Шановні народні обранці.
Прошу вас внести зміни до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , конкретно у п 14, так як вимоги для отримання відстрочки від мобілізації для військово-зобов'язаних громадян ,які здійснюють догляд за особою з інвалідністю 1 групи і є родичами 2-го ступеня споріднення , порушують право цих осіб з інвалідністю мати гарантований та вписаний у висновок МСЕК постійний догляд і як наслідок- можливість жити повноцінно у родині на своїй житловій площі , а не в інтернаті.
У попередній редакції закону за особою з інвалідністю 1 групи догляд міг здійснювати будь-який близький родич(який міг і хотів то робити). Нагадаю вам, що особи з інвалідністю 1 групи, особливо - з дитинства , це особи з вкрай великою втратою здоров'я і можливості для повноцінного існування в суспільстві і вони потребують постійної сторонньої допомоги та догляду, про що всі мають запис у п.12 до акту огляду МСЕК, чого не мають особи з інвалідністю 2 -ї групи . Це означає, що потребу у догляді за особами 2-ї групи визначають ЛКК і він не є постійним. У попередній редакції ці групи було рознесено , так як потреба у догляді у них різна і ,як правило, особи з 2 групою інвалідності мають у житті значно більше шансів на повноцінне життя, на створення сім'ї, мати шлюбного партнера та дітей, що практично неможливо для осіб з 1 групою інвалідності. Тому виходить, що особи з 1-ю групою інвалідності практично не мають родичів 1 ступеня споріднення (подружжя чи дітей),які б могли їх доглядати, а з віком їх батьки стають пенсіонерами (непрацездатними) і не зобов'язані їх утримувати. Цей обов'язок на батьків покладається Ст.198 Сімейного Кодексу лише за умови, що батьки можуть надати таку допомогу. Але ж є ще й стаття 202 того ж кодексу, яка зобов'язує утримувати непрацездатних батьків повнолітніми дітьми і там нічого не вказано, що ці діти можуть бути такими ж непрацездатними ,як і їх батьки і не матимуть можливості утримувати своїх батьків.
В жодному законі України немає посилання на те, хто і на яких підставах мусить здійснювати догляд за особою з інвалідністю 1 групи(який є безумовними у даному ви падку, так як вписаний у висновок МСЕК). Бо утримання і догляд не є синонімічними поняттями. Утримання передбачає надання матеріальної допомоги на забезпечення базових потреб, а догляд- сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (ст.1 ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").
Оскільки догляд- це соціальна послуга(тобто- праця), то здійснювати його можуть родичі ,які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права і обов'язки(п.6 ст.13 ЗУ "Про соціальні послуги"), а особа з інвалідністю 1 групи як отримувач догляду має право на вільний вибір надавача такої послуги(п.5 ст.12 вищезгаданого закону).До того ж, доглядальник має отримувати компенсацію за здійснення догляду(п.7 ст.13) та отримує соціальне страхування,якщо він (вона) є працездатною особою.
Шановні депутати дійшли до того, що примушують непрацездатних батьків(пенсіонерів по віку) догдядати за своєю такою ж непрацездатною дорослою дитиною- особою з інвалідністю 1 групи. Тобто, депутати вчинили дискримінацію серед непрацездатних осіб, де осіб пенсійного віку визнали «більш працездатними», ніж особі з будь-якою групою інвалідності, хоча за постановою №1317 ст.27 п.п 8,13,15 особам практично всіх груп передбачена можливість працювати!
Відповідно до п.9,п.11,п.12 ст 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» право на відстрочку надається особам, у кого хвора дружина чи вона особа з інвалідністю 1 чи 2 групи , та навіть і 3 групи і при тому їм не ставиться умова наявності інших невійськовозобов’язаних працездатних осіб того ж 1 ступеня споріднення(дорослих дітей чи батьків не пенсійного віку,які можуть здійснювати такий догляд)! Це лише вказує на ще одну допущену дискримінаційну вимогу, яка створює неможливість для осіб з 1 групою інвалідності отримати якісний догляд близького працездатного родича 2(3) ступеня споріднення за відсутності працездатних родичів 1 ступеня споріднення(що є цілком обґрунтованим з огляду на групу та практичну неможливість мати сім’ю, особливо для осіб з психічними розладами) у місці (домі)свого проживання і жити повноцінно з рідними в перспективі, а не в інтернаті.
Тому прошу вас, шановні обранці, виправити допущені в даних п.13 та п.14 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» помилку та дискримінацію осіб за непрацездатністю(пенсіонерів по віку чи інвалідності) і замінити слова(особами з інвалідністю, потребують постійного догляду) чи( якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я) на термін – є непрацездатними. З огляду вищезазначених обставин прошу повернути попередню редакцію цього пункту щодо догляду за особами з інвалідністю саме 1 групи, так як вони виявилися найбільш уразливими в даному випадку.

Від особистого імені,та імені громадян України,які поставили свій підпис під моєю петицією,та підтримують її зміст,вимагаю:
Звільнити Данила Олександровича Гетьманцева з посади голови комітету ВР з питань фінансів,податкової і митної політики за корупційну,антинародну і антидержавну діяльність,та створити парламентську комісію з питань розслідування корупційної,антидержавної і антинародної діяльності Данила Олександровича Гетьманцева,на посаді голови комітету ВР з питань фінансів,податкової і митної політики!
Акцентую увагу на тому,що Данило Олександрович Гетьманцев,та його безпосередня діяльність на посаді голови комітету ВР з питань фінансів,податкової і митної політики являються небезпечним для економічної безпеки України,через тісні зв'язки останнього і багаторічну співпрацю з державним зрадником України - Володимиров Сівковичем і його найближчим оточенням!
Також діяльність Данила Олександровича Гетьманцева на займаній ним вищевказаній посаді спричиняла неодноразові протести представників малого і середнього бізнесу,та направлена на фактичне знищення середнього класу,підриває довіру громадян України до законодавчої влади,знищує малий і середній бізнес в Україні в час,коли його потрібно активно розвивати шляхом субсидування,та створення механізмів податкової лояльності!

Ми, нижчепідписані громадяни України, звертаємося до Вас із вимогою прирівняти корупцію та бездіяльність правоохоронних органів до зради Українського народу та відкрити другий фронт по боротьбі з корупцією шляхом запровадження антикорупційного стану. Корупція є однією з найбільших загроз для нашої держави, що підриває демократичні інститути, економічний розвиток та національну безпеку. Бездіяльність правоохоронних органів у боротьбі з корупцією лише посилює цю загрозу, сприяючи безкарності та недовіру громадян до державних інституцій.
Ми вимагаємо:
1. Прирівняння корупції та бездіяльності правоохоронних органів до зради Українського народу:
o Внести зміни до Кримінального кодексу України, визначивши корупцію та бездіяльність правоохоронних органів у боротьбі з нею як акт державної зради з відповідними юридичними наслідками.
o Встановити суворіші покарання для посадових осіб, які вчиняють корупційні злочини або проявляють бездіяльність у їх розслідуванні, включаючи довготривале ув'язнення та конфіскацію майна, здобутого корупційним шляхом.
2. Запровадження антикорупційного стану:
o Оголосити антикорупційний стан на рівні держави, що дозволить застосовувати надзвичайні заходи для боротьби з корупцією.
o Встановити жорсткі контрольні механізми для моніторингу діяльності державних службовців та посадових осіб.
o Створити спеціалізовані антикорупційні підрозділи, що діятимуть незалежно від існуючих правоохоронних органів та підкорятимуться безпосередньо Президенту або незалежній антикорупційній комісії.
3. Підвищення прозорості та підзвітності державних органів:
o Запровадити обов'язковий публічний доступ до інформації про діяльність державних установ та їх фінансові звіти.
o Впровадити систему електронного урядування, що забезпечить відкриті дані у сфері державних закупівель та контрактів.
4. Посилення незалежності антикорупційних органів:
o Забезпечити незалежність та належне фінансування антикорупційних органів, таких як НАБУ, САП та НАЗК. Внести зміни до Кримінального кодексу України та кримінальну відповідальність за бездіяльність антикорупційних органів.
o Створити незалежний судовий орган, спеціалізований на розгляді корупційних справ, який буде звільнений від політичного впливу.
5. Підтримка суспільного контролю та антикорупційної освіти:
o Впровадити освітні програми з антикорупційної культури в навчальних закладах.
o Підтримувати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на моніторинг діяльності державних органів та виявлення корупційних правопорушень.
6. Запровадження механізмів захисту викривачів корупції:
o Забезпечити законодавчий захист викривачів корупційних дій, включаючи гарантії анонімності та захисту від переслідувань.
Ми переконані, що ці заходи сприятимуть зміцненню правопорядку, підвищенню довіри громадян до державних інституцій та покращенню економічного стану нашої країни. Прирівняння корупції та бездіяльності правоохоронних органів до зради Українського народу та запровадження антикорупційного стану стане потужним сигналом про неприпустимість таких дій та рішучість держави в боротьбі з цим злом.

Просимо терміново розробити порядок переведення чоловіків до 25 років, які раніше були обмежено придатними і після проходження повторного огляду будуть визнані придатними, з обліку військовозобов'язаних на облік призовників.
Громадяни до 25 років, стосовно яких при приписці до призовних дільниць згідно з абзацом п'ятим частини десятої статті 14 старої редакції Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” було прийняте рішення “непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов’язаних”, були взяті на військовий облік військовозобов'язаних згідно п. 1 старої редакції статті 37 цього Закону, як звільнені від призову на строкову військову службу.
З вищевказаного абзацу п'ятого частини десятої статті 14 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” було вилучено слова “в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов’язаних” згідно з Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21.03.2024 р.
Також Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” від 11.04.2024 р. вищевказану статтю 37 було викладено в новій редакції.
Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” вищезазначені громадяни підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Більшість з них після проходження огляду будуть визнані придатними до військової служби.
В п. 1 оновленої ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” вказано, що громадяни, придатні до військової служби, віком до 25 років підлягають взяттю на військовий облік призовників. Також зазначених громадян немає в переліку тих, хто підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних.
Отже, просимо терміново розробити порядок зняття таких громадян з обліку військовозобов’язаних і взяття на облік призовників.
Також просимо заборонити мобілізувати без їхньої згоди вищевказаних громадян, в той час, поки розробляється порядок переведення їх на облік призовників.

Прошу повернути так званий " Закон Савченко" до
обвинувачених та засуджених за всіма категоріями, крім зрадників країни, які знаходяться в слідчих ізоляторах та виправних колоніях.
З наступних підстав:
Слідчі судді,прокурори затягують з вироками на роки, навіть якщо людина не є винуватою, вона має просидіти у закритому камерному приміщенні декілька років аби довести свою невинуватість.
Стан слідчих ізоляторів та виправних колоній , умови утримання в них осіб, щодо яких відбувається слідство та суд, не відповідають санітарним вимогам. Стан перебування людей в слідчих ізоляторах України неодноразово ставав предметом розгляду у Європейському суді
з прав людини.
Також враховуючи ситуацію від 24 лютого 2022 року при повномасштабному вторгненні росії на територію України, обвинувачені та засуджені не мають можливості при загрозах ракетного обстрілу ховатись в бомбосховищах, а тому в будь яку мить, знаходячись під слідством їхнє життя в небезпеці,наслідки чого
можлива смерть або поранення.
На жаль, люди, які прийшли із місць позбавлення волі, вони втрачають соціальний звʼязок із суспільством. Конституцією заборонено змінювати закони, які погіршують правовий стан людини,а обвинувачені / засуджені це також люди.
Також є приклад нещодавньої ситуації у Криворозькій виправній колонії №80 де ув’язнені вчинили самогубства. Як передає Укрінформ, про це Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив у Телеграмі.
Зазначається, що наприкінці квітня до Офісу омбудсмана від представників громадських організацій надійшла інформація про ймовірні порушення в колонії.
Спільно з представниками громадськості був здійснений візит до цієї установи та до медичної частини №80 філії Центру охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби у Дніпропетровській та Донецькій областях.

