Я хочу щоб кожна сім’я навіть якщо це одностатева сім’я мала змогу вступити в офіційний шлюб і виховувати дітей , щоб така сім’я мала такі ж можливості як і традиційна сім’я , адже вони також на це заслуговують . Усі великі та забезпечені країни , а саме головне грамотні країни вже ввели це , надіюсь і Українські громадяни будуть мати змогу жити і залишатись та одружуватись у своїй країні !!!

Статтею 5 Конституції України встановлено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтями 81 і 83 Конституції України передбачено, що у Верховної Раді України народні депутати, обрані від політичної партії, утворюють в Парламенті України відповідні фракції цих партій, які мають певні права, зокрема формувати коаліцію депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, вносити пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України тощо.

Однак діяльність цих політичних партій, що мають у Верховної Раді України відповідні фракції народних депутатів , які обрані до Парламенту України по спискам цих партій, ПРИЗВЕЛА до узурпації державної влади, руйнації країни і геноциду українського народу.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ВНЕСТИ такі доповнення до статті 81 Конституції України:
"Виборці України мають право достроково припинити діяльність та відкликати з Парламенту України політичну партію, яка має фракцію у Верховній Раді України з народних депутатів, у разі, якщо її діяльність призводить до узурпації народної влади, руйнує країну і порушує конституційні права і свободи громадян;

2.ВНЕСТИ до Закону України "Про статус народного депутата України" і до Регламенту Верховної Ради України відповідні зміни, якими передбачити умови та порядок реалізації права виборців України достроково припиняти діяльність і відкликання з Парламенту України політичної партії, яка має фракцію у Верховній Раді України з народних депутатів

Кабінет Міністрів України вніс до Верховної ради законопроект 5600 від 02.06.2021 щодо введення ПДВ на продаж нового житла.
Постає питання, якщо людина продала своє єдине житло, бере квартиру десь у регіоні бо продаж в Києві маленького житла не дає змоги купити в Києві, то Ви вирішили ще додати 20% ПДВ, які забудовник перекладе на людину, окрім того щороку подорожчання нового житла віббувається ще на 20-25%, якщо людина взяла ростерменування виплат, то до побудови це житло зросте в ціні на 40-45%, і людина не взмозі будут навіть виплатити розтерменування.
Питання на кого це спрямовано? Ви взагалі вирішили обікрасти людей остаточно, та залишити тих хто взяв в рлозтеменування квартиру взагалі без єдиного житла? Бо людина буде не взмозі таку суму подорожчання виплатити?
А може цей проєкт має стосуватися виключно якщо хтось у забудовника купує одразу 10 квартир, чи 20 квартир на перепродаж, немало ми знаємо таких саме у владі. хто купує ті квартири як піріжки горяі, то може це має стосуватися тількі їх, а на нового житла, на яке людина збирає все життя? То взагалі може слід податки прибрати будь які, бо якщо держава не може забезпечити людину житлом, та переселити її з будинків що рушаться, до нового житла, то може хай хочь людина сама, не їсть, ні п'є збирає ті копійкі, але хай у неї буде можливість придбати те житло?
Чи не задється Вам що ця норма направлена на те щоб взагалі людина ніколи в свуоєму житті не змогла придбати собі нормального житла????
Отже пропоную Верховній раді не підтримувати цей законопроект, доти, доки все населення України не зможе придбати собі нового та якісного житла, та взагалі внести законопроект на скасування для забудовників будь яких податків до того часу.

Статтею 5 Конституції України встановлено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Статтею 69 Конституції України встановлено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Згідно з новим звітом МВФ Україна є найбіднішою країною Європи, а український народ вимирає від голоду і злиднів - це є результат діяльності Верховної Ради України.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ЗАБЕЗПЕЧИТИ дострокове припинення повноважень Верховної Ради України на вимогу українського народу, згідно статті 5 Конституції України, шляхом проведення Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою;

2.ВНЕСТИ відповідні доповнення до статті 81 Конституції України, а саме:
"Дострокове припинення повноважень Верховної Ради України проводиться за результатами відповідного Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою"

З Декларації про державний суверенітет України, яка є основою Акта проголошення незалежності України, схваленого 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням:
"Україна урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно НЕЙТРАЛЬНОЮ державою, яка не бере участі у військових блоках" .

Вважаю, що вищевказане всенародне рішення українського народу, який, згідно статті 5 Конституції України, є єдиним джерелом влади в України, вище чим рішення Верховної Ради України, яке суперечить йому, щодо курсу України на набуття повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору, тобто у військовому блоці НАТО.

В зв'язку з вищенаведеним, ВИМАГАЮ від народних депутатів України:

1.ВНЕСТИ відповідні зміни до Конституції України. а саме:
- із абзацу п'ятого преамбули Конституції виключити слова: "та євроатлантичного";
- із пункту 5 частини першої статті 85 виключити слова: "та в Організації Північноатлантичного договору";
- із частини третьої статті 102 виключити слова: "та в Організації Північноатлантичного договору";
- із пункту 11 статті 116 виключити слова: "та в Організації Північноатлантичного договору"

Нажаль мінімальні стипендії у студентів ДНЗ 530 грн,на ці кошти вони не можуть дозволити придбати собі навіть саме необхідне(канцелярія,форма,інструменти). Пропонуємо підвищити мінімальну стипендію до 900 грн / міс. Так як плата за навчання в деяких ДНЗ складає близько 12000 грн/рік,а в зв'язку з підвищенням цін та пандемією Covid-19 не всі студенти та їх батьки мають змогу оплатити навчання.
Тому прошу усіх небайдужих проголосувати за цю петицію.

На сьогоднішній день як в Києві, так і в багатьох інших великих містах України неабиякого поширення набули такі негативні явища як руйнування об`єктів культурної спадщини та хаотична забудова. Такі дії спотворюють зовнішній вигляд міст та знижують їх естетичну привабливість. Це стало можливим внаслідок того, що за вчинення правопорушень в галузі містобудування та охорони пам`яток фактично не існує реальної відповідальності. Наприклад, ст. 92 КУпАП за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини передбачає накладання штрафу від п`ятдесяти до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – тобто, від 850 до 2550 грн. Ст. 96-1 КУпАП передбачає за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт, розробленої з порушенням вимог містобудівної документації, штраф від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – від 34000 до 51000 грн. В проекті нового Кримінального кодексу пропонується запровадження інституту реституції – поновленя порушеного особистого права потерпілої особи. На мій погляд, реституція повинна застосовуватись у вигляді зобов`язання засудженого привести пам`ятку до оригінального стану або відбудувати її у початковому вигляді.
На сьогодні у Верховній Раді України зареєстровані законопроекти, в яких пропонується зокрема підвищити штрафи за руйнування і знищення пам’яток культури для громадян - від 850 до 170000 грн, для посадовців - від 1700 до 170000 грн, за повторне порушення для фізичних осіб – від 170000 до 340000 грн, для юридичних осіб - від 1700 до 1700000 грн, за невиконання припису - від 850 до 1700000 грн, за повторне порушення для юросіб – від 40800 до 3400000 грн. За умови ухвалення даних змін, максимум, на що можуть розраховувати порушники, буде штраф в розмірі 3,4 млн. грн. Враховуючи те, що порушником у даному випадку є будівельні компанії з мільйонними оборотами. Наприклад, однокімнатна квартира в ЖК «Intergal City» оцінюється в 3,3 млн грн. А вартість квартир в ЖК «Tetris Hall» коливається від 6 до 24 млн грн. Це свідчить про те, що штрафи, передбачені законопроектом, є занадто низькими не відповідають майновому стану суб`єкта правопорушення. Для того, щоб штрафи почали виконувати функцію запобіжника, їх розмір повинен бути співрозмірним розміру прибутку, який міг би отримати правопорушник в результаті своїх протиправних дій. Іншими словами, штрафи повинні робити порушення закону абсолютно невигідними.
З метою вирішення даної проблеми пропоную об`єднати ст. 92 КУпАП зі ст. 298 КК, виклавши останню в наступній редакції:
«Стаття 298. Порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини
1. Ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення ремонтних, реконструкційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини,
- карається штрафом від тридцяти тисяч до двох мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з зобов`язанням привести пам`ятку до початкового вигляду або в разі повного знищення пам`ятки відбудувати її в початковому вигляді, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної спадщини
- караються штрафом десяти до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин
- караються штрафом від тридцяти тисяч до двох мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з зобов`язанням привести пам`ятку до початкового вигляду або в разі знищення відбудувати пам`ятку в початковому вигляді, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спадщини,
- караються штрафом від десяти до тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».
Також, з огляду на вищезазначене, я вважаю за доцільне з метою посилення покарання та виконання ним превентивної функції повністю перенести ст. 96-1 КУпАП до Кримінального кодексу, та встановити в ній нову санкцію – штраф в розмірі від від тридцяти тисяч до двох мільйонів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Статтю 50 викласти у такій редакції:
"Стаття 50. Тривалість робочого часу
Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 5 годин на день та 25 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті".
У статті 51 слова "36 годин на тиждень" та "24 години на тиждень" замінити відповідно на "4 години на день та 20 годин на тиждень" та "3 години на день та 15 годин на день".
У статті 52 слова "7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години" замінити на "4 годин при тривалості робочого тижня 23 години, 3 годин при тривалості робочого тижня 17 годин і 2 годин при тижневій нормі 11 годин".
У статті 53 слова "5 годин" замінити на "3 годин".
Частину третю статті 54 викласти у такій редакції:
"Нічним вважається час з 21 години до 7 години".
У статті 66 слова "не більше двох годин" та "чотири години" замінити відповідно на "від однієї години до двох годин" та "дві години тридцять хвилин".
У статті 70 слова "сорок дві години" замінити на "сорок вісім годин".
У статті 94 слова "і максимальним розміром не обмежується" виключити.
Доповнити КЗпП України статтею 95¹:
"Стаття 95¹. Максимальна заробітна плата
Заробітна плата не може перевищувати двадцяти мінімальних заробітних плат".

Зробити розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян залежним від розміру встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб. А саме прирівняти неоподаткований мінімум доходів громадян до 1% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі, якщо при діленні прожиткового мінімуму для працездатних осіб виходить не ціле число у гривнях, округлювати до найближчого цілого значення. Наприклад, якщо прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2379 грн: 2379/100=23,79, неоподаткований мінімум доходів громадян має дорівнювати 24 грн

Вважаю за необхідне прийняти Закон про департамент у справах вископосадовців для стабілізації ситуації с корупцією і за для цього необхідно робити те що потрібно

Цей департамент буде стежити за:
Депутатами,Президентом,Членами Уряду та багато інших
Якщо буде знайдений хабар або корумповані гроші то буде позбавлення волі на строк 30 років без права займати державні посади 20 років
Стабілізуемо Україну
!!!!

Шановні українці

Протягом десятиліть, навіть у мирні часи, виконуючи
Гімн ми пишаємось тим, що ще не вмерла, та закликаємо
себе стати в бій кривавий і покласти душу, тіло.
Прикро і боляче, що все і сталося ніби за сценарієм Гімну -
бій кривавий, тисячі загиблих.
І цю настанову, цю долю ми передамо своїм дітям та онукам?
Незабаром тридцять років Незалежності. Знову урочистості
почнуться зі слів "ще не вмерла".
Пропоную новий текст Гімну, в якому оспівується сила і велич
Держави. Держави про яку ми мріємо, яку ми зобов'язані збудувати.
Мій текст урочистий, піднесений, сповнений любові до нашої
країни та гордості за неї, викладений простими і зрозумілими
словами.
При виконанні Гімну у нас мають розправлятись плечі, підніматись
голова, виникати бажання і сили творити, перемогати, рухатись
вперед.
Понуривши голову, зірок не бачити.
Запропонований текст ідеально ляже на музику М. Вербицького.
Не будьте байдужими, це наша країна і тільки від нас залежить, чи буде
вона квітучою і привабливою. На чужині для всіх щастя не вистачить.
А у гарної країни мають бути і символи гарні.
Прочитайте, будь ласка, і висловіть свою думку.
Не ховайтесь за "якарізниця"
З повагою В. Гаценко.
м. Жовті Води



