19 липня 2024 року була самовільно зруйнована чергова історична пам'ятка України. Мова йде про Садибу Зеленських, 1890 р., що була розташована на вул. Кониського, 22 у м. Києві. Зносу більш як 130-річної будівлі передувало 2 роки погоджень облікових документів та різноманітних відписок місцевого органу охорони культурної спадщини - Департаменту культспадщини КМДА. Затягування процесу надання статусу пам'ятки цінній історичній будівлі, а від так і ціла серія корупційних ризиків стала можлива завдяки ускладненій та бюрократизованій процедурі взяття на облік об'єкту культурної спадщини. Чинне на сьогодні пам'яткоохоронне законодавство встановлює вимоги щодо численних погоджень і висновків, заборон і обмежень щодо взяття цінних історичних об'єктів під захист Закону. Як результат - знищення пам'яток забудовника ще до отримання першими охоронного статусу. Останній і кричущий приклад - Садиба Зеленських.

Проблема не нова, ще в інтерв'ю від 11 квітня 2021 року тогочасний директор Департаменту охорони культурної спадщини - Олександр Никоряк зазначив: на сьогодні в м. Києві виявлено та досліджується більше 3 000 історичних об'єктів, з них лише 1 000 мають охоронний статус зігдно Закону - решту можуть знести в будь-який момент. Через ускладену процедуру обліку - темп підготовки облікової документації та внесення пам'яток до Переліку пам'яток і надалі до Держреєстру в м. Києві та по областях становить 1-2 пам'ятки на рік. Тобто, умовно, щоб захисти всі цінні історичні будівлі Києва від зносу, надавши їм статус пам'яток, потрібно близько 1 000 років...

У багатьох країнах Європейського Союзу діє принцип уніфікованого критерію, за яким особливо цінні будівлі автоматично отримують охоронний статус та взяті під захист держави без проходження додаткових бюрократичних процедур. У Польщі, Латвії, Естонії, Чехії діє принцип за яким всі будівлі, що виконані за індивідуальним проектом, зберегли характерні риси епохи та старше 100 років автоматично набувають охоронного статусу в силу Закону. Зокрема, відповідно до ст.ст. 7, 14, 22a, 25 польського Закону «Про охорону пам'яток та опіку над пам'ятками» - історичні будівлі старше 100 років автоматично підпадають під охорону Закону. Надалі ці будівлі підлягають ретельному дослідження з боку пам'яткоохоронних органів і якщо останні не підтверджують таку цінність статус пам'ятки будівлею втрачається. Однак, до моменту проведення відповідних історико-бібліографічних досліджень (створення облікової документації) жоден власник не може знести об'єкт культурної спадщини. Тобто, на рівні Закону встановлюється презумпція цінності історичних будівель, нецінність яких потрібно доводити. В Україні ж навпаки - сьогодні діє презумпція нецінності, коли для охоронного статусу потрібно збирати довідки, доводити, що будівля дійсно є цінною і коли врешті всі папери зібрано - її зносять забудовники, як у випадку з Будинком Зеленських, 1890 р. у Києві.

Отже, з огляду на означене, ми пропонуємо запровадити в Україні додатковий безумовний охоронний статус для цінних історичних будівель збудованих до завершення національно визвольних змагань 1917-1922 рр. шляхом внесення відповідних змін до профільного Закону України "Про охорону культурної спадщини". Зокрема, додатково визначивши та розширивши поняття об'єкту культурної спадщини, за аналогією з польським законом, додавши "об'єкт культурної спадщини" до категорій, що перебувають під захистом Закону на одному рівні із пам'ятками до моменту вирішення питання про його занесення або незанесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (ст. 1, 22, 26, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини").