристосовуються до заборон і вигадують нові схеми використання зекономлених коштів, в тому числі і на свою користь. Вони просто «жирують», адже надходження збільшились, а заборони дають їм можливість безвідповідально нічого не робити. Для когось війна, а для когось «золоті часи».
Для прикладу наведемо лише одну громаду під назвою Ширяївська об’єднана територіальна громада Одеської області.
Вказана громада утворена у 2016 році, до її складу увійшло 18 населених пунктів з центром в селищі Ширяєве, територія громади охоплювала 410,5 км2, населення станом на 2016 рік налічувало 17 409 осіб. Перші вибори відбулись 18.12.2016 року, головою громади обрано Полюганіча В.В., який вже другу каденцію поспіль «успішно» керує громадою на свою користь. В 2020 році через бездіяльність селищного голови громада втратила 6 населених пунктів, кількість населення скоротилась до 9 861 особи, територія зменшилась до 324,9 км2. Серед промислових об’єктів залишився хлібозавод, бюджетоутворюючими є лише сільськогосподарські підприємства. За останні декілька років банк земель комунальної власності скоротився на 20 % через корупційні схеми.За період повномасштабного вторгнення керівництво громади лише 20.12.2023 року спромоглося перерахувати на потреби ЗСУ 1 млн. грн. на вимогу Одеської ОВА. Поряд з цим, в 2021 році дохідна частина бюджету громади у вигляді податкових надходжень склала майже 45 млн. грн., в 2022 році 46,3 млн. грн., в 2023 році понад 51 млн. грн. Отже, доходи громад по Україні в цілому і конкретно взятій Ширяївській ОТГ зростають, але керівництво цієї громади зовсім не докладає зусиль для розвитку громади і здобуття перемоги, зате значну увагу приділяє собі і своєму оточенню.
Так, щороку понад 40 % доходів громади спрямовується на утримання апарату управління громадою. Вдумайтесь,
заробітна плата голови громади Полюганіча В.В. з урахуванням рішення про 500 % премії та інших надбавок в останні роки становить понад 1,2 млн.грн., його заступників Гришканич Ю.А. та Шабатури В.В., секретаря ради Худіна О.М. понад 700 тис. грн. кожного. Навіть водій голови громади отримує 300 тис. грн. на рік.
Вражаюче: 1,2 млн. грн. голові чи не найменшої громади з найгіршими показниками в галузі освіти, медицини, культури, соціального захисту та комунального господарства, і лише 1 млн. грн. на потреби оборони країни.
Ось чому нам, платникам податків, соромно. А ще нам прикро, бо про надвисокі заробітні плати Ширяївського селищного голови і його оточення давно відомо керівництву району і області ( https://pulsodes.od.ua/liderom-v-odeskij-oblasti-po-zarplati-ie-holova-najbidnishoi-oth/ ).
Ми впевнені, що такий стан справ в переважній більшості громад і, можливо, саме це хотів донести до суспільства Керецьківський підривник.
Взагалі у нас складається враження, що війна не торкнулася органів місцевого самоврядування. Це ми страждаємо від зростання цін на енергоносії, на добрива, на паливо, насіння, засоби захисту рослин, запасні частини та від падіння цін на вироблену нами продукцію. Місцеві податки ніхто не знижував, свої заробітні плати чиновники місцевого рівня не зменшували.
За нашими простими підрахунками на прикладі Ширяївської громади 50 % доходів місцевого бюджету у вигляді податкових надходжень є достатньою сумою для достойного існування громади і забезпечення всіх її соціальних витрат. Інші 50 % були б непоганим внеском до бюджету оборони країни, наприклад у вигляді внутрішньої позики.
Уявіть собі, на прикладі згаданої громади це 25 млн. грн. в рік, а по Україні це близько 30 млрд. грн. на рік, яких так не вистачає на фронті.
Анонсоване Урядом на вимогу МВФ підвищення ставки податку на доходи фізичних осіб жодним чином не вплине на наповнення державного бюджету України, а лише примножить статки місцевих громад.
З урахуванням вищевикладеного, пане Голово, пропонуємо організувати прийняття Закону, яким на період воєнного стану:
суттєво обмежити заробітні плати працівників ОМС;
внести зміни до галузевих кодексів і законів, на підставі яких 50 % доходів місцевих бюджетів у вигляді податкових надходжень спрямовувались би хоча б у вигляді позики до державного бюджету для забезпечення обороноздатності країни;
задля уникнення дискусій та негативних наслідків часткового вилучення коштів місцевого бюджету, розробити механізм безвідсоткового їх запозичення шляхом надання місцевим громадам облігацій внутрішньої державної позики на суму вилучених коштів на період дії воєнного стану.
На наше глибоке переконання переважна більшість сільгоспвиробників України з позитивом сприйме такі зміни і негайно сплатить авансом належні платежі до кінця року, що наповнить державний бюджет і знизить градус обурення тим, що ми, сільгоспвиробники, на сьогоднішній день фактично спонсоруємо паразитів у вигляді органів місцевого самоврядування

Громадськість закликає розглянути та підтримати питання про
несправедливе перейменування назви міста Павлоград на Матвіїв,
відображаючи її небайдужість.
Український інститут національної пам'яті не надаючи ніяких історичних документів вважає, що топонім міста
підпадає під законодавство про деколонізацію через його пов'язаність з ім'ям
сина російської імператриці Катерини II Павла І. Національна Академія Наук України у відповідь на запит місцевої влади чи є, якісь історичні документи які пов'язують назву міста з Павлом I, відповіла що такі документи відсутні, однак Український інститут національної пам'яті продовжує наполягати на зміні назви міста. Онлайн-опитування містян показало що люди бажають зберегти назву Павлоград, тим паче що у 2022 році
місцева влада перенесла святкування Дня міста на другу суботу липня,
близьку до 12 липня, коли за юліанським календарем відзначають День
апостолів Петра і Павла.
Наголошуємо!!! Топонім Павлоград – не є наслідком російської
ідеології.
Виходячи з вищевикладеного, просимо взагалі не перейменовувати місто Павлград Дніпропетровської області і залишити цю назву назавжди!!!

Шановні панове,

Звертаюсь до Вас з проханням розглянути мою петицію щодо створення незалежного органу для проведення щорічного аудиту виконання передвиборних обіцянок, моніторингу ефективності діяльності та аудиту господарської діяльності органів місцевого самоврядування.

Вважаю, що такий орган буде важливим кроком у забезпеченні прозорості, відкритості та відповідальності перед громадянами. Створення незалежного аудиторського органу дозволить ефективно контролювати виконання обіцянок, які висловлюються під час передвиборної кампанії, а також відстежувати результативність роботи місцевих органів влади у сфері господарської діяльності.

Однією з ключових вимог є повна незалежність аудиторів даного органу. Важливо, щоб вони не мали жодних зв'язків з органами державної влади та не мали досвіду роботи у таких органах, що гарантує їх незалежність та об'єктивність у проведенні аудиту.

Повинна бути також забезпечена публічність та доступність результатів аудиту громадськості. Це дозволить громадянам моніторити діяльність владних структур та впливати на процеси в управлінні країною.

Дякую за увагу та розгляд петиції.

З повагою,
Олександр Коваленко

Двічі на рік Україна переходить із зимового на літній, а потім із літнього - на зимовий час, що вже достатньо давно сприймається громадянами вкрай болісно і негативно впливає на стан їхнього здоров'я.
Час, чинний в Україні взимку, є природним та стандартним для території нашої держави, і відповідає її географічному положенню.
Більше того, так званий "літній" час - змушує Україну по півроку жити за одним часом із країною-агресоркою. Тож вбачається за доцільне 27 жовтня 2024 року о 4 годині - востаннє перевести стрілки годинника нa годину назад і надалі припинити цю практику взагалі.
Виходячи з викладеного просимо ухвалити відповідний Закон України щодо остаточного врегулювання обчислення часу в Україні. Що і засвідчуємо своїми підписами.

Згідно своїх повноважень прийняти рішення, правки, зміни до законодавства, розробити програми та рішення тощо та передати для розгляду всім зацікавленим уповноваженим особам та установам на основі пропозицій і думок викладених в петиції. Шановна владо, гарант конституції, члени РНБО, омбудсмен та незламний, патріотичний народ України!
Настав час героїчних поДІЙ і за перебігом новин та гаслами героїв забувають, а також їх вчинки, нехтують соціальним захистом їх близьких.
Отже, за для вшанування героічних вчинків бійців непримітного фронту, для мотивації наступних героічних щоденних вчинків, стійкості та незламності пазлів та мозаїки з яких утворюються Україна, вимагає розробки закон та посилити соціальний захист депутатів, держслужбовців, фермерів, медиків, рятувальників, поліцейськіх, електриків, робітників критичного тощо, які отримають поранення, втратять часткову працездатність чи загинуть від наслідків збройної агресії на робочому місці та пи виконанні службових обов'язків. Назначити подвійні чи порийні виплати за загибель на робочому місці та пенсії за поранення чи допомогу по втраті годувальника їх дітям тощо. Таким чином, можливо і зал верховної ради буде повнішим та буде справедливо вшанування і держслужбовців в Миколаєві, полеглим хліборобам, рятувальникам, медикам тощо і впровадження закону надасть впевненості наступникам, що їх завдання добре використовувати свою діяльність, а держава поспілкується про них і родину. Це також частково зменшить відтік кадрів, особливо дефіцитних спеціальностей, медиків, розумних управлінців тощо.
Розглянути можливість обраної дії закону, щоб вшанувати героїчні зусілля хочаб з 24 лютого 2022 року.
П.С.
З днем народження незламна Україна та українці!
Пригоди мозаїки в сонячнім місті.
Одного разу одна частина мозаїки засумувала, нащо я живу, що я родлю, я навіть не знаю що роблять інші мозаїки, що знаходяться поза моїми сусідами мозаїками. Мабуть я піду звідці. Тоді, почувши її страждання, до неї прийшов велетень художник. Він відокремив мозаїку від стіни, та віднесши ії обережно на долонях трохи осторонь промовив: Не сумуй моя люба, малесенька! Дивись який гарний малюнок, але бачишь, то місце без тебе спотворює всю красу. Маленька мозаїка придивилася з широко відкритими очима. Їй відкрилися усі інші мозаїкі. Вони працювали, збирали врожай, прибаралися вдома та ростили дітей. Дехто був яскраво усміхнений, дехто блякло сумував і це вносило свої кольори в малюнок. Тоді художник прикоипив мозаїку на місце. Та з тих часів маленька мозайка чи яскраво посміхаючись, чи блякло сумувавши знала, що цим вона утворює великий дивовижний малюнок, та була дуже вдячна Велитню Художнику!
**Дімакратія (Діметрократія- примноження плодючесті, добробуту)- форма взаємодії, яка заснована на діякратії.
Діякратія - це концепція, яка має ствердження, що немає неправильних дій, є не ефективні, менш ефективні, та більш ефективні, а бездіяльність має втрачений потенціал, що при хибної спробі надав би додотковий досвід, який при послідовному застосуванні наближає досягнення мети, чи додає нові дані, що може змінити мету, але продовжує розвиток.
Дімакратія заснована на досягнення суспільного розвитку та блага завдяки поєднанню унікальних талантів та недоліків кожної людини, чи групи, яки мають можливості ефективно досягти цілей дією, що компенсує недоліки та підвищує ефективність.
Дімакратія передбачає створення суспільства заснованого на діякратії, що має мету об'єднання для досягнення прогресу та суспільного блага кожної людини на її особистих світовідчуттях, яки не суперечать суспільному благу, та не обмежує їх прав.
Дімакратія має мету поетапне зменшення насильства та хибних форм та поведінки засобами, які створюють найменшу шкоду та збитки.
Дімакратія спрямована на доступ та поширення знань для трансформації їх для суспільного блага.
Дімакратія сприяє створенню умов, завдяки яким утворюється групи сконцентровані навколо спільної мети, яка сприяє суспільному благу. При великих розбіжностях в розвитку та досягнення мети групою, та за для набуття досвіду, група ділиться за згодою, та продовжує існування для досягнення мети та суспільного блага.
Дімакратія сприяє забезпеченням базових потреб навколишнього суспільства, навіть якщо їх погляди різняться. Намагається дізнатися мотивації, наміри та потреби оточуючих та засоби їх трансформації задля запобігання утворення ситуації, яки можуть викликати суперечки та насильство.
*Алгоритм дій при суперечці та роз'єднані - є періодичні дебати, та порівняння досягнень, можливість нового об'єднання.
**Дімакратія сприяє самоорганізації та демонополізації. Важливим чинником для досягнення росту та сприяння суспільному благу - є природне ділення, яке здатне вирішувати більше завдань та бути мобільними в прийнятті рішень.
**Дімакратія повинна усвідомлювати інерцією та тривалість висновків та результатів, які провокують дії, поступовий їх вплив на консервативне суспільство та зміни в їх досягненнях.