ГІМН УКРАЇНИ

І велика, і велична квітни, Україно,
До мети веде нас предків мрія заповітна.
Від Дінця і за Говерлу возсіяла воля.
Живемо ми з Богом в серці, нам всміхнулась доля.

Шану і любов безмежну ми тобі єдиній,
До краплини віддаємо. Слава Україні !

Чорне море нами раде і старі Карпати -
У народ нас згуртувала Україна - мати.
Друзі знають нашу щирість, ворог - нашу силу,
І йому не панувати на Дніпрових схилах

Грає в жилах кров козацька, дихаємо вільно.
Ми майстри своєї долі. Слава Україні !

Хто віддав життя за волю, нами не забуті,
Свячений героїв кров'ю шлях наш у майбутнє.
Україно - дух незламний, край благословенний,
Оберіг твій - спільна праця плідна і натхненна.

Поле жовте неокрає, звід небесний синій.
З нами Бог, за нами правда.
Слава Україні !

Просимо якнайшвидше ухвалити за основу та в цілому проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звільнення від сплати судового збору у зв'язку з оскарженням постанов у справах про адміністративні правопорушення, за реєстр.№ 3424.
На сьогодні ухвалення цього законопроєкту істотно полегшить для громадян процедуру оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, та поверне громадянам України їх право безкоштовно оскаржувати протиправні рішення органів виконавчої влади, зокрема, й Національної поліції.
Верховний Суд України у 2020 році, всупереч інтересів громадян України, ухвалив ганебне рішення, яким зобов'язав кожну особу платити 454 грн. 00 коп. лише за те, щоб оскаржити протиправне рішення поліцейського чи інспектора з паркування. Більше того, частіше всього оскаржувати постанову невигідно, адже штраф становить лише 340 гривень, і особа просто змушена визнати себе винуватою у вчиненні правопорушення.
Громадяни України рішуче підтримують законопроєкт №3424, та вимагають його скорішого ухвалення!

Статтею 103 Конституції України встановлено, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Однак міністри такого обмеження щодо обрання до Кабінету Міністрів України не мають, тому й діяльність Кабміну неефективна, руйнівна та антинародна для України.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ВНЕСТИ до Верховної Ради законопроект про обмеження обрання міністрів 2 термінами (каденціями), а саме:
"внести до Статті 120 Конституції України такі доповнення:
"Одна й та сама особа не може бути Міністром більше ніж два строки"

Статтею 5 Конституції України встановлено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 78 Конституції України встановлено, що народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі, тобто є працівниками і на них розповсюджується Кодекс законів про працю України (далі Кодекс).

Стаття 2-1 Кодексу встановлює рівність трудових прав громадян України.

Статтею 40 Кодексу встановлено звільнення працівника з ініціативи власника (для народного депутата - це є український народ) у вападках:
- виявленої невідповідності працівника займаній посаді;
- систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків;
- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду тощо.

Однак вимоги статті 40 Кодексу чомусь не розповсюджуються на народних депутатів України.

Статтею 81 Конституції України встановлений виключний перелік дострокового прининення повноважень народного депутата України.

