Згідно Закону України від 21 березня 1991 р №875-ХII, на підприємстві з чисельністю працівників від 8 до 25 чол, повинно бути створене 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. На підприємстві ПП "ЕНЕРГО-ПХМ", код ЕДРПОУ 36569045 чисельність працівників складає 11 чоловік, а саме: 6 чол-електромонтер з оперативних перемикань у розподільчих мережах, 3 чол-електромонтер з ремонту та обслуговуванню електрообладнання, 1 чол (0,5 ставки)-бухгалтер, 1 чол(0,5 ставки)-менеджер з персоналу, 1 чол-директор.
Згідно Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів на посаду електромонтера може бути прийнята особа не молодше 18 років, яка має спеціальну освіту, атестована на групу допуску, та яка пройшла медичну комісію.
ПП "ЕНЕРГО-ПХМ" обслуговує високовольтне обладнання пістанції напругою 35 кВ. Інвалід не може бути прийнятий на посаду електромонтера по медичним показникам, бо в його обов'язки входить робота у діючих електроустановках, роботи на висоті, верхолазні роботи. Тобто на підприємстві залишається 2 одиниці на яких теоретично можлива робота особи з інвалідністю, це директор, та- бухгалтер-05 ставки, менеджер з персоналу-0,5 ставки. Прошу розглянути можливість перегляду діючого Закону України від 21 березня 1991 р. №875-ХII, у частині яка стосується розрахункових норм чисельності працівників на підприємстві, які впливають на створення робочого місця особи з інвалідністю. Від загальної чисельності працівників підприємства необхідно виключити працівників які виконують роботи з підвищеною небезпекою. Тобто, у даному конкретному випадку 11-9=2 чол.
Зараз стан справ такий що підприємство повинно створити 1 робоче місце для інваліда, або сплатити штраф у розмірі який розраховується по формулі : річний фонд заробітної плати підприємства, ділиться на загальну чисельність працюючих, виходить сума штрафу. Для малих підприємств, які працюють з підвищеною небезпекою, які витрачають значні кошти на оформлення дозвільних документів, охорону праці, штраф розрахований за такою формулою є не тиском на малі підприємства,- це вирок.

Зробити так,щоб всі люди які мають групу інвалідності, неважливо яку пожиттєву чи ні, щоб її ні в якому разі не відібрали від людей.

Згiдно зi ст. 13 Конституции Украiни земля, її надра є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Вiдповiдно до Ст 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Таким чином питання про скасування мораторiю на продаж сiльськогосподарських земель повинно бути вирiшено тiльки на всеукраiнському референдумi. Тому що саме украiнський народ повинен визначитися з питанням щодо продажу сiльськогосподарських земель. Крiм того , держава мусить прийняти перелiк важливих законiв, якi будуть регулювати ринок землi. Необхiдно провести ревiзiю усiх сiльськогосподарських земель, оскiльки iснують люди, якi безпiдставно та незаконно володiють значними площами цих земель. Крiм того iснує
негативний досвiд та наслiдки продажу цих земель у iнших краiнах. Тому доцiльнiше було б замiсть введения продажу земель встановити гiдну орендну плату за землi та здiйснювати продаж права оренди сiльськогосподарських земель. Сiльськогосподарська земля повинна бути засобом
виробництва, а не товаром .

ЦВК- Центральна Виборча Комісія України під час проведення, організації виборчих процесів 2019 року (Вибори Президента України та позачергові вибори народних депутатів України), в своїй діяльності допускала велику кількість юридичних помилок що полягало в наступному :

1. Суперечливість виконання судових рішень;

2. Неоднозначність застосування чинного виборчого законодавства;

3. Неефективний контроль діяльності ОВК- Окружних Виборчих Комісій;

4. Ігнорування викликів у судові засідання;

5. Бездіяльність під час встановлення кримінальних правопорушень;

6. Самовідсторонення від активної комунікації з суб'єктами виборчого процесу;

7. Порушення/ пропуск термінів розгляду скарг, заяв, звернень;

8. Прийняття свідомо протидержавних рішень;

9. Затримка оновлення інформації на власному інтернет сайті;

10. Ігнорування дрібних порушень виборчого законодавства.

