Друзі, співгромадяни, колеги, побратими!

Аварія на Чорнобильській АЕС – найбільша техногенна катастрофа світу, яка міцно увійшла в долю сотень тисяч українців. Внаслідок вибуху велика кількість природніх ресурсів України, котрі знаходяться у 30 кілометровій зоні відчуження: земля, ліси, водойми, тварини, поглинули небезпечну кількість йонізуючого опромінення. Ця територія фактично була втраченою для українського суспільства на довгі роки, і навіть сьогодні будь-які не обґрунтовані офіційно візити туди залишаються незаконними.
Але через 35 років рівні радіологічного забруднення суттєво зменшилися, і на сьогоднішній день ми бачимо, що Чорнобильська катастрофа окрім негативних наслідків спричинила ще й позитивні зміни у екологічному стані українського Полісся. Від тоді, як 1986 році було проведено масову евакуацію, без людського впливу залишилася величезна територія 30 кілометрової зони відчуження. Активізувалися види тварин та рослин, що були на межі вимирання.
На цій території мешкає величезна популяція зайця-русака, лося-європейського, кузулі-європейської, дикої свині, лисиці та куниці; у заплавах річок – бобри і норки. Через знелюднення особливо поширеними у Прип’яті та Чорнобилі набули вовки звичайні та медведі, які влаштовують собі притулок у закинутих будівлях.
Відбуваються масові міграції птахів, парнокопитних, які знаходять собі домівку у зоні відчуження. У останні роки зоологи та ботаніки спостерігають значну активізацію життя у зоні відчуження, що пояснюється кліматичними змінами та недоторканістю території.
Тому, в силу вище сказаного, пропоную згідно з Законом України № 174/2016 від 24.06.16 «Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника» та Законом України № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» редакції від 01.01.2021 створити перший у Європі та світі біосферний заповідник, котрий би не тільки завідомо розміщався на забрудненій радіонуклідами території, а й досліджував іонізуючий вплив на тварин – «Прип’ять». Обґрунтувати це можна ще й тим, що, так чи інакше, ця територія населяється новими видами тварин, котрі не притаманні українському Поліссю; відроджуються червонокнижні ендеміки, тож утворення сучасного заповідника на цих територіях лише сприятиме цим природнім процесам.
Варто зазначити, що такий заповідник стане дуже актуальною локацією у подорожуючих та сприятиме розвитку не тільки екології цього регіону, а й туризму. Тож перший заповідник у світі, що побудований на зараженій техногенно території, «Прип’ять» обов’язково повинен бути відкритого типу, щоб відвідувачі могли на власні очі побачити красу українського Полісся.