Однак народ України, хоч він є єдиним джерелом владив в країні і обирає кожного народного депутата, чомусь не має право достроково припинити його повноваження.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ВНЕСТИ такі доповнення до частини другої статті 81 Конституції України:
"8) ВІДКЛИКАННЯ народного депутата його виборцями";

2.ВНЕСТИ такі доповнення до статті 4 Закону України "Про статус народного депутата України":
"7) ВІДКЛИКАННЯ народного депутата його виборцями";

3.ВСТАНОВИТИ в Законі України "Про статус народного депутата України" умови і порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України у разі його відкликання виборцями

З українських ЗМІ:

- Цензор. Чернобыльцы заблокировали движение по ул. Грушевского в центре Киева: требуют от Кабмина льгот. ФОТОрепортаж (обновлено):
"Участники ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС проводят акцию протеста в правительственном квартале в центре Киева против ограничения их соцгарантий.
Протестующие перекрыли движение по ул. Грушевского. Они постоянно ходят по пешеходному переходу из-за чего движение по ул. Грушевского заблокировано.
Чернобыльцы требуют от правительства прекратить урезать положенные им льготы и настаивают на предоставлении положенных им социальных гарантий в полном объеме".

Дійсно, Парламенти України, де керували Партії президентів Януковича і Порошенка, в порушення Конституції України, докорінно змінили Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме:
конкретні суми чорнобильських компенсацій, доплат і пенсій були замінені на фразу "в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

І це стало початком руйнування соціального захисту чорнобильців, який тепер повністю знищений народними депутатами України і українськими чиновниками:
- безоплатні медикаменти і лікування НЕ надаються;
- спеціальне санаторно-курортне оздоровлення з додатковим харчуванням НЕ надається;
- чорнобильські компенсації, пенсії та доплати, встановлені раніше, не надаються в колишніх розмірах і своєчасно НЕ індексуються;
- пільги чорнобильським дітям і дітям-інвалідам також знищені;
- багато Чорнобильських пільг і компенсацій взагалі зникли з закону або не виконуються.

Це порушує Конституцію України та конституційні права чорнобильців, а саме:
- статтю 16 Конституції України, якою встановлено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу є обов'язком держави;
- статтю 21 Конституції України, якою встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними;
- статтю 22 Конституції України, якою встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово приймав рішення про відновлення Чорнобильського Закону і прав чорнобильців на встановлені ним чорнобильські компенсації пільги і доплати, однак Парламент України не робить цього, посилаючись на те, що не має Закону, який імплементує рішення Конституційного суду до законів України.

Народні депутати порушують при цьому основи державності України:
- статтю 1 Конституції України, якою встановлено, що України соціальна і правова держава;
- статтю 3 Конституції України, якою встановлено, що людина, її життя, здоров'я і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;
- статтю 8 Конституції України, якою встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;
- статтю 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади (тобто Парламент і Уряд) та їх посадові особи (тобто народні депутати України) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Парламент України, надаючи Уряду право самостійно встановлювати чорнобильцям конкретні розміри чорнобильських компенсацій, пільг, пенсій та доплат, які повинні, згідно з Конституцією України, встановлюватися виключно Законами України (статті 6, 85 і 92 Конституції України), розписується в тому, що він не дієздатний, не виконує свої конституційні функції і обов'язки та його необхідно розпустити, щоб цей державний орган не витрачав дарма народні гроші і час.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народных депутатов України:

1.ВІДНОВИТИ Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції 2005 року, в подальшому зруйнований антиконституційними діями депутатів партій Януковича і Порошенка

Статтею 103 Конституції України встановлено, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Однак народні депутати такого обмеження щодо обрання до Верховної Ради України не мають, тому й діяльність Парламенту неефективна, руйнівна та антинародна для України.

В зв'язку з вищенаведеним, ПРОШУ народних депутатів України:

1.ВНЕСТИ до Верховної Ради законопроект про обмеження обрання народних депутатів 2 термінами (каденціями), а саме:
"внести до статті 76 Конституції України такі доповнення:
"Одна й та сама особа не може бути народним депутатом України більше ніж два строки"

Основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, є земля (стаття 14 Конституції України). Усі землі, які знаходяться в межах території України, є об’єктом права власності Українського народу (стаття 13 Конституції України) та використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб громадян України. Саме народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України (Декларація про державний суверенітет України). Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Основного Закону нашої держави гарантує право власності на землю. Натомість це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. При цьому держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності.