Наявність вказаних вище порушень, які мною особисто були зафіксовані в якості офіційного спостерігача, кандидата в народні депутати, виборця, дає підстави вважати про наявність певного характеру-манери організації діяльності ЦВК що допускає як норму, певний відсоток порушень, які у свою чергу не можуть призвести до персональних юридичних наслідків для членів ЦВК, що створює передумови для зловживання службовим становищем та використанням юридичних колізій у законодавстві.

Отже, вважаю за необхідне "перезавантажити" керівний склад ЦВК з метою недопущення подібних порушень, та більш ефективній організацій виборчих процесів.

Розроблення законопроекту або внесення змін додеяких законів України що стосуються фінансування проектів щодо зариблення водойм зникаючими видами риб та збереження їх популяції зокрема в басейні річки Тиса

В Конституції України не надано визначення парламентської оппозиції та її повноважень, тому це призводить до нерівності прав народних депутатів і безконтрольності діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Тобто для для ефективної діяльності Верховної Ради України необхідно надати визначення парламентської оппозиції та забезпечити її повноваження в Конституції України

В зв’язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ЗАБЕЗПЕЧИТИ в Конституції України визначення парламентської оппозиції та її повноваження;

2.ВНЕСТИ відповідні доповнення до статті 83 Конституції України, а саме:
"У Верховній Раді України має бути і діяти парламентська опозиція.
Парламентська опозиція - добровільне депутатське об'єднання депутатських фракцій (депутатської фракції) у Верховній Раді України та (або) народних депутатів України, що не увійшли до парламентської більшості (коаліції), подали заяви про перехід в опозицію і які не погоджуються з офіційним політичним курсом парламентської більшості (коаліції) і Кабінету Міністрів України та (або) способом його реалізації, здійснюють контроль за діяльністю парламентської більшості (коаліції) і Кабінету Міністрів України, критикують їх діяльність і пропонують альтернативну програму розвитку України та шляхи її реалізації.
Парламентська опозиція у Верховній Раді має право:
- на посаду Першого заступника Голови Верховної Ради України;
- на посади Голів Комітетів Верховної Ради з питань: свободи слова та інформації; законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; бюджету; Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України; правової політики; підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики; соціальної політики та праці; аграрної політики та земельних відносин; охорони здоров'я; науки та освіти; екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; у справах ветеранів та осіб з інвалідністю;
- на посади перших заступників всіх комітетів Верховної Ради України, крім тих, які очолюють представники парламентської опозиції;
- на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- на посаду керівника Рахункової Палати України;
- на інші права, які встановлені Законом України "Про парламентську опозицію".
Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності парламентської опозиції у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та Законом України "Про парламентську опозицію"

Прохання внести поправки у закон України про пенсійне забезпечення.
Зменшити пенсійний вік для жінок, на один рік, за кожну народжену та виховану дитину у сім'ї.

Мати яка виховала більше "громадян" та "платників податків" для країни повинна мати право на коротший пенсійний вік.

Вимагаємо від депутатів Верховної ради Закон для поновлення прав та законних інтересів департованих українців 1944-1951р.р. і поновлення прав їх спадкоємців. Республіка Польща виплачує компенсацію полякам, які залишили майно за сучасними межами Польщі, в результаті евакуації поселилися на її території і на даний час мають польське громадянство. Дані питання детально регулюються законом «Про реалізацію права на компенсацію за залишену нерухомість поза сучасними межами Республіки Польща» від 8 липня 2005 року (Dz.U. z 2005 r. Nr 169, poz. 1418).

Чинним законодавством України передбачено, що усі громадяни України мають право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності.
Ми всією родиною неодноразово зверталися із запитами в Держгеокадастр щодо отримання земельних ділянок для власних сільськогосподарських потреб, на всі запити отримали безглузді відмови.
У суді юристи Держгеокадастр говорять наступне: "Так, дійсно, ці ділянки сільськогосподарського призначення, але вони не можуть бути виділені для сільськогосподарських потреб" посилаючись при цьому на безглузді укази та поправки, незважаючи на наявність земельного кодексу ...
Я прошу вас посприяти в тому, щоб перш ніж відбудеться голосування за земельний ринок і зняття мараторію на продаж, звернути увагу на всі заяви громадян щодо бажання отримати ділянки і навести порядок в Держгеокадастрі. Також прошу покарати відповідальних за те, чому громадян обмежують в правах.
І таких мільйони, люди по 20 років не можуть отримати, те, що їх по праву!