Під час завоювання Кавказу російською імперією, влада росії планувала та реалізовувала політику винищення черкеського народу (адигів). Ця політика включала в себе різні методи, такі як масові вбивства, етнічну чистку, примусову депортацію, голодування, нібито «військові операції», під час яких військові вбивали мирних мешканців сіл і міст.

Згідно з різними оцінками, в результаті цієї політики загинуло від 400 тисяч до 1,5 мільйона черкесів. Більшість із них загинула внаслідок масових вбивств і експедицій, які влаштовували російські війська. Велика частина народу була примушена емігрувати, що спричинило трагічні наслідки для більшості населення, включаючи голод, хвороби та бідність. А найстрашніше - те, що "звільнені" від людей землі почали заселяти нашими пращурами - запорізькими козаками, після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році, але не тільки з метою колонізації, а ще щоб частково перекласти відповідальність та спрямувати ненависть черкесів на нас.

Це ті самі злочини проти людяності, які росія чинила з нами. Нас почули, але черкесів на жаль не чують досі: лише Сакартвело (Грузія) в 2011 році офіційно визнала цей геноцид геноцидом. І це попри те, що, на відміну від багатьох інших геноцидів, професійні історики консенсусно переконані в тому, що це російське насильство – стопроцентний геноцид, як пише Віталій Огієнко, історик, головний спеціаліст відділу дослідження тоталітарних режимів Українського інституту національної пам'яті.
Більше того, геноцид черкесів – це найбільш успішний російський геноцид. Всі цілі щодо пригноблення та винищення черкесів, які ставили перед собою цілі покоління російських еліт, вони досягли. Так якщо на початку ХІХ столітті черкесів було щонайменше 2 мільйони, то після геноциду їх залишилося на історичних землях лише 3-5 % від цієї кількості. Всі інші були вбиті, депортовані або втекли.

Україна сьогодні - це символ боротьби за справедливість у світі, тож ми маємо допомогти черкесам бути почутими й точно зазначити свою позицію щодо цього жахливого злочину проти людства у світі.

(Використано тексти авторства Богдана Кириченка, Віталія Огієнка)

Шановні Народні Депутати!
Прошу Вас заборонити продаж і використання отрути що спричиняє смерть кішок і птахів як безпосередньо так і при поїданні отруєних гризунів, інсектицидів, небезпечних для бджіл.
Прошу не відхиляти петицію по причині невідповідності якимось там вимогам щоб я не скаржилась в міжнародні організаціі на відсутність демократії навіть стосовно дріб"язкових для вас питань. Якщо я написала не так то напишіть як змінити щоб було ТАК.
Дякую за увагу.
Гринь Надія Григорівна,
nadiagreen1960@gmail.com
20 березня 2024 року.

Шановні народні депутати Верховної Ради!

20 березня 2024 року Верховна Рада прийняла за основу проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам” №10399.

Станом на зараз частиною 1 статті 72 ЗУ “Про вищу освіту” встановлюються гарантії мінімального обсягу держзамовлення: мінімум 51% від випускників загальноосвітніх навчальних закладів (для бакалаврських програм), 50% від випускників бакалаврату (для магістерських) - це бюджетні місця. Законопроєкт №10399 скасовує ці положення та не пропонує жодних законодавчих гарантій щодо мінімального обсягу держзамовлення.

Як зазначає Головне наукове-експертне управління апарату Верховної Ради України в своєму висновку до Законопроєкту: “при виключенні конкретних вимог щодо відсотків підготовки фахівців, а натомість встановленні можливості формування державного замовлення відповідним центральним органом виконавчої влади, відповідне державне замовлення (яке є механізмом забезпечення «безоплатності вищої освіти»), може взагалі не формуватися”. У Висновку наголошується на офіційному тлумаченні ч. 3 ст. 53 Конституції Конституційним Судом України, згідно якого безоплатність освіти означає право її здобути в межах державного замовлення. Тобто скорочення держзамовлення без змін до Конституції - порушення норми ч. 3 ст. 53 Конституції щодо забезпечення державою доступності і безоплатності вищої освіти.

На проблемі скасування мінімальних обсягів держзамовлення також наголошувала Профспілка працівників освіти і науки України. Як зазначає Профспілка у своїй позиції щодо Законопроєкту, “виключення конкретних гарантій у % вимірі щодо підготовки фахівців та надання можливості формування державного замовлення центральним органам виконавчої влади, у зв’язку з постійною недостатністю у державі коштів, загрожує отриманню безоплатно вищої освіти та суттєвому зменшенню держзамовлення, ситуаційного, суб’єктивного встановлення його обсягів”.

Згідно з прогнозами МОН, 35-40% отримувачів освіти (не гарантіями, а лише прогнозами), будуть отримувати гранти, які повністю або частково покриватимуть вартість навчання. При цьому отримувачі грантів не зможуть претендувати на отримання академічної чи навіть соціальної стипендії, що значно погіршить соціально-економічне становище і без того вразливої групи студентів.

Студенти, які все-таки будуть здобувати освіту на бюджетній формі навчання, значно скороченій в обсягах, після випуску будуть примушені три роки відпрацювати “за розподілом”, позбавлені права самостійно обирати працедавця і умови роботи. Скасування практик примусового працевлаштування, прийнятих в СРСР, було одним із досягнень незалежної України. Тепер під гаслами “гроші ходять за студентом” і “свободи вибору” це досягнення скасовується, і ми повертаємось до того, від чого пішли.

Гарантовані підстави для отримання соціальної стипендії так само скасовуються: надавати її тепер будуть, “якщо така підтримка необхідна у зв’язку з фінансово-майновим станом сім’ї”. Критерії “необхідності” Кабмін зможе визначати довільно. На думку авторів висновку ГНЕУ щодо Законопроєкту, це може призвести до звуження обсягу прав і свобод людини (всупереч ч. 3 ст. 22 Конституції України).

