Згідно Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.6: "Громадянин України... зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання".
Наразі виконання цього Закону для деяких громадян утруднюється необхідністю подання до органів реєстрації документу, що підтверджує право на проживання в житлі.
В деяких випадках громадяни не можуть надати такого документу. Наприклад, якщо власники житла з НЕ БАЖАЮТЬ оформляти письмових дозволів на проживання, чи немає можливості отримання дозволу від УСІХ співвласників житла, чи з необізнаності чи невпевненості у правових наслідках надання такого дозволу (бояться, що "реєстрація" може призвести до порушення їх майнових прав). Це вже не кажучи про тіньові "оренди", коли власник здає житло, і отримує за це готівкові кошти, не оформлюючи жодних договорів. Причин неможливості отримання такого дозволу насправді безліч. Річ в тому, що таким чином людина, котра може роками жити у іншому місці ніж бути зареєстрована, стає "нелегалом" у своїй державі, втрачаючи багато інших конституційних прав, в тому числі виборче право, і порушує багато Законів, в т.ч. "Про військовий обов'язок і військову службу", не маючи змоги стати на військовий облік. Мало того, деякі тіньові "ділки" навпаки, заробляють на тому, що "продають" фіктивні дозволи на реєстрацію особам, котрі ніколи насправді не проживали і не проживають за цими адресами.
Тож для відновлення даних прав та виключення подібних зловживань, пропоную доопрацювати Закон №1382-15, таким чином, щоб будь яка людина, що реєструється за місцем проживання цією дією констатувала сам ФАКТ такого проживання за певною адресою. При цьому кількість зареєстрованих жодним чином не впливала б на комунальні тарифи і була для Держави лише інформацією про місцезнаходження громадян. Для цього достатньо виключити зі ст.6 абзац 7, внести поправки до Житлового Кодексу та, за потреби, інших законів.