Кожна організація і підприємство в своєму Статуті мають основу і мету свого існування.

Чому ж в нашій Конституції, яка є Статутом нашої держави, не вказані основа і мета існування України ?

Якщо не має основи та мети держави, то не має і відповідних показників які необхідно державі досягати для свого розвитку та покращення добробуту громадян, не має реальних планів і програм для забезпечення зростання єкономікі.

Тобто треба чітко визначити в Конституції України, що основою нашої країни є Земля і Люди, що проживають на ній, які об'єдналися в єдину державу з метою, щоб разом за рахунок спільної творчої праці забезпечити покращення життя кожного і всіх членів суспільства, а саме разом:
- покращувати добробут і якість життя кожного і всіх членів суспільства;
- забезпечувати безпеку всієї країни та кожного громадянина;
- забезпечувати гарантований захист, встановлених Конституцією України, прав і свобод всіх та кожного громадянина;
- забезпечувати довготривалу перспективу існування нашої держави.

Саме для цього ми - багатонаціональний народ України заснували свою державу і створюємо органи державної та місцевої влади, управлінська діяльність яких повинна бути спрямована і забезпечувати ефективну реалізацію цієї мети нашої країни.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ЗАБЕЗПЕЧИТИ ВНЕСЕННЯ до Конституції України визначення основи і мети існування нашої держави, а саме - в статтю 1 Конституції України внести доповнення:
"Основою нашої країни є Земля і Люди, що проживають на ній, які об'єдналися в єдину державу з метою, щоб разом за рахунок спільної творчої праці забезпечити покращення життя кожного і всіх членів суспільства, а саме разом:
- покращувати добробут і якість життя кожного і всіх членів суспільства;
- забезпечувати безпеку всієї країни та кожного громадянина;
- забезпечувати гарантований захист, встановлених Конституцією України, прав і свобод всіх та кожного громадянина;
- забезпечувати довготривалу перспективу існування нашої держави.
Саме для цього ми - багатонаціональний народ України заснували свою державу і створюємо органи державної та місцевої влади, управлінська діяльність яких повинна бути спрямована і забезпечувати ефективну реалізацію цієї мети нашої країни"

Пропоную доповнити/внести зміни в статтю 130 КУПаП.
Особи, які керують транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння - в таких осіб вилучати водійське посвідчення без права на поновлення(назавжди).

Пане Голове Верховної Ради України!

Зважаючи на Ваші намагання знищити корупцію в системі правоохоронних органів та судах, звертаємось до Вас, як гаранта конституційних прав громадян України та суб’єкта законодавчої ініціативи.
На сьогоднішній день виходячи з норм кримінального процесуального законодавства України неможливо примусити слідчого та прокурора розслідувати кримінальне провадження, навіть якщо відома особа «злочинця», якщо слідчий або прокурор зацікавлені у ненаправлені кримінального провадження до суду, то воно до суду ніколи не потрапить.
Враховуючи, що подолати корупційну складову у розслідуванні правоохоронними органами кримінальних проваджень не просто, просимо скористатись правом законодавчої ініціативи та подати до Верховної Ради проект закону який би надавав права фізичним та юридичним особам, які є потерпілими від злочинних дій, звертатись до суду зі зверненням про вчинення кримінальних правопорушень без проведення досудового розслідування у справах в яких відома особа «злочинця»:
- злочини в яких потерпілому відома особа кривдника;
- злочини у сфері господарської діяльності;
- злочини проти правосуддя (примушування давати показання, порушення права на захист, невиконання судового рішення, тощо);
- злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Надання потерпілим від злочину права звертатись безпосередньо до суду, користуючись правами сторони обвинувачення та доведення у суді вини кривдника зведе нанівець корупційну складову правоохоронних органів на досудовому розслідуванні, знищить кругову поруку, що перешкоджає у притягненні до відповідальності посадовців, які злочинними діями порушують права фізичних та юридичних осіб, а громадяни та юридичні особи отримають реальну можливість захистити свої права порушені злочинними діями.
З метою подолання корупції у судах ввести суд присяжних, але не у тому вигляді, який він має на даний час, а з участю 12 (або більше) присяжних, які б ухвалювали рішення про наявність або відсутність вини кривдника.
Вважаємо, що вказані заходи зможуть подолати корупцію у правоохоронних органах та судах, а люди отримують реальну можливість захистити свої права та притягнути до відповідальності винних осіб.

