Шановний пане Голово Верховної Ради України !
Вже не перший рік в нашому суспільстві триває обговорення проблеми безконтрольної оплати праці в органах місцевого самоврядування, але ніхто не насмілюється визнати, що захмарні заробітні плати голів громад та посадових осіб місцевих органів влади прямо та опосередковано ставлять під загрозу національну безпеку і оборону країни, впливають на рішення партнерів нашої країни щодо надання фінансової і військової допомоги, підривають авторитет і довіру до органів державної влади, відбивають у бізнесу бажання добросовісно сплачувати податки, чим віддаляють нашу країну від перемоги над агресором.
Нам, сільгоспвиробникам та мешканцям сільських і селищних громад, соромно перед народом України, Збройними Силами України та перед кожним окремо взятим військовослужбовцем, що боронить нашу країну від загарбників, за те, що лише 30 % наших податків спрямовуються до державного бюджету України і використовуються на оборону країни. І це в той час, коли весь світ вишукує можливість зібрати кошти для допомоги Україні, коли керівництво нашої держави намагається знайти додаткові джерела надходження до бюджету країни, коли майже кожен українець донатить на потреби ЗСУ і коли тисячі маленьких українців жертвують своїм дитинством задля спільної Перемоги над ворогом.
Можливо нашим законодавчим та виконавчим органам невідомо, але 70 % податків від сільськогосподарського виробництва осідають в місцевих бюджетах. Це стосується, в першу чергу, податку на доходи фізичних осіб у вигляді заробітної плати і плати за користування земельними ділянками, акцизу, мінімального податкового зобов’язання, земельного податку та податку на нерухоме майно. А це колосальні суми і не всі громади у добровільному порядку діляться ними з державним бюджетом та скеровують на потреби оборони країни.
Будь-які заборони на здійснення невиправданих витрат та контроль за закупівлями з боку держави не діють. Керівники переважної більшості сільських та селищних громад на територіях, де не відбувались воєнні дії, продовжують жити тихим довоєнним життям, пристосовуються до заборон і вигадують нові схеми використання зекономлених коштів, в тому числі і на свою користь. Вони просто «жирують», адже надходження збільшились, а заборони дають їм можливість безвідповідально нічого не робити. Для когось війна, а для когось «золоті часи».
Для прикладу наведемо лише одну громаду під назвою Ширяївська об’єднана територіальна громада Одеської області.
Вказана громада утворена у 2016 році, до її складу увійшло 18 населених пунктів з центром в селищі Ширяєве, територія громади охоплювала 410,5 км2, населення станом на 2016 рік налічувало 17 409 осіб. Перші вибори відбулись 18.12.2016 року, головою громади обрано Полюганіча В.В., який вже другу каденцію поспіль «успішно» керує громадою на свою користь. В 2020 році через бездіяльність селищного голови громада втратила 6 населених пунктів, кількість населення скоротилась до 9 861 особи, територія зменшилась до 324,9 км2. Серед промислових об’єктів залишився хлібозавод, бюджетоутворюючими є лише сільськогосподарські підприємства. За останні декілька років банк земель комунальної власності скоротився на 20 % через корупційні схеми.За період повномасштабного вторгнення керівництво громади лише 20.12.2023 року спромоглося перерахувати на потреби ЗСУ 1 млн. грн. на вимогу Одеської ОВА. Поряд з цим, в 2021 році дохідна частина бюджету громади у вигляді податкових надходжень склала майже 45 млн. грн., в 2022 році 46,3 млн. грн., в 2023 році понад 51 млн. грн. Отже, доходи громад по Україні в цілому і конкретно взятій Ширяївській ОТГ зростають, але керівництво цієї громади зовсім не докладає зусиль для розвитку громади і здобуття перемоги, зате значну увагу приділяє собі і своєму оточенню.
Так, щороку понад 40 % доходів громади спрямовується на утримання апарату управління громадою. Вдумайтесь,
заробітна плата голови громади Полюганіча В.В. з урахуванням рішення про 500 % премії та інших надбавок в останні роки становить понад 1,2 млн.грн., його заступників Гришканич Ю.А. та Шабатури В.В., секретаря ради Худіна О.М. понад 700 тис. грн. кожного. Навіть водій голови громади отримує 300 тис. грн. на рік.
Вражаюче: 1,2 млн. грн. голові чи не найменшої громади з найгіршими показниками в галузі освіти, медицини, культури, соціального захисту та комунального господарства, і лише 1 млн. грн. на потреби оборони країни.
Ось чому нам, платникам податків, соромно. А ще нам прикро, бо про надвисокі заробітні плати Ширяївського селищного голови і його оточення давно відомо керівництву району і області ( https://pulsodes.od.ua/liderom-v-odeskij-oblasti-po-zarplati-ie-holova-najbidnishoi-oth/ ).
Ми впевнені, що такий стан справ в переважній більшості громад і, можливо, саме це хотів донести до суспільства Керецьківський підривник.
Взагалі у нас складається враження, що війна не торкнулася органів місцевого самоврядування. Це ми страждаємо від зростання цін на енергоносії, на добрива, на паливо, насіння, засоби захисту рослин, запасні частини та від падіння цін на вироблену нами продукцію. Місцеві податки ніхто не знижував, свої заробітні плати чиновники місцевого рівня не зменшували.
За нашими простими підрахунками на прикладі Ширяївської громади 50 % доходів місцевого бюджету у вигляді податкових надходжень є достатньою сумою для достойного існування громади і забезпечення всіх її соціальних витрат. Інші 50 % були б непоганим внеском до бюджету оборони країни, наприклад у вигляді внутрішньої позики.
Уявіть собі, на прикладі згаданої громади це 25 млн. грн. в рік, а по Україні це близько 30 млрд. грн. на рік, яких так не вистачає на фронті.
Анонсоване Урядом на вимогу МВФ підвищення ставки податку на доходи фізичних осіб жодним чином не вплине на наповнення державного бюджету України, а лише примножить статки місцевих громад.
З урахуванням вищевикладеного, пане Голово, пропонуємо організувати прийняття Закону, яким на період воєнного стану:
суттєво обмежити заробітні плати працівників ОМС;
внести зміни до галузевих кодексів і законів, на підставі яких 50 % доходів місцевих бюджетів у вигляді податкових надходжень спрямовувались би хоча б у вигляді позики до державного бюджету для забезпечення обороноздатності країни;
задля уникнення дискусій та негативних наслідків часткового вилучення коштів місцевого бюджету, розробити механізм безвідсоткового їх запозичення шляхом надання місцевим громадам облігацій внутрішньої державної позики на суму вилучених коштів на період дії воєнного стану.
На наше глибоке переконання переважна більшість сільгоспвиробників України з позитивом сприйме такі зміни і негайно сплатить авансом належні платежі до кінця року, що наповнить державний бюджет і знизить градус обурення тим, що ми, сільгоспвиробники, на сьогоднішній день фактично спонсоруємо паразитів у вигляді органів місцевого самоврядування