Серед українських громадян є багато прихильники евтаназії. Ми поділяємо думку, що людина за своєю волею може відходити з життя і людина має таке саме право на смерть як і право на життя. Крім того ні для кого не є таємницею що стан української медицині не дозволяє повною мірою реалізувати право людини на життя за відсутність фінансування, сучасного медичного обладнання та технологій. Останнього часу так зване «право на життя» все більше стає надбанням виключно заможніх громадян, які можуть дозволити собі дорогі скринінгі, приватні лікарні, дуже дорогі операції та ліки. За відсутність грошей на профілактику і лікування пересічна більшість малозабезпечених громадян України не можуть дозволити собі профілактику та своечасне лікування наприклад такої хвороби як рак, що призводить до тяжких страждань невиліковно хворих. Крім того немає ніяких гарантій що хтось буде доглядати за громадянами дуже похилого віку особливо якщо вони не мають дітей або діти кідають їх напризволяще. Таким чином ми бачимо що в Україні існує багатотисячна категорія громадян яким держава не може забеспечити а ні гідне життя, а ні гідну старість, а ні гідне лікування, а ні гідну смерть. Виходячи з сучасних українських реалій реалізація Верховною Радою України права громадян на гідну смерть уявляється найбільш реальною переспективою яке можно б було реалізувати у найкоротший термін. Таке право вже було реалізовано низкою крайн світу і може бути взято за приклад в Україні з точки зору розробки відповідного законопроєкту..
Вперше евтаназія була легалізована у 1977 р., коли в США (Каліфорнія) було ухвалено перший в світі закон “Про право людини на смерть”.
Наразі практика застосування евтаназії поширена у багатьох країнах світу. Яскравим прикладом є Нідерланди. Після довгих ваганнь і переговорів у цій країні евтаназію легалізували на законодавчому рівні у 2002 р.
При цьому для проведення евтаназії необхідне дотримання основних вимог: пацієнт повинен бути невиліковно хворим, страждати від “нестерпного” болю та не мати ніякого шансу на одужання. Така особа повинна бажати настання своєї смерті, знаходячись при здоровому розумі і наполягати на цьому протягом певного періоду часу.
Дане явище вже декілька ріків поспіль вдало регулюється чиним законодавством Нідерландів і єдиним спірним питанням в даній сфері досі є вік, з якого можна застосовувати евтаназію. Наразі допустимим віком визначено 12 років (за згодою батьків).
Швейцарія також є країною, в якій право на смерть закріплене на законодавчому рівні. Сьогодні на швейцарських сайтах, в мережі Інтернет, можна придбати путівку з метою евтаназії в один кінець. Згідно із місцевим законодавством, надання допомоги в акті самогубства за умов відсутності особистих корисних цілей не забороняється. З такою метою сюди приїжджають іноземці, оскільки це єдина країна світу, де евтаназія дозволяється для жителів інших країн. В деяких країнах сучасної Європи, де евтаназія заборонена, існує офіційний алгоритм її здійснення: маючи довідки, які засвідчують наявність невиліковної хвороби у пацієнта та бажання даної особи покинути цей світ, він може звернутися до лікаря за направленням до Швейцарії для проведення, безпосередньо, евтаназії.
Бельгія, країна, яка за прикладом Нідерландів прийняла закон, що легалізував евтаназію на території цієї держави, ще в 2002 р. Відповідно до закону Бельгії “Про евтаназію” її може провести виключно лікар, який тривалий час веде нагляд за невилковно хворим. Пацієнтами можуть бути тільки громадяни Бельгії, які постійно проживають в країні. Для уникнення зловживань, пов’язаних з проведенням асистованої смерті, в державі створена спеціальна комісія, яка розглядає всі випадки та уповноважена встановлювати, що медичні працівники не порушували законодавство. У 2014 році Король Бельгії підписав законопроект, який дозволяє дитячу евтаназію. У 2016 році був зафіксований перший випадок застосування евтаназії до неповнолітнього. Питання про те, дозволити чи ні допомогу у звершенні самогубства, було винесено на розгляд у окремих штатах. Тільки у трьох штатах США (Орегон, Вашингтон, Вермонт) легалізована активна евтаназія, але за умов, якщо смертельну ін’єкцію здійснює сам пацієнт (або випиває відповідні ліки з дозволу лікаря). Четвертий штат, де також застосовується евтаназія, проте зі значними обмеженнями – Монтана. Орегон у 1997 р. став першим штатом, який дозволив допомогу у звершенні самогубства, прийнявши закон під назвою “Смерть з гідністю”. З 2009 року евтаназія, як активна, так і пасивна стала дозволена і в Люксембурзі. Законодавство щодо цього питання схоже на те, що і у Бельгії, в ньому підкреслюється “право лікарів на свободу совісті”. У 2015 році, до країн, які легалізували право на смерть, приєдналась і Німеччина.
У Великій Британії у 2007 році було законодавчо затверджено акт про Ментальні здібності, згідно з яким, якщо пацієнт втрачає стан здорового мислення або знаходиться у несвідомому стані, він може заздалегідь призначити собі представника, який має змогу написати заяву про пасивну евтаназію для нього. Це допомагає парам похилого віку оформити відповідні документи один на одного. Таке право дається не тільки родичам, а і співмешканцям, не зареєстрованим у шлюбі законодавчо, тому такі документи використовують вираз: “той, кого ви кохаєте і той, хто кохає вас”.
Наразі в Україні евтаназія суворо заборонена. З юридичної точки зору, відповідно до сучасного українського законодавства, евтаназія досі прирівнюється до самогубства чи умисного вбивства, яке карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років. Також в ч. 3 ст. 52 Основи законодавства України про охорону здоров’я мова йде про те, що медичним працівникам забороняється здійснення евтаназії, навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань.
Звичайно, в Україні, як і в багатьох інших цивілізованих країнах світу були спроби частково узаконити евтаназію. Проте жодна з цих спроб не закінчилась безпосередньо її легалізацією. Пригадаємо, що у процесі підготовки Цивільного кодексу України у 2003 році було здійснено спробу легалізації добровільної пасивної евтаназії у нашій країні. Однак, в остаточному варіанті дана пропозиція не знайшла свого відображення; за неофіційними даними, найвагомішим аргументом проти евтаназії у той час стала можливість лікарської помилки, хоча ми всі розуміємо що найчастіше саме лікарскі помилки в Україні призводять саме до страждань хворого а ні до його одуження.
Посилаючись на вишенаведені аргументи та факти а також досвід законодавства іншіх країн пршу Верховну Раду України розробити відповідний законопроєкт, легализувати право громадян України на гідну смерть та дозволити українським лікарям допомагати реалізовувати таке право в законним шляхом.
На разі ніхто не гарантує нам спокійний і безболісний відхід з життя, тому давайте забезпечимо його самі собі разом. Смерть як і життя має бути гідною.
З Нами Бог і Україна.
Слава Україні!і