Під час візиту група національного превентивного механізму вивчила законність проведення 25 квітня обшуків, обставини вчинення засудженими самогубств, що сталися 26 й 27 квітня, організацію роботи колонії та медчастини.
У результаті перевірки встановлені, зокрема, факти жорстокого поводження із засудженими під час проведення обшуків: ненадання можливості відвідати вбиральню, перебування без руху близько чотирьох годин у положенні лежачи на бетонній підлозі.
Також виявлені факти дискримінацій і стигматизації осіб, які відбувають покарання в установі, порушення права на гідні умови тримання (стаття 25 Загальної декларації прав людини) та права на працю засуджених і захист від експлуатації.Під час відвідування медичної частини встановлене порушення ще низки прав, а саме:
• права засуджених та ув’язнених на охорону здоров’я й одержання медичної допомоги;
• прав осіб, які страждають на психічні розлади (поміщення до палати-ізолятора без призначення та контролю лікаря-психіатра);
• прав засуджених, які потребують проведення планового хірургічного втручання через відсутність належних умов;
• права на таємницю про стан здоров’я (наявність у медчастині камер відеоспостереження, зокрема у палаті-ізоляторі, маніпуляційній та кабінетах лікарів). Додатковим покаранням, яке застосовується до в’язнів, які перебувають в камерах дисциплінарного ізолятора, є зачинення на замок відкидних ліжок, внаслідок чого засуджені позбавлені можливості лежати протягом дня.
Встановлено порушення права на належні умови тримання. Деякі приміщення камерного тиру потребують проведення ремонтних робіт, як і камери дисциплінарного ізолятора.
В’язні не володіють інформацією стосовно можливості отримання безоплатної правової допомоги. Також засуджені не повідомлені про проведення онлайн-прийому громадян як представниками Уповноваженого, так і працівниками центрів з надання безоплатної правової допомоги. На такі прийоми адміністрацією відбираються окремі засуджені.
Також наголошую про іншу підставу:
Жорстоке поводження з засудженими.Засуджені скаржилися та будуть скаржитись на системні побори, погану соціально-виховну роботу, необгрунтовані догани, зневажливе ставлення з боку адміністрації тощо. Через заколот більшість засуджених засмучені і бояться переведення до інших колоній. Арештанти, які перебувають у локальних ділянках, недостатньо забезпечені питною (кип'яченою) водою, її роздача відбувається раз на день - вранці, а ті, які перебувають у медчастині, вживають воду прямо з-під крана.
Крім того, погано освітлені коридори і сходи, ряд приміщень не використовуються, в тому числі виробнича зона. санітарний стан санвузлів на локальних ділянках і в приміщенні медичної частини незадовільний. Перегородки і двері в туалетах не забезпечують достатнього рівня приватності, а іноді відсутні. Душові кімнати не обладнані кабінками.Не проводиться замісна терапія для наркозалежних, незважаючи на наявність у медчастині ліків, засуджені поскаржилися на ненадання медпрепаратів – знеболювальних і протизапальних засобів ненаркотического ряду та ін.
Стоматологічна допомога надається штатним стоматологом 2 рази на тиждень, втім, за словами засуджених, лікування надається лише хірургічне - видалення зубів.
Крім того, ремонт у житлових приміщеннях роблять самі засуджені за свої кошти, приміщення загального користування без ознак навіть косметичного ремонту та ін.Якщо у засудженого немає родичів,немає власних коштів,то він буде весь свій строк покарання проводити в жахливих умовах.
З огляду на вищевказану інформацію,прошу повернути так званий «Закон Савченко»зараховувати один день за два попереднього увʼязнення.

Ми, Асоціація «Український екологічний альянс» - всеукраїнське об’єднання підприємств сфери управління відходами, в особі Директора Асоціації Барінова Максима Олександровича, звертаємося з метою вирішення нагального питання, яке постало не лише перед учасниками Асоціації, але й перед тисячами інших суб’єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність зі збирання та оброблення побутових відходів в Україні в цей складний період.
Вказана галузь є критично важливою для нашої держави та відноситься до сфери житлово-комунальних послуг, що віднайшло відображення і в цілій низці нормативно-правових актів, відповідно до яких заборонено під час воєнного стану в Україні призупиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню навіть за умови, якщо вказані послуги не оплачуються або оплачуються не вчасно чи не в повному обсязі.
Підприємства, що входять до складу Асоціації «Український екологічний альянс» надають послуги зі збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів. Це безпосередньо пов’язано з екологічною безпекою, санітарно-епідеміологічним благополуччям населення в містах, селищах та селах України. Надання цих послуг є фізично важкою працею, (завантаження/пересування контейнерів), що виконуються часто в нічні години для уникнення ускладнень трафіку та вимагає спеціальних навичок керування спецтранспортом у межах населених пунктів (20-30-тонними сміттєвозами) та їх технічного обслуговування.
Однак, надання цих послуг може бути повністю унеможливлене через наступні причини:
1. Персонал підприємств переважно складається з чоловіків призовного віку. Ці працівники є водіями вантажівок, операторами спеціальних маніпуляторів, працівниками звалищ або полігонів, або тими, хто пройшов спеціальне навчання в сфері управління відходами та не можуть бути заміненими працівниками з інших галузей. Від їх роботи залежить ефективність у очищенні міст, селищ та сіл від відходів.
2. Мобілізація цих працівників призведе до занепаду сфери управління відходами в Україні. Якщо вказані працівники будуть мобілізовані, без огляду на досить значну роль, яку їх праця відіграє для нашої держави, то фактично сфера управління відходами в Україні занепаде настільки, що прийде в стан, який існує наразі лише в декількох найбільш недорозвинених країнах світу.
Вам відомо, що наша країна залишається одним із європейських “лідерів” за кількістю відходів: 6 тисяч легальних сміттєзвалищ і полігонів загальною площею більш ніж 9 тисяч гектарів і щорічне утворення десяти мільйонів тонн сміття в населених пунктах - ось, що ми маємо на сьогодні. Цю навалу сміття стримують як раз підприємства галузі управління відходами та задіяні ними виробничі ресурси і людський капітал, що не дають вищевказаним показникам щодо відходів перетнути критичну для України межу.
Якщо ці підприємства перестануть функціонувати через мобілізацію працівників, це спричинить ніщо інше як системний колапс в сфері управління відходами на всій території України, що в кінці-кінців призведе до виникнення цілої низки проблем загальнодержавного значення, до погіршення епідеміологічних ситуацій, зруйнує вщент зачатки системи управління та рециклінгу відходів, будувати яку Україна тільки розпочала, виконуючи взяті на себе перед Європейським союзом зобов’язання.
Проаналізувавши законодавство України, що стосується мобілізації, підзаконні нормативно-правові акти щодо визнання підприємств критично важливими для економіки країни в особливий період та бронювання їх працівників, нажаль, ми дійшли висновку про його недосконалість, а саме, що прописуючи ті чи інші норми законодавець досить часто, не враховує реальної картини та обставин щодо певних сфер та галузей економіки, не розуміє особливостей та специфіки їх функціонування.
Так, наприклад, спеціальний Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» взагалі не містить жодних норм, відповідно до яких надавалася б відстрочка працівникам підприємств, що здійснюють свою діяльність у сфері управління відходами.
Хоча, вказаним Законом як раз і передбачено, що під час воєнного стану населення нашої держави повинно безперебійно та нормовано забезпечуватися продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв’язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами.
Однак, нам не зрозуміло, яким чином вказані комунальні послуги, до яких відносяться і послуги з управління побутовими відходами, будуть надаватися безперебійно та нормовано, якщо підприємства галузі просто не зможуть їх надавати через те, що їх персонал було мобілізовано.
Дефіцит вказаних працівників призведе, як ми про це зазначили вище, до виникнення нових проблем в нашій країні, для розв’язання яких будуть потрібні величезні матеріальні та трудові затрати, яких наша економіка може просто не витримати.
З огляду на це, просимо внести зміни до чинного законодавства України, що регулює питання мобілізації та передбачити в інших нормативно-правових актах положення про відстрочку для працівників підприємств, що здійснюють свою діяльність у сфері управління відходами.

Прийшов час всім правоохоронцям,включаючи патрульну поліцію, держслужбовцям, помічникам депутатів,пенсіонерам з числа військових і правоохоронців, які ще не служили протягом цієї війни, теж проявити свою державницьку позицію та піти послужити у Силах Оборони відповідно кваліфікації та військової спеціальності. Україна має провести ротацію добровольців та мобілізованих в перші дні повномасштабної агресії чоловіків та жінок, які вже проявили свій патриотизм та за покликом серця пішли боронити країну.
Наші захисники, які зараз перебувають в Силах Оборони, мають повернутися до своїх родин і відпочити, заспокоїти нерви та отримати час, щоб загоїлися рани. Ми впевнені, що вони займуть робочі місця згідно свого професійного досвіду та зможуть гідно замінити тих держслужбовців, бюджетників тощо, яких зараз треба мобілізувати.
Більше того, ми впевнені, що воїни, які на своїх плечах несли тяготи та жахи війни, зможуть скоріше налагодити порядок в установах та відомствах, розуміючи, якою дорогою ціною досягнута ця можливість реформувати країну, наблизити її до стандартів Європейського Союзу. Про саме такі результати аналогічних ротацій свідчить досвід Ізраїля, Франції тощо.
Будь ласка, терміново внесіть як першочерговий законопроект про демобілізацію та приорітетний прийом на роботу в державні та правоохоронні органи України осіб, які брали участь в Силах Оборони з 24 лютого 2022 року.
Прийміть це рішення.
Суть звернення:
Просимо внести для першочергового розгляду законопроєкт про негайний призов до Сил Оборони України правоохоронців, держслужбовців, помічників депутатів, пенсіонерів з числа військовим і внутрішніх справ не менше 50%,та про приорітетний прийом на роботу в державні установи, комунальні підприємства та правоохоронні органи України осіб, які звільнені з підрозділів Сил Оборони після початку повномасштабної російської агресії.

Ми, громадян України, звертаємось до вас з проханням розглянути та підтримати ініціативу щодо створення проекту, спрямованого на надання психологічної допомоги українським військовослужбовцям, особливо тим, хто перебуває на передовій. Проект повинен передбачати безкоштовну доступність цієї послуги для наших воїнів у потрібний для них час.

Оскільки Україна вже другий рік протистоїть агресору, ми вважаємо, що наші військовослужбовці, які щодня ризикують своїм життям за мир і безпеку нашої країни, заслуговують на належну психологічну підтримку. Страшно уявити через що доводиться їм проходити кожен день, тому ми зобовʼязані піклуватися про них у відповідь.

Важливо підкреслити, що надання психологічної допомоги має бути добровільним. Тобто військовослужбовці мають мати можливість звертатися за допомогою у будь-який час, якщо вони відчувають таку потребу.

Пропонуємо реалізувати цю ідею через створення онлайн платформи аби обʼєднати кваліфікованих психологів та наших воїнів.

Дякуємо заздалегідь за реалізацію цієї ідеї.

З повагою,
Світлана Кратюк

Шановні депутати!
Звертаюся до Вас з пропозицією внести зміни до законодавства України, спрямовані на встановлення обмежень на виплати керівникам та співробітникам державних акціонерних товариств, державних підприємств та установ, підприємств інших форм державної власності на час воєнного стану.
Наразі, згідно з чинним законодавством, розмір зарплати, премій та інших виплат керівникам та співробітникам зазначених вище підприємств не регламентується. Це призводить до ситуації, що в умовах воєнного стану, коли значна частина українців втратила роботу та джерела доходу, керівництво державних підприємств може отримувати необґрунтовано високі зарплати та премії.
Вважаю, що в умовах воєнного стану необхідно встановити чіткі та справедливі обмеження на виплати керівникам та співробітникам державних підприємств.
Пропонуємо наступні зміни до законодавства:
Обмежити зарплати, премії та інші виплати керівникам та співробітникам державних акціонерних товариств, державних підприємств та установ, підприємств інших форм державної власності на час воєнного стану не вище зарплат Кабінету міністрів України.
Всі кошти, зекономлені внаслідок запропонованих обмежень, спрямувати на допомогу постраждалим від війни.
Впевнена, що запропоновані зміни сприятимуть соціальній справедливості, раціональному використанню бюджетних коштів та зміцненню обороноздатності країни.

Діти які тимчасово находяться в патронатних сім'ях,а також дитячих будинках сімейного типу отримують від держави великі кошти на утримування дітей.нажаль,ці кошти недоходять до дітей,а використовуються в ослбистих цілях вихователями патронатних сімей та дитячих будинків.Служби в справах дітей,а також органи ювінальної поліції неконтролюють патронатних вихователів та вихователів дитячих будинків сімейного типу.Крім того непоодинокими випадками є порушення прав дітей і вчинення злочинів з боку вихователів,а також служби в справах дітей та ювінальної поліції.З метою реального захисту прав дітей які опинилися в СЖО та їх батьків ропоную створити ефективний механізм щодо суворого контролю витрачених коштів на дітей які тимчасово перебувають в дитячих будинках сімейного типу та патронатних сім'ях.створити суворий контроль за захистом прав дітей,а також їх батьків,вчинення злочинів з боку вихователів,посадових осіб служби в справах дітей та ювінальної поліції по відношенню до дітей та їх батьків.Контроль покласти на Уповноваженого Верховної Ради України з прав дітей.В умовах воєного стану та протидії корупції,а також протидії зловживання службовим становищем,з метою захисту прав дітей,а також збереження біологічної сім'ї,вважаю прийняття спеціального закону є важливим для подолання корупції серед контролюючих органів та зловживання владою особами які часто порушують закон вчиняючи злочини проти дітей,наживаючись на дитячих коштах які виділяє держава ,використовуючи безпорадний та вразливий психічний стан дітей,а також залякуючи батьків.