Як вказано у спільній Позиції низки правозахисних організацій, зокрема “Крим SOS”, “Донбас SOS”, “Схід СОС” та ін., Законопроєкт №10399 скасовує існуючу державну підтримку для абітурієнтів з числа ВПО та з тимчасово окупованих територій у вигляді безоплатного навчання на підготовчих курсах із стипендіальним забезпеченням у закладах вищої освіти, що поглибить вразливе становище абітурієнтів з тимчасово окупованих територій та фактично штовхатиме їх до лап російських окупантів. Неможливість безоплатного навчання на підготовчих курсах із стипендіальним забезпеченням перешкоджатиме реалізації права на освіту та в перспективі демотивує українську молодь, яка проживає на ТОТ або належить до числа ВПО, навчатись та працювати в Україні.

Отже, якщо законопроєкт буде прийнятий, уряд самовільно вирішуватиме, хто зможе навчатися безкоштовно і отримувати стипендію. Гарантії, які існують зараз, більше не будуть діяти.

У країнах Європейського Союзу українська молодь матиме можливість отримати безкоштовну освіту, яка не позбавить випускників права обирати, де їм працювати. Тому така «реформа» підсилить відтік населення з України, зменшить відсоток працездатних і кваліфікованих молодих людей, посилить демографічну кризу. В умовах повномасштабної війни це є ще одна загроза для майбутнього держави.

Прошу Вас, народних депутатів України, не допустити прийняття положень законопроекту 10399, які скасовують мінімальні обсяги держзамовлення на здобуття вищої освіти, вводять обмеження у наданні стипендій та примусове працевлаштування для студентів-бюджетників.

Примусове виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною стадією правосуддя, і будь яке ухвалене судом рішення без його фактичного виконання не має належної державної ваги. Саме на стадії примусового виконання рішень відбувається реальне відновлення порушених прав як фізичних, так і юридичних осіб, або ж компенсація понесеної шкоди чи збитків.

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців.

Належне виконання рішення суду є важливим і невід’ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини.

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Більше того, Конституція України (стаття 129-1) чітко визначає, що судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Таким чином, держава зобов’язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в ньому не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід’ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).


Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість виконання судових рішень є одним із важливих та фундаментальних принципів як Конституції, так і цивільного судочинства

Забезпечення ефективного примусового виконання рішень для України має важливе значення як на національному рівні, так і щодо відповідності нашої країни критеріям, необхідним для майбутнього вступу до Європейського Союзу.

Так, наприклад, в останньому Повідомленні Єврокомісії про політику розширення ЄС 2023 року щодо України зазначено, зокрема, про необхідність продовження реформування примусового виконання рішень:

«Уряд повинен відновити зусилля в цьому напрямку, наскільки це можливо в нинішніх умовах, оскільки дієва система забезпечення виконання судових рішень є не лише ключовим елементом ринкової економіки та верховенства права, але й необхідною передумовою для швидкого відновлення економіки».

Вважаємо наведене зауваження Єврокомісії цілком слушним, адже дійсно саме ефективне примусове виконання рішень, а значить і дієвий судовий захист прав інвесторів і, як наслідок, сприятливий інвестиційний клімат будуть визначальними чинниками в процесі післявоєнної реалізації Плану відновлення України, яка отримає багатомільярдні інвестиції та допомогу на відбудову інфраструктури, розвиток економіки, соціальної сфери тощо.

Таким чином, діяльність органів та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тобто органів державної виконавчої служби та приватних виконавців) є об’єктивно важливою для забезпечення виконання функцій держави, функціонування економіки та повноцінної реалізації конституційного права кожного на судовий захист.

При цьому державні та приватні виконавці в Україні, з огляду на їхню невелику кількість, фактично не становлять значимого для оборони країни мобілізаційного потенціалу.

Мобілізація виконавців матиме руйнівні наслідки для всієї системи примусового виконання рішень, адже йдеться про сотні тисяч рішень судів та інших органів, які не зможуть бути належним чином пред’явлені до виконання та відкритих виконавчих проваджень, які фактично перестануть виконуватися. Таким чином, може відбутися значне порушення законних прав та інтересів сторін виконавчого провадження – сотень тисяч громадян України та юридичних осіб.

Вважаю за необхідне внести державних та приватних виконавців до переліку осіб, які мають право отримати відстрочку та бронювання на період мобілізації.

Як відомо, зараз відбувається обговорення Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку N 10449 від 30.01.2024 (далі - проект Закону).
Згідно п. 11 даного проекту Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних усиновителі, на утриманні яких перебувають діти, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років.
Така ж норма міститься і в діючому Законі України N 3543-ХІІ від 21.10.1993 “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а саме абз. 9 частина 1 статті 23: “не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування (далі - статусні діти), віком до 18 років.”
В даний час в деяких коментарях депутатів та окремих висновках експертів лунає інформація, що доцільно звільнити від призову на військову службу під час мобілізації опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-піклувальників, тобто представників інших форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, але при цьому скасувати відстрочку усиновлювачам, в той час, як саме усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Аргументація цих “експертів” основана на перекривленні окремих положень Сімейного кодексу України та нехтуванні суті усиновлення, як пріоритетної форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Аргументація, що дитина усиновлюється на правах рідної, що діти після усиновлення перестають бути “статусними” - є формальним підходом та виносить за рамки рішення, власне, дітей.
Положення статті 207 Сімейного кодексу України затверджувались не для того, щоб під час дії воєнного стану окремі державні службовці аргументували свою позицію тим, що, якщо дитина усиновлюється на правах рідної, значить вона прирівнюється до біологічної дитини і це є підставою для скасування відстрочки усиновлювачам.
Положення статті 207 Сімейного кодексу України затверджувались для того, щоб дитина при влаштуванні в форму виховання, зазначену в главі 18 Сімейного кодексу України була забезпечена стабільними та гармонійними умовами життя, що не здатні забезпечити інші форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відносно яких державні службовці і надалі тримаються розуміння неприпустимості травмування дітей, які вже мають досвід втрати підтримуючого дорослого. Ці діти щоденно проживають горе цієї втрати і несуть його в собі. У них порушене відчуття безпеки, зруйнована надійна прив’язаність, яку усиновлювачам доводиться відновлювати кропіткою, повільною і довгою роботою.
Процес усиновлення є законодавчо регламентованим, чітким і таким, що працює виключно в інтересах дітей.
Враховуючи все вищевикладене, наполегливо закликаємо залишити п. 11 даного проекту Закону, в наступній редакції:
"не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних усиновителі, на утриманні яких перебувають діти, які на момент усиновлення були дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років, незалежно від кількості дітей, влаштованих в ці форми виховання".