Адвокатське об’єднання «Усатенко і Усатенко»
Адвокат Усатенко В’ячеслав Юрійович
Адвокат Усатенко Юрій Юрійович

Кожна цивілізована держава повинна мати свої повноцінні державні символи.
Україна- держава, що згідно преамбули Основного Закону України, статей 85, 102, 116 Конституції України, закріпила свій стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.
Згідно частин 1, 3, 4 статті 20 Конституції України, Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Однак, вищезгадані частини статті не виконуються.
У 1991, 1996, 2001, 2007 році були спроби змінити цю ситуацію із таким важливим, "завислим у повітрі" державним атрибутом нашої держави, але все марно.
Існування одного лише малого Державного Гербу України, показує "незначимість" України на політичній арені світу, її невпевненість у своїх діях та відсутність самодостатності.
Кожний громадянин, дістаючи паспорт з кишені, бачить простий малий Герб України, що не несе якогось значення окрім Княжої Держави Володимира. Всі ми, звісно, поважаємо нашу історію, але Україна має більш велику і багату історію свого існування, вона не закінчилася на Княжій добі. Це показує "мізерність" нашої історії, нездатність пам'ятати її, в той час, як інші країни роблять акцент на історії, здатні апелювати нею у разі чого. Ми однозначно маємо довгу та багату історію, це має бути відображено у нашому атрибуті та викликати гордість у кожного громадянина.
Зараз, в такий непростий для країни момент, має бути показана соборність України, те, шо Україна єдина як духовно, геополітично так і історично, що ми маємо власну, спільну історію, що кожна частина України відіграла і відіграє роль у побудові нашої держави, будь то Галичина чи Слобожанщина, Донбас чи Закарпаття, Наддніпрянщина чи Крим.
Що вже казати нашим європейським партнерам, що і так інколи сумніваються, що ми щось зможемо змінити у своїй країні в найближчі часи, якщо ми навіть не можемо прийняти таку елементарну річ, як повноцінний Державний Герб, що являється візитівкою любої країни і має викликати не зневагу, а повагу до жителів цієї країни та її історії.
Прошу затвердити великий Державний Герб України, щоб стаття 20 Конституції України, нарешті, запрацювала повністю і, щоб частини 3, 4 не були частинами без будь-якої користі, якщо новий парламент, дісно хоче показати свою готовність до корінних змін, що влада відійшла від зневажливого ставлення до серйозних речей, як це зробили з великим Гербом у 1991.

Пропоную на сайті кожного з правоохоронних органів розмістити статистичні показники їх роботи у вигляді кількості кримінальних проваджень в роботі, тобто, тих, в яких здійснюється досудове розслідування; повідомлень про підозру; обвинувачених; справ, скерованих до суду та вироків щодо осіб, які будуть регулярно оновлюватися, з вказуванням дати, станом на яку розміщена інформація.

Пропоную на законодавчому рівні зобов'язати всіх працівників правоохоронних органів при вступі на роботу та кожні півроку проходити поліграфологічні дослідження з метою підбору кадрів, що здатні за своїми моральними та діловими якостями сумлінно виконувати службові обов'язки, та виявлення серед правоохоронців тих, хто порушує чинне законодавство та службову дисципліну під час проходження служби та за результатами проходження детектора брехні звільняти працівників правоохоронних органів як таких, що не відповідають займаній посаді, у разі виявлення в ході дослідження на детекторі брехні серед них тих, хто порушує чинне законодавство та службову дисципліну.

