Стара версія Національного Гімну України , тобто перша публікація вірша Павла Чубинського була опублікована — у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. З того часу сам вірш зазнавав постійних змін та коригувань.

Одного разу автори вже заклали негативний сенс в цей вірш, а втім, це роблять інші поети різних країн, вплітаючи в свою творчість страждання, приниження, боротьбу в майбутньому часі. Але в сучасному світі стає популярним тримати напрямок на мирне, демократичне вирішення всіх проблем. Вважаю, що римована творчість нашого Національного Гімну, спрямована в подібному руслі, вже зіграла негативну роль для нашої країни, запрограмувавши людей на: страждання, біль, випробування і усілякого роду позбавлення, війну з Росією і всіма тими супровідними наслідками, котрі спіткали нашу державу: АТО на Донбасі, анексія Криму тощо.

І як відповідальна і любляча свою батьківщину громадянка України вважаю, що при прийнятті слів Національного Гімну потрібно враховувати не тільки історичні факти, а й - психологічні, адже напрямок наших думок та слів має дуже велике значення в житті кожного з нас.

Наші думки, наші слова формують наше оточення, нашу реальність і нашу долю, патерни, установки, вібрації - все це науково доведено, з цього приводу написано безліч книг і проведено багато наукових досліджень.

Читаючи текст нашого Національного гімну, і, аналізуючи його сенс, бачу, що всі позитивні події прописуються на далеке майбутнє, а в сьогодення закладається тільки кривава боротьба і страждання в постійному очікуванні майбутнього успіху, котрий постійно видніється на горизонті.

Вважаю, що нам потрібно переробити текст Національного гімну на позитивний настрій в теперішньому часі. Тому що всі люди втомилися жити цієї затяжною надією на закінчення боротьби.

Пропоную розімкнути це коло страждань і печалі, створюючи в думках громадян України образ позитивних змін, які настали вже зараз.

Це можна зробити, змінивши закінчення слів з майбутнього часу на -теперішній.
І тоді наш ГІМН, крім заклику до свободи, національної самоповаги і єднання придбає психологічне забарвлення, що це станеться не коли-небудь, а вже зараз, що в свою чергу посилить ефект національної гордості від рідного Гімну.

Я також переглянула тексти пісень гімнів багатьох країн, порівнюючи їх з нашим Українським Гімном, і я помітила, що в більшості цих країн пропагується боротьба, війни, насильство і жорстокість, що абсолютно є чужими нормам демократії, до яких ми прагнемо і хочемо зробити нормою нашого життя.

Тому пропоную образно переграти інші країни, полишаючи в нашому Гімні прекрасні слова про те, що сама свята земля під нашими ногами від Сяну до Дону вже допомогла, допомагає і допомагатиме завжди нам оберігати нам нашу свободу.
А Чорне море нехай посміхається не в майбутньому, а вже зараз.
Що в Україні вже настала СЛАВА і ВОЛЯ; що ДОЛЯ вже нам усміхнулася, що воріженьки вже згинули і що ми вже ПАНИ у власній державі.

Тоді ми будемо відчувати натхнення, розвиток і успіх у всьому, з чим дотикатиметься наше життя.

Щиро дякую всім своїм співвітчизникам, хто віддасть свій голос за наше спільне позитивне життя в України вже відсьогодні.
ДАВАЙТЕ УСІ РАЗОМ СВОЇМИ ПОЗИТИВНИМИ ДУМКАМИ (СПОВНЕНИМи ЛЮБОВІ І ВДЯЧНОСТІ ЗА ВСЕ, ЩО МИ МАЄМО) формувати наше успішне українське сьогодення в усіх сферах нашого життя вже сьогодні, тут і зараз.