Комітет Верховної Ради всупереч волі громадян міста Южноукраїнська прийняв рішення про перейменування міста на «гард». Більше 80% містян проголосували за назву «Південноукраїнськ».
Згідно з Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» «Перейменування географічних об’єктів здійснюється з урахуванням думки населення, яке проживає на території, де розташовані ці об’єкти, шляхом проведення консультацій з громадськістю щодо запропонованих змін».
Комісія з найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів та бульварів на території Южноукраїнської міської територіальної громади провела опитування містян щодо назви нашого міста. За результатами опитування назву «Південноукраїнськ» підтримали 3050 громадян, «Гард» - 666 громадян, «Бугогард» - 56 громадян.
Наше місто побудовано в південному регіоні України, посеред Південноукраїнського степу, на березі Південного Бугу, поряд з унікальним Південноукраїнським енергокомплексом – життєво важливим для України стратегічними об’єктом. Місто енергетиків з’явилося на мапі України тільки завдяки будівництву АЕС. Не було б АЕС - не було б міста! А зараз, коли ворог нищить енергетичну систему України, і, особливо минулої зими, коли Південноукраїнська АЕС протягом всієї зими працювала на максимумі своєї потужності, – живила Україну світлом, якого так не вистачало в країні, персонал АЕС доклав усіх зусиль, щоб станція відпрацювала цей важкий період без збоїв та ремонтів.
Наше місто набуло статусу міста у 1987 році. Перед тим, як надати назву місту, було проведене опитування мешканців міста. І першою історичною назвою стала назва – Южноукраїнськ.
Долю міста визначає його назва і тому варто зрозуміти, особливо в такій важливій справі як перейменування, чому присвячені варіанти назви міста, що вони символізують.
Кострубатий мовний покруч ЮЖНОУКРАЇНСЬК є символом російської зверхності і залежності України від російського так званого «братского народа» за часів існування радянського союзу і цю назву слід було б привести до стандартів державної мови одразу після здобуття Україною незалежності.
Приведена до стандартів державної мови назва Південноукраїнськ складена з ДВОХ УКРАЇНСЬКИХ СЛІВ - «Південь» і «Україна» та присвячена всьому ПІВДНЮ УКРАЇНИ з його унікальною природою, чудовими людьми - українцями різних національностей і непростою багато тисячолітньою історією з давніх часів і до наших днів.
Слово «гард» – це слово іншомовного походження. Використовувалось в якості рибальських термінів: рибний завод, загорожа для ловлі риби. Згідно з п.6г статті 3 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», іншомовні слова, словосполучення і терміни мають використовуватися українською мовою у разі, якщо в українській мові існують рівнозначні відповідники. Тобто в даному випадку «гард» - це рибальський термін, який має бути приведений до стандартів української мови, а саме, - рибний завод. Гард – це не власна, а загальна назва.
.
За період з 1734 по 1775 рік козаки складали присягу на вірність імператорам кожного разу, як сходив на престол новий імператор. Це відбувалося більше шести разів. Наразі про це свідчить «Наказ № 5 1762 р., січня 19 – Наказ Коша полковникам Самарської, Кодацької, Кальміуської, Бугоґардівської і Перевізької паланок про приведення до присяги на вірність імператору Петру ІІІ духовенства, незаміжніх і одружених козаків та їх дітей, яким виповнилося дванадцять років, з вписанням всіх хто присягнув у відповідний реєстр та відправкою його в Кіш». «У 1762 р., у липні, з нагоди сходження імператриці Катерини II на престол всі козаки складали вірнопідданчу присягу. У Бугогардівській паланці присягу складали 427 чоловік запорозьких козаків». Це говорить про те, що Військо Запорожське Низове служило інтересам російської імперії і є складовою РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ, і елементом сучасної російської пропаганди.
«Згідно з топографічним описом 1774 р., на території Вольностей Запорозьких існувало 34 гарди, й 11 з них знаходилися на Бузі». Три з них знаходився у районі села Богданівка (Гардове до 1801р.). Богданівка знаходиться на протилежному від м. Южноукраїнськ березі.
Ні в часі, ні в просторі місто Южноукраїнськ і гард не співпадають.
Спроба назвати сучасне українське місто енергетиків ПІВДЕННОУКРАЇНСЬК іншомовним словом ГАРДЪ на честь козаків Бугогардівської паланки «войска ея императорского величества запорожского низового» може стати історичним прецедентом і призвести до фактичного визнання на державному рівні так званих «народних республік», а по суті окупованих територій України, у складі так званої «російської федерації»
Назва «Гард» має «унікальну» популярність на росії! Цим словом названо як мінімум 108 охоронних і торгових російських підприємств. Таку ж назву - «Гард» має магазин з продажу військового одягу у москві. А найгірше, що в мінську є «ООО «Гард-сервіс» - приватна військова компанія Лукашенка, яка співпрацювала з ЧВК «ВАГНЕР» Слово «гард» використовується на росії в назвах брендів та магазинів меблів, одягу, спортивної спідньої білизни, ліків, фарб, добрив.
Тож варіант назви міста - «Гард» підпадає під дію п. 2 статті 4 Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», згідно з яким «Присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності назв, що глорифікують, увічнюють, пропагують або містять символіку російської імперської політики, а також держави-терориста (держави-агресора) або її визначні, пам’ятні, історичні та культурні місця, населені пункти, дати, події, ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.»
Зараз наша країна платить дуже велику ціну за помилки минулого. І ця сторінка історії козацтва і козаків Бугогардівської паланки точно не заслуговує того, щоб на їхню честь назвали місто енергетиків.
У зв’язку з викладеним вище, надання місту назви «Гард» на честь козаків Бугогардівської паланки «войска єя імператорского вєлічества Запорожского нізового», що присягали російським імператорам і приймали участь в російських загарбницьких війнах, вважаємо ВИЯВОМ НЕПОВАГИ до тих хто будував місто, живе в ньому і працює, хто воює зараз з російським агресором, вважаємо ЗНУЩАННЯМ НАД ПАМ’ЯТТЮ тих, хто загинув боронячи нашу Незалежність!
І ще! Дуже недоречно зараз, під час війни з росією, прибрати з мапи України назву міста одним з коренів якої є «Україна». На радість пропаганді країни-агресора. Це просто злочин!
Шановні Народні депутати України! Просимо Вас НЕ ПІДТРИМУВАТИ рішення профільного Комітету Верховної Ради щодо перейменування міста Южноукраїнськ на «гард», що прийняте в супереч Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», бо проігноровано думку більшої частини населення.