Згідно до статті 13 конституції України українці є найбагатшими людьми світу, через те що жодна конституція будь-якої країни не зробила своїх громадян власниками національного багатства країни, при цьому іноземні конституції надають своїм громадянам лише можливість користування національним багатством країни
Для державної охорони цієї великої спадщині яка надійшла українцям від злочинної влади була розроблена і прийнята стаття 14конституції України,тобто: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.».
За останніми відставками посадовців у Житомирі,щодо розкрадання бурштину, власники,тобто українці ще раз побачили що держава Україна не виконує своєї охоронної функції щодо охорони національного багатства країни і закони України в цій частині теж не працюють,тому що за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах посадовці не несуть жодної кримінальної відповідальності.
Тому пропоную ВРУ внести зміни до статті 14 конституції України і в новій редакції статтю 14 конституції України читати так:
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною українців.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Проблема безпритульних тварин-собак і котів, вирішується в багатьох містах УКРАЇНИ в негуманний спосіб. Особливо жорстоким є ставлення до безпритульних тварин у комунальному підприємстві « ЦЕНТР ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ»м. Харкова, де вбивають 97% відловлених тварин, що приблизно становить більш, ніж, 5000 особин на рік! Аналогічним цьому комунального підприємству є комунальне підприємство «ЦЕНТР ЗАХИСТУ ТВАРИН» у м. Миколаїв., та ще у ряді міст України, де ставлення до безпритульних тварин, переходить за усякі межі моралі.
Але , як показав багаторічний досвід масове знищення безпритульних тварин не дає результату. Їх кількість не зменшується, і з року в рік ці підприємства продовжують свою вбивчу діяльність витрачаючи на неї десятки мільйонів гривень платників податків. Ці підприємства, та чиновники міст відмовляються застосовувати комплексні ефективні програми, бо, якщо безпритульні тварини зникнуть з вулець міст- то і такі підпрємства вимушені будуть припинити свою діяльність. А отже, у чиновників не буде можливості відмивати мільйони бюджетних гривень.
Безпритульні тварини- це наслідок безвідповідального ставлення людини до свого чотирилапого друга. Тварин залишають на вулицях на призволяще, не отримуючи за це ніякого покарання.
Комунальні підприємства замість допомоги таким тваринам і сприяння покаранню безвідповідальних власників, застосовують-вбивство тварини шляхом евтаназії. При цьому, запевняючи, що вбивство тварин-це гуманне ставлення до них. Таким чином, показуючи суспільству, що життям живих істот можна нехтувати і зневажати його.
Жорстоке поводження з тваринами несе в собі загрозу основним моральним цінностям і загальнолюдським нормам моралі, а також сприяє розвитку і укорінінню в суспільстві жорстокості, не тільки для тварин, але і для людини, що є небеспечним для всього суспільства в цілому.
В розвинених країнах питання регулювання чисельності безпритульних собак і котів вирішують по різному, але навмисне вбивство тварин скрізь вважається ЗЛОЧИНОМ!
В розвининех та цивілізованих містах України, таких, як КИЇВ, ЛЬВІВ, ДНІПРО, ОДЕСА вже існують програми регулювання чисельності тварин гуманим способом- стерилізації. Серед цих міст найкращі показники ефективності у Львові, де програму впроваджує Львівське комунальне підприємство «ЛЕВ», позитивний досвід якого, необхідно переймати всім комунальним підприємтвам України, які займаються безпритульними тваринами.
Оскільки Україна у всіх сферах життя впроваджує європейські стандарти, намагаючись всі питання вирішувати цивілізовано, тому ми на заканодавчому рівні повинні закріпити цінність життя живих істот, та застосовувати ефективні , дієві комплексні програми регулювання чисельності безпритульних тварин.
Саме для вирішення цього питання на державному рівні просимо Вас ініцювати внесення наступних змін до Закону України « Про захист тварин від жорстокого поводження»:

1) ЗАБОРОНА ЕВТАНАЗІЇ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН , ЯК МЕТОДУ РЕГУЛЮВАННЯ ЇХ ЧИСЕЛЬНОСТІ;

2) ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ СТЕРИЛІЗАЦІЇ, ЯК ЄДИНОГО ДІЄВОГО ТА ГУМАННОГО МЕТОДУ РЕГУЛЮВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН.