Україна є соціальною, правовою державою. Головним обов’язком нашої держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини та їх гарантії, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Водночас держава забезпечує соціальну спрямованість економіки.
Поміж тим діяльність правотворчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України.

Закріплено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Одночасно передбачається безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (пункт в) частина 3 статті 116 Земельного кодексу України)).

У розвиток основоположних конституційних положень нормою статті 121 Земельного кодексу України закріплено право всіх громадян України на безоплатне отримання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. При цьому передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян здійснюється у визначених межах норм та провадиться один раз по кожному виду використання. Разом з тим статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Однак, як показує вітчизняна практика, вкрай складні та неефективні бюрократичні процедури унеможливлюють реалізацію більшістю громадян України законного права на безоплатну приватизацію земельних ділянок. Йдеться про те, що існуючі недоліки земельного законодавства фактично унеможливлюють реальне використання пересічними громадянами належного їм права на землю.

З метою реалізації права власності Українського народу, є потреба розроблення та закріплення державою законодавчих гарантій щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України на засадах справедливості, відкритості, прозорості та рівності.
У зв’язку з цим у напрямку удосконалення правових засад безоплатної приватизації земельних ділянок, пропонуємо:

1. Утворити спеціальний Національний фонд приватизації землі, якому передати усю землю, що підлягає безоплатній приватизації.
2. Забезпечити реалізацію права кожного громадянина України на одержання та використання приватизаційних земельних сертифікатів, що засвідчують їхнє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.
3. Організувати та провести безоплатну приватизацію земельних ділянок на конкурсних засадах у формі аукціону.
4. Зняти обмеження на мінімальний розмір ділянки сільськогосподарської землі, для того щоб більш якісні ділянки були рівні за вартістю менш якісним але більшої площі.
5. Визначити, що право громадянина Україна на безоплатну приватизацію земельної ділянки може бути успадковане.

ЗУПИНИТИ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), ПЕРЕБІГ СТРОКІВ, встановлених статтею 56 Податкового Кодексу України без виключень. Зокрема в частині строку звернення платників податків до суду за захистом порушених прав пов’язаних з нарахуванням органом ДПС грошових зобов’язань (пункт 56.19 стаття 56 ПКУ). ТАКЕ ЗУПИНЕННЯ СТРОКІВ НЕ ПОВИННЕ ПОРОДЖУВАТИ БУДЬ-ЯКИХ НАСЛІДКІВ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ВТРАТУ ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ ПРАВА НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ.

Мабуть кожен українець знає, що чинним законодавством передбачена можливість отримати безкоштовно у приватну власність шість земельних ділянок різного цільового призначення. І більшість вважає, що ця спроба марна. Недоліки у земельному законодавстві дозволяють маніпулювати при передачі земельних ділянок у власність.
Порядок отримання ділянки у власність передбачений ст. 118 Земельного кодексу. Він передбачає наступне:
1. Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
2. Виготовлення проекту землеустрою.
3. Затвердження проекту землеустрою та передача земельної ділянки у власність.
4. Реєстрація права власності на ділянку в державного реєстратора.
Але, вже усталеною є судова практика про те, що законодавство не забороняє надавати заявникам на одну і ту ж саму земельну ділянку дозволи на розробку проекту землеустрою. Тому вже на стадії безпосереднього оформлення речових прав при наявності двох і більше заявників на одну і ту саму ділянку виникають проблеми. Що це значить? Громадянин отримав дозвіл на розробку проекту, за свій рахунок замовив проект і дізнається, що земельна ділянка передана у власність іншій особі. Мало того, при цьому органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування використовувався проект, виготовлений за рахунок свідомого громадянина, адже проект землеустрою потрібен виключно для формування земельної ділянки. З одного боку, тут порушуються ст. 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю. З іншого боку, громадянину заподіюється шкода у вигляді витрат на розробку проекту землеустрою, яким він не зміг скористатися внаслідок дій посадовців.