Закон про мобілізацію №10449 від 30.01.2024 є НЕПРИЙНЯТНИМ.
Несправедливим, неефективним, неконституційним.

Щодо можливості звільнення після 36 місяців служби – вказане положення не відповідає дійсності
Так, проект Закону встановлює строк служби під час дії воєнного стану, який дає військовослужбовцю право на звільнення – 36 місяців. При цьому інші зміни до цієї ж статті дають можливість Ставці Верховного Головнокомандувача встановити інший, додатковий строк демобілізації військовослужбовців, які вже пройшли встановлений законом строк служби.
Проект Закону не містить граничного строку для ухвалення Ставкою Верховного Головнокомандувача рішення про демобілізацію військовослужбовців, які під час дії воєнного стану безперервно прослужили 36 місяців, а також не визначає підстав для ухвалення чи відхилення рішення про демобілізацію. Зазначене може фактично позбавити військовослужбовця права звільнитись у строк, передбачений законопроектом. Крім того, вказаний механізм містить ризики застосування вибіркового підходу для різних осіб.

ТЦК та СП наділяються каральними функціями
Питання надавання права представникам ТЦК та СП здійснювати перевірку військово-облікових документів громадян у віці від 18 до 60 років також суперечать Конституції. Таку перевірку можуть здійснювати тільки працівники Національної поліції, а також персоналу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян.
Зміни до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» створюють ризики вибіркового притягнення до відповідальності осіб, які порушили обов’язок щодо реєстрації електронного кабінету призовника, військовозобов’язаного, резервіста (далі – електронний кабінет). Так, новим абзацом зазначеної норми пропонується розширити обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, додавши необхідність обов’язкової реєстрації електронного кабінету. При цьому, за невиконання такого обов’язку передбачена адміністративна відповідальність (стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а за повторне невиконання - кримінальна відповідальність (стаття 337 Кримінального кодексу України).
Новелою проекту є встановлення можливості застосування до громадян, які не виконують обов’язки, передбачені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації заходів впливу (див. новий розділ VII Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Зокрема, у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції проекту) передбачається, що у разі невиконання під час мобілізації військовозобов’язаним чи резервістом обов’язків, передбачених ч. 3 ст. 22 цього Закону, та за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до ТЦК, керівник ТЦК протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом. У разі, якщо громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків) або не з’явився до відповідного ТЦК (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин знаходиться за кордоном), ТЦК звертається до суду в порядку, встановленому законом, щодо: 1) тимчасового обмеження такого громадянина у праві виїзду за межі України – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 2) тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортними засобами – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою; 3) накладення арешту на кошти та інші цінності такого громадянина, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції проекту). Такі заходи впливу застосовуватимуться за рішенням місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Не зважаючи на надану можливість оскаржити протягом 15 днів з дня проголошення в апеляційному порядку рішення суду у справах, передбачених у новій статті рішення суду першої інстанції у цій категорії справ підлягають негайному виконанню в порядку, встановленому законом.

Щодо необхідності реєстрації електронного кабінету
У законопроєкті пропонують передбачити обов’язок реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста за невиконання якого останні несуть визначену Законом юридичну відповідальність. Проте таке положення законопроєкту не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про захист персональних даних», правовим позиціям Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення права на особисте та сімейне життя. Тож такий обов’язок має бути виключений із законопроєкту.

Щодо обмежень прав жінок
Чинним приписом Закону передбачено, що відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають військовозобов’язані жінки та 23 чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону).
Проектом пропонується внести зміни до цієї норми та передбачити, що таку відстрочку мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим.
У цьому зв’язку варто зауважити, що чинна редакція згаданого положення ст. 23 Закону, в першу чергу, стосується жінок та чоловіків, які є одинокими матерями (батьками), під якими, згідно зі ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розуміються «одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини».
Такий важливий для країни законопроєкт має враховувати нюанси та передусім відповідати усім нормам Конституції. Правами людини не можна нехтувати!

Вимагаю від Верховної Ради невідкладно розглянути законопроєкт №8061що дозволить поверненим з полону військовим звільнятися зі служби за власним бажанням.

Шановні народні депутати!

рф за час повномасштабного вторгнення в Україну - вбила тисячі цивільних громадян України. А постраждалими від воєнних злочинів рф є мільйони українців, які були поранені, вимушені покинути своє житло через окупацію, небезпеку життю та здоров'ю, тощо.

Однак, за данними УВКПЛ ООН станом на 20 лютого 2024 року, через військові злочини рф - загинули 10378 цивільних громадян України.

У той же час, УВКПЛ ООН зазначає, що данні щодо кількості жертв військових злочинів рф можуть бути неповними.

Об'єктивна реальність нажаль вказує на те, що у результаті воєнних злочинів рф - в Україні були вбиті в десятки разів більше цивільних громадян України, ніж за офіційною статистикою УВКПЛ ООН.

Так, наприклад у результаті воєнних злочинів рф лише в місті Маріуполь, нажаль загинуло набагато більше цивільних громадян, ніж у представленій статистиці.

На мою думку, такі суттєво занижені данні щодо жертв серед цивільних громадян України - створюють хибне уявлення в міжнародних інституцій та інших держав партнерів про масштаб воєнних злочинів рф.

Як наслідок, це має негативний вплив на рівень підтримки України з боку інших держав.
Переконаний, що правда про справжній масштаб воєнних злочинів рф та реальні данні щодо кількості жертв серед цивільних громадян України - спонукають інші держави до більш активної міжнародної підтримки України в боротьбі з агресією рф.

Також, встановлення реальної кількості жертв воєнних злочинів рф - це перш за все вшанування пам'яті загиблих громадян України. Всі їх імена повинні назавжди бути вписані в історичну пам'ять української нації.

З урахуванням вище зазначеного, пропоную:
1) Створити Тимчасову слідчу комісію Верховної ради
з питання встановлення кількості цивільних жертв серед громадян України у результаті воєнних злочинів рф.
Передбачити повноваження комісії для встановлення максимальної та об'єктивної інформації та документування кількості жертв воєнних злочинів рф серед цивільних громадян України.
Встановити відповідні критерії для визнання підстав встановлення жертв воєнних злочинів рф.
Передбачити передачу інформації про кількість жертв воєнних злочинів рф до Міжнародних інституцій, зокрема УВКПЛ ООН.

2) Розробити законопроєкти "Про державні реєстри жертв та постраждалих від геноциду з боку рф", "Реєстр зниклих безвісті в результаті воєнних злочинів рф".

3) Розробити законопроєкт "Про статус жертв та постраждалих від геноциду з боку рф"
Законопроєктом передбачити:
а) Призначення відповідного статусу жертв геноциду з боку рф - для загиблих цивільних громадян України у результаті воєенних злочинів рф.
б) Призначення статусу постраждалих від геноциду з боку рф - для цивільних громадян України, які отримали поранення, були вимушені покинути свій окупований населений пункт та інші населені пункти через загрозу життю та здоров'ю у результаті воєнних злочинів з боку рф.
в) встановити пільги для родин жертв геноциду з боку рф та постраждалих від геноциду з боку рф - за рахунок конфіскованих активів рф.

Прошу збільшити заробітну плату вчителям та медичним працівникам. Тому що ці професії вкрай важливі для здорового та граматного суспільства

Звертаємось до Верховної Ради з пропозицією про запровадження Ядерної Компанії в Україні та реалізацію ядерної зброї з метою забезпечення національної безпеки та суверенітету нашої держави. Наразі, у зв’язку зі зростанням геополітичних загроз та агресії з боку зовнішніх суб'єктів, таких як Російська Федерація, стає надзвичайно важливим вжити ефективних заходів для забезпечення безпеки та захисту національних інтересів.
Україна знаходиться у складному історичному періоді, коли безпекові загрози постійно зростають. З моменту отримання незалежності, наша країна стала об’єктом військових агресій, терористичних актів та гібридної війни. Умови міжнародної безпеки змінилися, і Україні необхідно мати ефективні засоби для відстоювання своїх територіальних цілей та гарантування безпеки населення.
Створення Ядерної Компанії та отримання ядерної зброї є важливим кроком у зміцненні обороноздатності України. Ядерна зброя є ефективним засобом стримування агресії та гарантує відсіч потенційним загрозам з боку сусідніх агресивних режимів. Здатність мати ядерну зброю забезпечить Україні стратегічну незалежність та допоможе у збереженні миру та стабільності на регіональному та міжнародному рівнях.
Запровадження Ядерної Компанії також створить нові можливості для економічного розвитку країни. Розвиток ядерної галузі стане додатковим джерелом високотехнологічних робочих місць та сприятиме модернізації технологічного сектору.

Також запровадити згідні закони.
Закон про Контроль та Нагляд за Ядерною Діяльністю: Цей закон має встановити механізми контролю та нагляду за використанням ядерної зброї, щоб гарантувати дотримання міжнародних стандартів безпеки та запобігання несанкціонованому використанню.
Закон про Ядерну Безпеку: Цей закон має встановити норми та стандарти безпеки для діяльності з ядерною зброєю, включаючи заходи щодо захисту від можливих терористичних атак та нещасних випадків.
Закон про Міжнародні Зобов'язання у Сфері Ядерної Діяльності: Цей закон має визначити процедури виконання міжнародних зобов'язань, які Україна приймає у сфері ядерної діяльності, зокрема контролю над розпорядженням ядерною зброєю та співпраці з міжнародними організаціями з питань ядерної безпеки.
Закон про Інформаційну Безпеку та Конфіденційність у Сфері Ядерної Діяльності: Цей закон має забезпечити захист конфіденційної інформації, пов'язаної з ядерною діяльністю, від несанкціонованого доступу та розголошення.

Нещодавно у Верховну Раду України надійшов на розгляд новий законопроект про мобілізацію, який є дуже суворим і вкрай репресивним, тому що він містить такі пункти:
- обмеження у майнових правах тих громадян України, які не прийшли у військкомат після отримання повістки;
- можливість блокування банківських карток українців за неявку до ТЦК;
- можливість отримання або оновлення деяких документів (наприклад закордонного паспорту) тільки через військкомат;
- скасування відстрочки (та можлива мобілізація) для людей з інвалідністю 3 групи;
- кримінальна відповідальність за відмову проходити ВЛК.

Очевидно, що всі ці пункти суперечать нормам Конституції, а отже не можуть бути реалізовані у демократичній державі, якою себе позиціонує Україна. І оскільки ми воюємо саме за демократію і свободу, то ні в якому разі не можна допустити прийняття такого закону в Україні.

Натомість я пропоную Верховній Раді України зробити деякі дії, які дійсно наблизять нашу перемогу, а саме:
1) посилення відповідальності за корупцію в умовах воєнного стану;
2) покращення військової підготовки та забезпечення українських військових;
3) будівництво заводів по виробництву дронів та іншої військової техніки і боєприпасів (якщо небезпечно будувати ці заводи в Україні, можна тимчасово розмістити їх за кордоном);
4) державні інвестиції у розвиток українських військових технологій, а також спрощення умов для приватних інвестицій в українські військові технології;
5) лібералізація ринку зброї в Україні (дозволити приватним підприємствам виробляти зброю та боєприпаси для української армії);
6) реформування української армії, зокрема цифровізація;
7) переведення української економіки на воєнний лад, щоб підприємства могли випускати продукцію подвійного призначення;
8) звільнення від оподаткування українських волонтерів і благодійних фондів, які допомогають ЗСУ.

Впевнений що ці заходи більш корисні для наближення нашої перемоги? ніж мобілізація величезної кількості людей. Я вважаю що ми повинні перемагати Росію не числом, а новими технологіями та професіоналізмом наших військових. Відповідно саме над цим і потрібно працювати, а не над прийняттям вкрай суворих і репресивних законів, які порушують Конституцію.

Тож прошу Верховну Раду України не ухвалювати вкрай репресивний закон про мобілізацію, а натомість здійснити заходи, які дійсно наблизять нашу перемогу.