А також просимо затвердити на державному рівні типові правила утримання домашніх тварин та програму регулювання чисельності безпритульних тварин на території міст України, які будуть прийматися за основу при затвердженні правил і програм в місцях.

Згідно із статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Все частіше в юридичній спільноті України з’являються посилання на неправильне застосування сторонами і судом висновків ЄСПЛ як джерела права в конкретних справах, що пов’язане можливо з недостатнім аналізом обставин справ на підставі яких було прийняте рішення ЄСПЛ.
Пропоную ВР активніше аналізувати та вносити зміни в процесуальне законодавство України, відображуючи безпосередньо в нормах права ключові і сталі висновки з рішень ЄСПЛ. Наприклад:
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зокрема вказав, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі «Бентем проти Нідерландів» від 23 жовтня 1985 року, заява № 8848/80, п. 32).
В підп. 5 част. 4 ст. 265 ЦПКУ, в підп. 5 част. 4 ст. 238 ГПКУ та в підп. 5 част. 4 ст. 246 КАСУ вказано, що у мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
З врахуванням приведеного висновку ЄСПЛ з вищенаведеного рішення, норми процесуального права стосовно вимог до рішення суду пропоную доповнити і викласти наступним чином: «у мотивувальній частині рішення зазначаються норми права, які застосував суд зі змістовним, а не формальним тлумаченням правової норми, та мотиви їх застосування».
Другий приклад: як роз'яснив ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В положеннях про строк на апеляційне оскарження ст. 295 КАСУ, ст. 354 ЦПКУ, 256 ГПКУ закріплена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Ті ж положення щодо можливості поновлення строку на касаційне оскарження містяться в ст. 390 ЦПКУ, 329 КАСУ, 288 ГПКУ.
З врахуванням такого висновку ЄСПЛ з вищенаведеного рішення, норми процесуального права стосовно поновлення строку на оскарження пропоную доповнити наступним: «можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, від суду вимагається вказувати підстави. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Наповнення процесуального законодавства України запропонованими нормами, що включатимуть сталі висновки ЄСПЛ позитивно вплине на правозастосування в Україні, сприятеме досягненню мети вказаної в преамбулі ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", що відповідно позитивно вплине на імідж нашої держави в світі.

Повернути можливість отримання пенсії державного службовця особам, які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, та мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсію особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, визначити у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно Закону України N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, які працювали на державних посадах, утримувався єдиний внесок у розмірі 6,1 відсотка від нарахованої заробітної плати. У всіх інших працівників єдиний внесок утримувався із сум заробітної плати у розмірі 3,6 відсотка.
Таким чином, вважаю, що колишні державні службовці мають не менше прав на отримання державних пенсій аніж колишні народні депутати.

Основний Закон України, який визначає пільги та основи соціальної захищеності для людей з інвалідність - це Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до вищезазначеного Закону України, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Однак, зазначені державні гарантії не забезпечують в повній мірі нормальне та гідне життя таких осіб.

Особливо гостро постає питання для осіб з інвалідністю щодо оплати житлово-комунальних послуг.
Так, гарантовані державою пільги, пенсії, допомоги, компенсації тощо, ледве покривають витрати на оплату житлово-комунальних послуг.

Особливо відчутні тарифи за житлово-комунальні послуги для осіб з інвалідністю по зору та осіб з інвалідністю пов’язану з порушення опорно-рухового апарату, оскільки дані громадяни не можуть працевлаштуватися та забезпечити собі достойний заробіток.
В певних регіонах України дане питання вирішується на рівні місцевих рад, шляхом прийняття місцевих цільових програм, якими передбачається компенсацій особам з інвалідністю на оплату ними житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, слід відмітити, що такі цільові програми та компенсації є не в кожній територіальній громаді, що породжує різний підхід щодо забезпечення належних та рівних умов осіб з інвалідністю по Україні, створює дискримінацію осіб з інвалідністю між регіонами, що в свою чергу суперечить основним засадам та гарантіям, які проголошені в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Таким чином, пропоную розглянути питання внесення змін до Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якими передбачити встановлення на рівні закону для осіб з інвалідністю по зору та осіб з інвалідністю пов’язану з порушення опорно-рухового апарату пільг щодо оплати ними житлово-комунальних послуг.