Пропонується внести зміни до Земельного кодексу України, а саме:
- змінити абзац перший частини сьомої статті 118 та викласти у наступній редакції
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Надання такого дозволу можливе тільки одній особі. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише наявність вже виданого такого дозволу, а також невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
- доповнити частину сьому статті 118 абзацом четвертим
Протягом одного місяця з дати надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянин укладає угоду на розроблення такого проекту та рекомендованим листом направляє копії угоди про замовлення проекту землеустрою та документи про оплату замовленої послуги на адресу органу, який дав дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Якщо громадянин зволікає та не виконав вказаної умови, наданий дозвіл анулюється. Повторне подання таким громадянином клопотання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до того ж самого органу можливе через 6 місяців.

1) Здоров’я українських громадян – є найголовнішим скарбом України й стоїть на першому місці перед іншими національними скарбами, такими як земля, надра, інші природні ресурси, оскільки здорова людина – це базис й найголовніший чинник забезпечення економічної стабільності держави, її цілісності, захисту її кордонів, виробництва високого валового внутрішнього продукту, зростання добробуту в державі, миру й рівного конкурентного положення держави у світі, а таким чином її незалежності. Без людини взагалі не буває жодної держави, оскільки держава – це політична надбудова над суспільством людей.
2) Тому здоров’я українських громадян має бути першочерговим пріоритетом будь-якої влади, оскільки влада також є обрана громадянами саме для забезпечення якості їх життя в державі.
3) Якість життя кожної людини полягає в максимально можливому довголітті та спроможності громадянина прожити це життя здоровим у межах його повного та рівного права на доступ до усіх наявних світових медичних технологій, які є спільним надбанням людства та які можуть забезпечити здоров’я людини. Будь-які системи організації здоров’я будь-яких держав мають служити тільки таким принципам при їх побудові, фінансуванні та забезпеченні ресурсами – технічними й кадровими. В Україні ці принципи закріплені в Конституції.
4) Кадри системи охорони здоров’я є одним з базових компонентів її існування. Наукою, яка формує кадри в системі охорони здоров’я, є медицина.
Медицина – це наука та на її основі – практика, яка знаходиться поза межами політик, держав та їх кордонів, не має часових обмежень в своєму розвитку та є світовим надбанням людства, яким користуються в рівному доступі усі народи світу.
Без медичних кадрів не може функціонувати жодна система охорони здоров’я держави. Кадри системи охорони здоров’я – це виключно фахівці з відповідним належним сучасним та оновлюваним рівнем знань та досвіду в сфері медичної науки та практики, які тільки єдині дають право доступу одної людини до здоров’я та життя іншої людини за головним сталим принципом медицини «допоможи але не нашкодь».
Медичними кадрами має керувати виключно людина, яка є довіреною особою більшості таких фахівців, які покликані на виконання головного завдання держави – збереження людського життя. Тільки в такому випадку таке завдання не матиме конфлікту політичних або будь-яких інших антигуманних інтересів щодо потенціального ризику знищення народонаселення держави свідомо або підсвідомо шляхом втручання в предмет медичної практики, яка має знаходитись поза межами будь-якої політики та державного устрою.
Держава жодним чином, в тому числі й шляхом політичного керівництва кадрами, не може втручатись в методичну частину медичної практики, яка покладається на світові надбання медичної науки й є незалежною.
Кадри системи (в тому числі й керівник), якими користується держава, винаймаючи їх для виконання завдань збереження здоров’я та життя своїх громадян мають бути в повному обсязі забезпечені для своєї роботи усіма належними ресурсами, яких потребує сучасна медична наука та практика. Держава-замовник має подбати щодо повного забезпечення робочого місця медичного фахівця та про бездефіцитне фінансування системи для такого забезпечення, в тому числі й для утримання кадрів в належному стані відповідно критеріїв знань та якості їх життя. Тільки в такому випадку завдання держави фахівцями може бути виконано в повному обсязі, а держава виконає своє зобов’язання перед суспільством. В іншому випадку хронічне з року в рік невиконання завдання з причин незабезпечення державою робочого місця медика призведе до занепаду системи, її повного знищення, а потім згодом - до руйнування самої держави з причини знищення її людського ресурсу.
5) Якщо політика держави свідомо проводиться таким чином, що фінансові та ресурсні компоненти не надаються в повному обсязі, то винайняті державою кадрові ресурси примусово ставляться нею в зону відповідальності за невиконання своєї роботи, знищуються таким чином як ресурс системи, а це автоматично поглиблює руйнування усієї системи, призводить до звуження права людини на здоров’я та довголіття, її знищення.
Таку політику можна за усіма ознаками вважати геноцидом. А таких політиків – особами, відповідальними згідно статті 442 Кримінального кодексу України.