В законопроекті за номером 10449 від 30.01.2024 щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку пропонується скасування можливості винесення рішень ВЛК що визнають громадян обмежено придатними до військової служби в воєнний час. Натомість пропонується визнавати їх придатними або непридатними до військової служби. Також прикінцевими положеннями даного законопроекту пропонується що всі військовозобов'язані що набули відповідний статус "обмежено придатний до військової служби" до прийняття законопроекту мають пройти повторно ВЛК на протязі 9 місяців з дня набрання чинності дії закону.

У випадку прийняття законопроекту в поточному вигляді без наперед відомої нової концепції щодо відбору, визначення ступеня придатності громадян до військової служби а також врахування особливостей і обмежень за станом здоров'я таких громадян щодо робіт/завдань які вони можуть виконувати під час служби в Збройних Силах України виникають додаткові ризики.

Перш за все це ризики пов'язані з подальшим погіршенням стану здоров'я у таких громадян, інвалідизацією, невиконанням ними завдань і наказів командирів якщо їхні обмеження за станом здоров'я не будуть враховані відповідним військовим керівництвом під час постановки таких завдань і наказів. Будуть необхідні додаткові бюджетні витрати у сфері охорони здоров'я на лікування і реабілітацію. Також виникають додаткові корупційні ризики під час проходження ВЛК, оскільки чітких критеріїв наразі не існує і новим законопроектом або постановою Кабінету Міністрів таких змін наразі не пропонується. Створюється додаткове навантаження на ТЦК та СП і відповідні ВЛК при повторному огляді громадян що наразі мають статус обмежено придатних до військової служби. Також продукується зайва соціальна напруженість. Можна очікувати значне збільшення навантаження на міські ВЛК, ЦВЛК, судову систему і систему охорони здоров'я у зв'язку із значним зростанням кількості заяв від громадян на перегляд рішень ВЛК районних ТЦК та СП.

Враховуючи вищезгадане, без концептуальних і прозорих змін до законодавства щодо відбору громадян і визначення ступеня їх придатності до військової служби а також врахування обмежень за станом здоров'я під час несення служби, скасування статусу "обмежено придатний до військової служби" є вкрай недоцільним та шкідливим. До прийняття цих змін його потрібно залишити в поточному вигляді, а за громадянам що мають такий статус повинна бути закріплена можливість добровільно служити в Збройних Силах за умови обов'язкового дотримання умов, обмежень і особливостей їхнього стану здоров'я під час несення служби. Це дозволить продовжити служити чинним військовослужбовцям з обмеженнями за їх згодою, а також відповідним цивільним громадянам що мають бажання приєднатися до війська.

В законпроекті 10449 порушується права жінок та чоловіків, які не мають змогу пройти військову службу, адже на сьогоднішній день у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України постає питтання про посилення мобілізації.
В даному законопроекті є пропозиція мобілізації прокурорів та інших осіб які працюють в правоохороних органах.
Тому разом з цим постає питання щодо якості процесуального керівництва, а також захисту інтересів громадян та держави в суді.
Потрібно відмітити про те, що за висновком Конституційного Суду від 7 липня 2004 року визначається, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
В даному випадку вищевказані особи не мають змоги застосовувати свої знання та навички здобуті в вищих навчальних закладів і реалізовувати свої здібності.
Також слід сказати про те, що в даному законопроекті передбачається проходження базової військової підготовки в обов'язковому порядку для чоловіків та жінок, які мають медичну або фармацевтичну освіту, а всі інші жінки можуть проходити в добровільному порядку.
Виходячи з вищезазначеного можна константувати, що дані зміни в ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 27 ЗУ “Про прокуратуру” є недоцільними та дискримінаційними.

Петиція до Верховної Ради України
Про передачу деяких міжміських автомобільних доріг на баланси об'єднаних територіальних громад (ОТГ)

Шановні народні депутати України!

Звертаємося до вас з проханням вжити заходів для поступової передачі деяких міжміських автомобільних доріг на баланси об'єднаних територіальних громад (ОТГ).

Наразі система управління дорогами в Україні потребує вдосконалення.

Державне агентство автомобільних доріг України (міськавтодор) не має достатньо коштів для того, щоб утримувати всі дороги в належному стані.
Це призводить до того, що:
✓Деякі дороги по всій країні знаходяться в жахливому стані.
✓Це несе загрозу безпеці та комфорту громадян.
✓Це негативно впливає на розвиток економіки України.
Ми вважаємо, що поступова передача деяких доріг на баланси ОТГ може допомогти вирішити цю проблему.

ОТГ, які мають відповідні ресурси та можливості, можуть більш ефективно використовувати кошти на ремонт та утримання доріг на своїй території.

Передача деяких доріг ОТГ може:

✓Створити нові робочі місця.
✓Стимулювати розвиток місцевої економіки.
✓Збільшити прозорість та підзвітність у сфері управління дорогами.
✓На підтримку нашого твердження наводимо наступні аргументи:

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення управління автомобільними дорогами» від 22 березня 2022 року № 5600 передбачає можливість передачі деяких міжміських автомобільних доріг на баланси ОТГ.
Цей крок є важливим для децентралізації влади та розвитку місцевого самоврядування.

Передача деяких доріг на баланси ОТГ матиме такі переваги:
✓Більша відповідальність місцевої влади за стан доріг.
✓Більша оперативність у ремонті та утриманні доріг.
✓Більше можливостей для місцевої влади залучати кошти на ремонт та утримання доріг.

Голови ОТГ самостійно, за власний кошт, здійснюють прибирання та ремонт доріг на їхній території. Це може бути неефективним та неякісним.

Поступова передача деяких доріг на баланси ОТГ може допомогти зняти з міського автодору (Укравтодору) частину навантаження та дозволити зосередитися на найважливіших ділянках.

На підставі вищевикладеного просимо вас:

✓Розробити та прийняти закон про поступову передачу деяких міжміських автомобільних доріг на баланси ОТГ.
✓Визначити чіткі критерії для відбору доріг, які можуть бути передані на баланси ОТГ.
✓Створити робочу групу з представників Укравтодору, ОТГ та експертів для розробки плану передачі доріг.
✓Виділити кошти з бюджету на підтримку ОТГ, які приймуть на баланс дороги.

Підтримайте нашу петицію за кращі дороги!