Чинне законодавство з охорони культурної спадщини містить велику кількість недосконалостей, якими користуються будівельні компанії, для яких важливіше отримати прибутки ніж зберегти унікальне обличчя міста. В своїй петиції я запропоную шляхи вирішення даної проблеми, які унеможливлять спотворення історичних ареалів міст в результаті переходу від охорони конкретної пам’ятки до охорони архітектурного середовища, в якому вона знаходиться. В Законі «Про охорону культурної спадщини» не прописано чітких критеріїв щодо встановлення охоронних зон пам`яток – їх межі фактично на власний розсуд встановлює місцева влада шляхом розробки історико-архітектурного опорного плану. В результаті такого підходу охоронна зона може охоплювати лише 10 метрів навколо пам’ятки, що є абсолютно недостатнім для збереження середовища, в якому знаходиться пам’ятка. Необхідно в зазначеному Законі встановити мінімальні межі охоронних зон: для пам`ятки місцевого значення – в межах кварталу, в якому вона розташована, а для пам`ятки національного значення - в межах кварталу, в якому вона розташована та в межах прилеглих до нього кварталів. Що стосується режимів використання охоронних зон, то тут ситуація є недостатньо визначеною, але достатньо заплутаною, при чому заплутаною спеціально, з метою спрощення життя будівельному бізнесу. На сьогоднішній день, будь яке будівництво в межах історичного ареалу населеного пункту необхідно проводити після погодження з Міністерством культури. Але дію наказу Міністерства культури, який визначав межі історичного ареалу Києва, було зупинено в 2014 р., в результаті чого для початку будівельних робіт в історичному центрі Києва не потрібно погоджувати проектну документацію з Міністерством. Але якщо би даний наказ не було зупинено, то виникає питання: а як саме Міністерство під час погодження проекту повинно визначати, давати дозвіл на будівництво, чи не давати? Також існує таке поняття, як «центральна планувальна зона м.Києва», встановлене в Генеральному плані. Єдиним її обмеженням є обмеження висоти до 27 м. Тобто, зараз на абсолютно законних підставах в кварталі, який складають 2-3-поверхові будинки віком більше сотні років, можна збудувати дев’ятиповерхівку, яка буде повністю дисонувати з навколишнім архітектурним середовищем. З метою спрощення викладення вимог та режимів використання історичних ареалів міст та охоронних зон пам’яток пропоную замість вищезгаданих норм внести зміни до Закону «Про охорону культурної спадщини», заборонивши в охоронних зонах будь яке будівництво, крім відбудови в початковому вигляді споруд, які були збудовані протягом однієї історичної епохи з пам`яткою. Також необхідно заборонити реконструкцію історичних споруд, які не мають статусу пам’ятки архітектури, але знаходяться в межах охоронної зони іншої пам’ятки, що призведе до зміни поверховості або зовнішнього вигляду фасаду. Пропоную доповнити даний Закон нормою, яка б заборонила встановлювати на історичних спорудах в межах охоронних зон великі вивіски, антени, кондиціонери, засклені балкони та все, що спотворює фасад. Великим недоліком Закону є норма, згідно якої пам`ятки, що були зруйновані, виключаються з реєстру. Цією шпариною користуються забудовники, які умисно доводять пам`ятку до руйнування, а після цього на абсолютно законних підставах її зносять та будують на цьому місці чергову багатоповерхівку. Для того, щоб на 100% гарантувати збереження пам`яток, необхідно виключити з Закону дану норму та зобов`язати власника земельної ділянки у випадку руйнування пам`ятки відбудувати її в початковому вигляді.