З огляду на вищезазначене наголошуємо, що керівник системи охорони здоров’я (її центрального органу виконавчої влади):
1)не може бути політичною фігурою,
2)має бути медичним фахівцем, якому на запобігання конфлікту інтересів БЕЗ ПРИМУСУ будуть підпорядковуватись кадри, а тому він має бути делегований з кадрового пулу виконавців системи самими медичними фахівцями,
3)має бути повністю забезпечений усіма належними ресурсами та фінансами для якісного виконання його медичними кадрами державного замовлення на здоров’я своїх громадян.
4)є незалежним від політичного замовлення, оскільки медицина знаходиться поза межами політики й керується виключно потребою суспільства,
5)є відповідальним перед державою за невиконання завдання ТІЛЬКИ В ТОМУ ВИПАДКУ, КОЛИ ВІН НЕ ПІДДАЄТЬСЯ ПОЛІТИЧНОМУ ТИСКУ З БОКУ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ ПРЕДСТАВНИКІВ І КОЛИ ДЕРЖАВА ВИКОНАЛА ПОПЕРЕДНЬО УСІ СВОЇ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ТАКОГО ЗАВДАННЯ.

Як медичні фахівці, що є громадянами й пацієнтами України, які також обслуговуються системою охорони здоров’я України й не можуть бути не зацікавленими у якості життя нації та знаходяться поза межами конфлікту інтересів, вимагаємо:
1) Припинити будь-який прямий та опосередкований політичний тиск на систему охорони здоров’я держави та її кадровий склад назавжди.
2) Перестати політично переслідувати й робити винним по державним зобов’язанням чинного міністра охорони здоров’я Максима Володимировича Степанова, якому не було надано належних повноважень щодо свободи керування галуззю та нележного забезпечення на виконання завдання з боку держави та якому медична спільнота України своєю більшістю за час його керівництва виразила довіру, залишити його на посаді й зняти з розгляду політично мотивоване подання про відставку.
3) Дати право суб’єктам системи охорони здоров’я нормально виконувати свої функції, в тому числі й формувати управління галуззю охорони здоров’я шляхом подання кандидатур довіри міністра та чиновників вищого апарату управління на конкурс до Кабміну від медичної спільноти для запобігання зовнішнього тиску з будь-якого боку на систему охорони здоров’я з політичних міркувань.
4) У найкоротший термін привести чинне законодавство в частині процедури призначення міністра охорони здоров’я та його заступників й керівників центральних підрозділів виконавчої влади в сфері охорони здоров’я до відповідності виконанню даних вимог.

Медики складають свої білі халати негайно у випадку, якщо держава не виконає їх вимог, які вони висувають в цій петиції й більше не несуть за неї зобов’язань перед суспільством.

На доручення медичної спільноти, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, гомадській діяч Березюк І.В.