Пишу своїми словами. Часто спостерігаю, як пішоходи перебігають дорогу де їм треба, а діти на велосипедах чи самокатах колесами на проїжджій частині їздять від бордюра до бордюра. В результаті, якщо в трансортній пригоді задіяне авто, то винуватий переважно водій. Хоча він просто не встиг відреагувати.
Мета - створити максимальну безпеку на дорогах між всіма учасниками дорожнього руху будь де в країні.
Пропоную таке: ввести обов'язкові заняття з вивчення правил дорожнього руху всіма верствами населення - від дітей в садочках до пенсіонерів. В кінці обов'зковий екзамен з сертифікатом в Дії.
Пропоную це реалізувати через залучення
садочків, шкіл і вузів для вивчення та іспитів молодшого населення, органів управління в містах і селах, автошколи, Нацполіцію для всіх загалом.
Наприклад, школа: перший семестр теоретичні заняття хоча б двічі на тиждень, другий семестр - практичні зі здачею екзамену вкінці. Такі уроки може проводити вчитель з автошколи. В селах таке навчання для дорослих можна організувати в сільрадах. Також в інтернеті можна створити навчальну платформу для пішоходів і дітей
На сайті https://eq.hsc.gov.ua створити, наприклад, Кабінет пішохода для дорослих і Майбутній водій для діток, де б були результати здачі екзамену з ПДР.
Треба аби всі знали ПДР, бо їж вивчають лише ті, хто їздить автомобілями.

Зветаємось до Вас ,Голови Верховної Ради України та до Всіх Народних Депутатів!
З метою забезпечення функціонування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на належному рівні, повноцінної реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, звертаємося до Вас по причині зняття бронювання та мобілізації рятувальників - особового складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі- працівники ДСНС), оперативно-рятувальної служби та інших працівників цивільного захисту.

На даний момент бронювання з частини працівників ДСНС фактично зняте!
Міністерством економіки України запропоновано у проекті постанови КМУ, військовозобов’язані, які працюють або проходять службу в органах ДСНС, підлягатимуть бронюванню в обсягах не більше ніж 50 відсотків станом на 18 травня 2024 р., що суперечитиме п.п. 2 п. 1 ст. 25 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», від 18 травня 2024 року.

Цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення,територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Враховуючи викладене, реалізація такої функції держави як цивільний захист є надзвичайно важливою під час воєнного часу.

ДСНС ЗДІЙСНЮЄ ВАЖЛИВУ МІСІЮ В ТИЛУ!
Здійснюють превентивні заходи у сфері техногенної та пожежної безпеки, та
поряд з цим, ризикують своїм життям щоразу при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а особливо під час воєнного стану в країні. Їх робота важлива тут! Це хлопці та дівчата, які навчалися захищати громадян країни, а також наших менших братів від вогню та інших надзвичайних ситуацій.

Працівники ДСНС здійснюють гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоровʼя та власності; А ТАКОЖ ВИКОНАННЯ У ВОЄННИЙ ЧАС НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА [ст. 7, ч. 1, п. 1, Кодексу цивільного захисту України,ст. 19 Закону України "Про оборону України" від 04.04.2024 року]. А також гарантує інші принципи здійснення цивільного захисту!

Щоб українці були впевнені у можливості реалізації своїх прав як громадян, були захищені від надзвичайних ситуацій та наслідків тероризму з боку країни агресора, ми повинні надати їм можливість та забезпечити право виконувати свої обовʼязки та функції у повному обсязі необхідно на законодавчому рівні закріпити
норму щодо стовідсоткового бронювання особового складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на період мобілізації та на воєнний час.

