Питання збільшення статусу захищеності праці осіб з обмеженими можливостями у зв’язку з введеним режимом воєнного стану набуло ще більш нагального значення. За даними, розміщеними Міністерством соціальної політики України, у нашій державі більш ніж 3 млн людей з обмеженими можливостями. Безумовно, цей показник був суттєво збільшений через пряму участь військовослужбовців у бойових діях, а також через травмування цивільних в таких умовах.
Втім, для даної категорії осіб це не є перепоною для становлення їх як повноцінного учасника суспільства, у тому числі й в наданій можливості реалізовувати надане їм право на працю. Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Безумовно, особи з обмеженими можливостями – це люди, котрі мають великий потенціал, насичені ідеями та володіють певним переліком навичок. Саме тому, право на працю для цих осіб є ідентичним як і в інших іднивідів, проте у перших вони існують з певними особливостями.
На підставі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зазначено, що роботодавці зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Спираючись на ст. 19 даного Закону, для роботодавців установлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Проблема реалізації права на працю такої категорії осіб, незважаючи на збільшення їх кількості значно зменшується. Тобто, наприкінці 2023 р. в Україні осіб з обмеженими можливостям працевлаштовано дещо більше ніж 450 тис. осіб, хоча до введення воєнного стану (у кінці 2021 р.) їх кількісний показник був більшим, а саме: 455 тис. осіб. Отже, заходів, покладених на покращення правового статусу осіб з обмеженими можливостями у сфері трудового права, зокрема працевлаштування, – недостатньо.
Для вирішення описаної проблематики, необхідним є прийняття проекту Закону України №5344-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю». За допомогою даного документу, окрім обов’язкового працевлаштування таких осіб, роботодавці матимуть інший варіант поведінки – сплатити цільовий внесок, покладений на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Така норма збільшить залученість роботодавців до покращення правого становища осіб з обмеженими можливостями, адже в того чи іншого роботодавця може бути відсутня змога працевлаштувати індивідів з цієї категорії осіб з об’єктивних на те причин, як-от: високий рівень виробничого ризику чи інших.
З огляду на вищевикладену інформацію, важливим є прийняття проекту Закону України №5344-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю», чинність якого не лише гарантуватиме наявність більш сприятливих умов для реалізації особами з інвалідністю права на працю, але й збільшить кількість цільових надходжень до державного бюджету для соціального захисту людей з інвалідністю, що передбачатиме за собою й іншу частину позитивних зрушень.