Питання визначення придатності особи до військової служби у мирний та воєнний час регулюється Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ).
І відповідно до цього Наказу приймається рішення щодо придатності чи не придатності особи до військової служби у воєнний час, у тому числі і для людей з синдромом Дауна.
Стаття 74 Додатку 1 до Наказу Вроджені аномалії (вади розвитку), деформації та хромосомні порушення (Q00-Q99), їх наслідки містить код Q90 синдром Дауна (згідно Національного класифікатора України «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я» НК 025:2021 від 2021р.) .
Стаття 74 зазначає:
а) зі значними порушеннями функцій - Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку;
б ) з помірними порушеннями функцій - Придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони.
в) з незначними порушеннями функцій; за наявності об’єктивних даних без порушень функцій - Придатні.
Для визначення які саме діагнози відносяться до пункту «а», «б» чи «в» звертаються до Додатку 2 - ПОЯСНЕННЯ щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Синдромом Дауна не зазначено у жодному. Тому для визначення переходять до інших статей.
Звертаємо Вашу увагу на те, що усі особи з синдромом Дауна мають порушення розумового розвитку. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (далі МКХ) розумова відсталість F70-F79 може бути: легкого, помірного, тяжкого ступеня, глибока розумова відсталість, інші форми розумової відсталості.
Для з’ясування міри порушення функцій, лікарі ВЛК звертаються до статті 19 Додатку 1 Наказу. Роз’яснення, які зазначені у ст.19 Розумова відсталість F70-F79 (легкого, помірного, тяжкого ступеня, глибока розумова відсталість, інші форми розумової відсталості):
а) глибока та тяжка розумова відсталість, розумова відсталість помірного ступеня - Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку
б) розумова відсталість легкого ступеня - Придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони.
Додаток 1 до Наказу містить розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві.
Якщо зауважити роз’яснення відповідно до МКХ 10, то:
F70 Розумова відсталість легкого ступеня – у дорослих, ментальний вік на рівні 9-12 років;
F71 Розумова відсталість помірного ступеня - у дорослих, ментальний вік на рівні 6-9 років.
Зазначена інформація вказує на те, що люди із синдромом Дауна, як і з легкою розумовою відсталістю, так і з помірною, потребують постійної чи періодичної підтримки іншої особи у своїй життєдіяльності.
Також зазначаємо, що під час встановлення інвалідності у 18 років особам з синдромом Дауна визначається ступінь порушень функцій організму і як наслідок - обмеження життєдіяльності. В силу порушень така людина потребує постійної сторонньої допомоги для забезпечення своєї життєдіяльності: проживання, самообслуговування, спілкування, орієнтування, харчування, лікування, пересування, контролю своєї поведінки та інше. Особа може потребувати такої допомоги постійно чи періодично, але однозначно те, що така допомога потрібна кожного дня. Якщо мова йде про роботу - потрібна соціальна послуга супроводу на робочому місці. Навіть з такою послугою людей з синдромом Дауна в Україні працює одиниці. Водночас у військовий час присутність у складі персоналу військових частин людей з синдромом Дауна тільки послабить колектив, навіть в тилу. А саме це (необхідність супроводу іншими особами) ніяк не буде сприяти несенню військової служби та виконанню військових наказів.
Враховуючи особливості та стан здоров’я людей із синдромом Дауна, можна дійти висновку, що присутність у складі військових частин людей з синдромом Дауна не тільки будуть перешкодою для служби в армії а також може обтяжувати інших військовослужбовців.
Питання до статусу людей з синдромом Дауна в контексті Наказу було би вирішено однозначно за наявності у Додатку 2 до Наказу у розділі XVI, підрозділ 16.1, стаття 74, зміст пункту 1 доповнити словами «до пункту а) належить… синдром Дауна». Але серед перелічених хвороб та станів, які інтерпретуються як значне порушення функцій, синдрому Дауна наразі немає. Тому ВЛК при розгляді таких ситуацій послуговується нормами ст.19.
Виходячи з вищевикладеного звертаємося до Вас із проханням сприяти у вирішенні наступного питання: внесенні змін до Наказу 402 стосовно однозначного тлумачення та безумовного визначення щодо непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку осіб з синдромом Дауна, а саме - у Додатку 2 до Наказу , у розділі XVI, підрозділ 16.1. Стаття 74, зміст пункту 1 «до пункту а) належать…» доповнити «синдром Дауна».

ПРОТИ БУДІВНИЦТВА НОВИХ АТОМНИХ БЛОКІВ, ПРОТИ ПРОЄКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ №11146 «ПРО РОЗМІЩЕННЯ, ПРОЄКТУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВО ЕНЕРГОБЛОКІВ № 3 ТА № 4 ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ АТОМНОЇ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ»”.

В зв'язку з масовою корупцією в країні, та халатним відношенням держслужбовців до своїх зобов'язань перед народом, в зв'язку з непомірними розтратами коштів платників податків, в зв'язку з військовим станом та відкритим хабарництвом і наживанням статків на військових та цивільних, ми, НАРОД УКРАЇНИ, ЯКИЙ Є ВЛАДОЮ КРАЇНИ, ВИМАГАЄМО:
1. Прирівняти корупцію держслужбовців всіх рівнів до державної зради.
2. Заборонити відпускати під заставу винних в корупції.
3. Повна конфіскація всіх активів корупціонера, та його всієї сім'ї, родичів та близького оточення.
4. Всіх підлеглих винного в корупції люструвати та конфіскувати активи.
5. Держслужбовці не мають права займати посади, не провівши мінімум рік на полі бою (не в тилу), з підтвердженням всієї бригади, де знаходилися. Не можуть зрадники керувати ВЛАДОЮ КРАЇНИ!!!

ШАНОВНІ УКРАЇНЦІ!

Звертається до вас з пропозицією підтримати ініціативу про встановлення на державному рівні календарної дати «День українського села».
Датою відзначення якого визначити 28 вересня – день, коли у 2018 році в Женеві на 39-й сесії Ради ООН з прав людини була схвалена Декларація ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості. Україна долучилася до міжнародної ініціативи захисту прав селян, збереження сільських громад та розвитку територій у 2017 році та стала однією з 33-х перших країн-підписантів.
Декларація визнана важливим документом не лише для людей, які живуть у сільській місцевості, а й для світової спільноти в цілому, враховуючи їх внесок у продовольчу безпеку та соціально-економічний розвиток.
Світові процеси урбанізації, що призводять до зменшення кількості сільського населення, а відтак і зменшення кількості самих сільських населених пунктів, не оминули й України – лише за останні кілька десятиліть з мапи зникло понад пів тисячі сіл. Пам’ятаємо і про наддніпрянські села, що були затоплені за часів радянської індустріалізації під час будівництва гідроелектростанцій вздовж річки Дніпро.
Нині, з метою збереження неперевершеної сільської культурної спадщини, за ініціативи громадян створено чимало етнографічних спільнот, громадських об'єднань, товариств, які здійснюють свої експедиції до найвіддаленіших і напівпорожніх сіл, а то й таких, де залишилося по кілька жителів. Фольклор, традиційні строї українського вбрання, вишивки, гобелени, унікальні зразки сільської архітектури – це ті безцінні скарби, що поповнюють експозиції етнографічних музеїв. Завдяки діяльності таких експедицій лише за останній час упорядковано і надруковано оригінальні книжкові видання, які відображають дивосвіт і багатство українського села.
Село зберігає старожитні звичаї, обряди, традиції, ремесла, давні рецепти приготування національних страв. Такий елемент як «Культура приготування українського борщу» доповнив Список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, де уже є Петриківський розпис – витвір мистецтва однойменного села на Дніпропетровщині.
Наші споконвічні «сільські бренди» ширяться світом і є впізнаваними далеко за межами України.
Українське село «подарувало» світові визначних особистостей минулого і сьогодення – філософи, митці, науковці – Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Михайло Вербицький, Андрей Шептицький, Микола Лисенко, Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Марія Примаченко, Олександр Довженко, Володимир Симиренко, Михайло Кравчук, Ілля Мечников, Леонід Каденюк, Микола Амосов, Іван Марчук.
Свій «день села» в Україні святкує кожне село. Дата проведення якого здебільшого пов’язана із возведенням на його території храму, бо саме він об’єднував довкола себе громаду: там велися метричні книги, в яких фіксувалися важливі для родин дати – сумні та радісні, укладалися списки жителів від діда-прадіда.
Усіма силами село береже та примножує свою історію, створюючи музеї, зокрема і під відкритим небом, скарби яких із трепетом передає наступним поколінням. У багатьох з них – експонати, що представляють відомих Україні і світові односельців.
За останнє століття українське село пережило розкуркулення і колективізацію, два голодомори, знищення духовних святинь, репресії, вирубування садів, що призвело до втрати унікальних українських сортів плодово-ягідних культур, роботу за «трудодні», «безпаспортне» життя.
На початку третього тисячоліття українці знову боронять свої цінності, національну самобутність, ідентичність, державний суверенітет та незалежність.
В Україні є міста-герої, та немає відзнаки, яка б відображала звитягу і стійкість українського села, зокрема сьогодні, коли українці боронять кожен сантиметр рідної землі. Історія уже викарбувала назви сіл території бойових дій, які стали фортецями без фортець на шляху окупанта. Зруйновані до останнього будинка, але нескорені, сповнені духом волі, стійкості вони стоять в очікуванні на повернення своїх жителів. І байдуже, скільки років піде на їх розмінування і відновлення, вони дочекаються їх. А це залежить і від кожного з нас на своєму місці і сьогодні.
Тож найкращим визнанням ролі, суспільної та світової значимості села та сільських жителів в історії України буде встановлення дати в календарі – «День українського села».
Започаткувати відзначення такого дня пропонується з 2024 року. Згодом цей день стане ще однією важливою подією для українців, що живуть у всьому світі та об’єднає діаспору, тих, хто у зв’язку з війною знайшов тимчасовий прихисток за кордоном, але серця залишили в Україні і чекають на повернення додому, до своєї «малої батьківщини».
Це визнання пам’яті усіх воїнів та воїнок, хто віддали життя за Україну в десятирічній російсько-українській війні, серед яких іноземці-добровольці.
Це збереження пам’яті про зруйновані села та їх жителів, які загинули, бо до останнього залишалися там, боронячи засіяні поля – основу буття українського селянина, що на генетичному рівні закладено ще з часів трипільської культури.
Це віра в Перемогу України, відродження та відновлення життя в кожному без винятку населеному пункті, серед яких і сільські.
Українське село заслуговує на такий день.

Прошу підтримати ініціативу про встановлення в Україні «Дня українського села», датою відзначення якого визначити 28 вересня – день прийняття Декларації ООН про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості, схваленої 28 вересня 2018 року в Женеві на 39-й сесії Ради ООН з прав людини, та започаткувати його відзначення з 2024 року.

Шановні народні депутати!
1. Згідно нової редакції п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу військовозобов’язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.
Згідно ст. 75 Сімейного Кодексу України той із подружжя, який є непрацездатним (у т.ч. особою з інвалідністю), має право на утримання, відповідно у другого з подружжя виникає обов’язок його утримувати. Тобто, перелік інших осіб, які відповідно до закону зобов’язані утримувати осіб з інвалідністю включає їх чоловіків та дружин.
Дуже часто один з батьків військовозобов’язаного є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, а другий – непрацездатним пенсіонером, який не є військовозобов’язаним.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 75 Сімейного Кодексу України в таких випадках військовозобов’язаний підлягає призову на військову службу.
Якщо військовозобов’язаний є єдиною дитиною в своїх батьків, його призов на військову службу залишає батька чи мати, що є особою з інвалідністю, на утриманні другого з подружжя, який сам є непрацездатним і не в змозі утримувати особу з інвалідністю.
Більш того, багато з вищевказаних осіб з інвалідністю також потребують постійного стороннього догляду, який не може бути здійснений другим з подружжя через його непрацездатність, похилий вік та погане здоров’я.
2. У випадках, коли один з батьків військовозобов’язаного є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, що потребує постійного стороннього догляду, у військовозобов’язаного для отримання відстрочки від призову залишається можливість скористатися п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким не підлягають призову на військову службу військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір’ю, які за висновком комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду.
Але це обмежує коло осіб з інвалідністю, лише тими, хто за висновком комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду, та обмежує коло військовозобов’язаних лише тими, хто в змозі бути зайнятим саме постійним доглядом.
3. Ситуацію ускладнює нова редакція ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно із ч. 12 якої військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, лише за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Тобто для звільнення з військової служби необхідна відсутність (або потреба в постійному догляді) усіх членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, навіть тих, хто у відповідності до закону не зобов’язаний утримувати особу з інвалідністю!
Тобто, якщо єдину дитину подружжя, яке складається з особи з інвалідністю І чи ІІ групи та непрацездатного пенсіонера, призивають на військову службу, то у випадку смерті або інвалідності того з подружжя, хто є пенсіонером, військовозобов’язаний не зможе звільнитися з військової служби для догляду за своїм батьком або мамою, які є особою з інвалідністю, якщо ця особа з інвалідністю не потребує постійного догляду, або, наприклад, у неї є сестра або брат у віці 80 років, або неповнолітня онука, які не зобов’язані утримувати особу з інвалідністю, можуть не перебувати на території України, тощо.
Таким чином, з прийняттям вищевказаних змін до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» держава кидає вищевказаних осіб з інвалідністю напризволяще без будь-якого догляду з боку членів своєї сім’ї; позбавляє їх соціального захисту, до якого згідно ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відноситься забезпечення стороннього догляду; створює перепони і бар’єри, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб цих осіб; не дає можливості особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя, що є порушенням норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», викладених в його преамбулі та ст. 4.
4. У той же час, згідно п. 11 ч. 1 Ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Для отримання відстрочки від призову на військову службу цими військовозобов’язаними відсутні будь-які інші умови, крім того, що їх дружина (чоловік) мають належати до осіб з інвалідністю I чи II групи.
Через те, що і дружина/чоловік і батьки належать до членів сім’ї першого ступеня споріднення, вони мають мати рівні права.
Але нова редакція ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» принижує права батьків військовозобов’язаних, що є особами з інвалідністю, на збереження догляду, у порівнянні з правами дружин (чоловіків) військовозобов’язаних, через наявність додаткових умов не призову на військову службу під час мобілізації для військовозобов’язаних, у яких батько чи мати є особою з інвалідністю, та відсутність таких умов для військовозобов’язаних, у яких чоловік або дружина є особою з інвалідністю.
При цьому батьки військовозобов’язаних зазвичай це люди більш похилого віку, ніж дружини (чоловіки) військовозобов’язаних, а до осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані утримувати батьків з інвалідністю I чи II групи в розглянутому вище випадку відносяться їх дружини (чоловіки), теж похилого віку і з слабким здоров'ям.
Таким чином, з набранням чинності змін до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» були порушені принципи недискримінації у законодавстві України, передбачені ст. 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та право громадян України, що є особами з інвалідністю-батьками військовозобов’язаних на рівність перед законом, передбачене ст. 21 та 24 Конституції України.
Прошу Вас терміново розглянути та прийняти зміни до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які усунуть вищевикладені порушення законодавства України, та відновлять порушені права осіб з інвалідністю, що є батьками військовозобов'язаних, на збереження догляду, урівнявши ці права з правами осіб з інвалідністю, що є чоловіками та дружинами військовозобов'язаних.
З повагою
Крушедольський О.Г.
Інвалід І групи

У сучасну епоху народжується новий невиданий стиль війни, що здобувається завдяки дронам, штучному інтелекту, квантовим комп'ютерам.

У сучасній війні та війнах майбутнього – геніальні уми та обчислювальні технології, завдаватимуть противнику більше стратегічної шкоди через дрони ніж військові сили старого типу

Для здобуття Україною першості у гонці озброєнь для війн майбутнього ми від імені представників військових програмістів просимо вас зняти будь-які державні обмеження на цю сферу діяльності.

Ми просимо позбавити нас від законодавчих тягарів, які не дають нічого, крім переваги противнику в цій війні. Серед них:

-Податки. Немає такої сфери в державі, яка на даний момент важливіша за військову перевагу. Немає сенсу брати гроші у найпріоритетнішої сфери, щоб з неї фінансувати менш пріоритетні через податки, бюджет і наражати на корупцію. Тому ми просимо зняти всі податки з сфер бізнесу провідних постачання військовим або працюючим в області Дронів, ШІ, передачі інформації – для створення якнайшвидшого розвитку даної сфери

Сьогодні Програміст, що створює нейро-мережі, може задати противнику більше втрат, ніж штурмовик. Тому ми просимо вас дати 100% бронь на всіх програмістів, які працюють у сфері Дронов, ШІ, родотизації, передачі інформації. Або обслуговує будь-які інтереси військових, а також силових структур (ГУР, СБУ, СЗР)

Оскільки сьогодні Дрони використовуються виключно для оборони України, просимо зняти будь-які податки та перевірки з виробництв Дронов, та їх комплектуючих включаючи вибухові компоненти, мікросхеми тощо

Просимо зняти будь-які митні обмеження на постачання комплектуючих для Дронов

Оскільки геніальні уми програмістів можуть забезпечити перемогу в Україні, просимо надати можливість заброньованим від мобілізації згідно з пунктами вище програмістам, виїзд за кордон з метою зниження емоційного стресу та підвищення ефективності їхнього мозку. Оскільки у цей період ефективність їхнього мозку відповідає за швидкість технологічного розвитку армії України.

Ми сертифіковані інженери-землевпорядники та геодезисти без сертифікатів, зареєтровані в Україні та сплачуємо податки прохаємо переглянути перелік бронювань, адже саме наша специфіка не є внесеною до цих категорій бронювань, відповідно до постанови КМУ № 560 від 16 травня 2024 року "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" та ЗУ який набрав чинності 18 травня 2024 року.
Наша діяльність є важливою у сфері земельних відносин. На період дії воєнного стану для виконання обстежувальних, вишукувальних, топографо-геодезичних робіт, у тому числі для складання документації із землеустрою, використання геодезичного обладнання (геодезичних ГНСС-приймачів, електронних тахеометрів, теодолітів), користування геодезичними та картографічними даними, відомостями про координати пунктів Державної геодезичної мережі, а також надання відомостей про координати поворотних точок меж об’єктів Державного земельного кадастру сертифіковані інженери-землевпорядники та/або інженери-геодезисти і отримали від органу Служби безпеки України спеціальний дозвіл на виконання топографо-геодезичних вишукувань.
До воєнного стану, нами було розроблено тисячі землевпорядних документацій для учасників АТО. На даний час, це складання документацій для жителів які в період воєнного стану отримали пошкодження будинків, винесення поворотних точок на місцевості пошкоджень урожаю і тд.
На сьогодні бронь отримали Держгеокадстри, але ж без нашої роботи не буде оновлення даних, внесення їх до реєстру Державним кадастровим реєстратором. Наша робота є невідємною частиною роботи Держгеокадастру вцілому.

Прохаємо вивчити це питання та надати бронювання таким спеціалістам.

Ми, громадяни України, звертаємось до вас з проханням про невідкладні дії щодо боротьби з корупцією, особливо в умовах воєнного стану. Наша країна потребує рішучих заходів, щоб забезпечити чесність та прозорість у державному управлінні.

1. Пропонуємо створити закон, що передбачатиме конфіскацію майна, набутого корупційним шляхом під час дії воєнного стану. Ця конфіскація має застосовуватися як до посадовців, що вчинили злочин, так і до їхніх родичів та знайомих, якщо вони отримали це майно від них під час державної служби.

2. У разі виявлення факту корупційних дій, посадовцю має надаватися вибір між позбавленням волі та позбавленням права займати державну посаду і здійснювати підприємницьку діяльність.
Повторне порушення закону, незалежно від його серйозності, також має призвести до позбавлення волі на строк понад 10 років.

3. Конфісковане майно повинно бути передане на потреби Збройних Сил України, з усіма відповідними документами та відзвітуванням про використання його. Також пропонуємо перевіряти протягом кварталу, чи фактично використовується це майно або його грошовий еквівалент у відповідності до призначення.

4. Після перемоги, пропонуємо адаптувати цей закон для використання конфіскованого майна або його еквіваленту на потреби дитячих будинків, допомоги сиротам, ветеранам війни, пенсіонерам та іншим потребуючим групам.

5. Пропонуємо розглянути можливість створення онлайн-відділу, який буде перевіряти декларації та інформацію про всіх державних службовців. У складі цього відділу повинні бути представники молодих незацікавлених активістів з різних регіонів України, які мають основну роботу поза державним сектором. Також цей відділ має включати податківців з досвідом виявлення корупційних схем, адвокатів і прокурорів, які успішно боролися з корупцією.

Ми віримо, що впровадження цих заходів сприятиме покращенню ситуації в Україні та зміцненню довіри громадян до державних інституцій. Від вашого рішення залежить подальша доля нашої країни.

З повагою,
Світлана Кратюк