Початковою формою людської свідомості на планеті Земля була міфологія. Саме грецьке слово «міф» (або «міт») у перекладі з грецької означає «творче слово», інше грецьке слово «логос» означає теж «слово», але слово «упорядковуюче» – звідси – «логіка». Міфологія як початкова форма людської суспільної свідомості є так само, як і філософія й релігія «світоглядною формою свідомості»[1].
Ритуал - сукупність обрядів, що супроводжують релігійну відправу і становлять її зовнішнє оформлення[2]. Поховальний обряд у слов'ян за своєю суттю близький до обряду новосілля. Спорудження труни уподібнюється будівництву дому. В українській мові цей взаємозв'язок відображений у слові «домовина». Могила являє собою виділений, обмежений, ритуально узаконений простір смерті. Кладовище протиставляється місцям поховання нечистих покійників. Разом із десакралізацією одних областей відбувається сакралізація нових сегментів соціокультурної реальності. Таким чином, процес деритуалізації на перевірку виявляється процесом виникнення нових форм ритуалу, зумовлених появою нових сакральних об'єктів і просторів[3].
Для порівняння із витратами ресурсів на ритуали поховання, розгляньмо виробництво і використання звичайних сірників. Один сірник важить близько 0,1 г. У світі палить близько одного мільйона людей, вважаймо, що в середньому палій викурює 5 сигарет на день, підпалюючи цигарку сірником. Отримуємо:
0,1 · 5 · 1 000 000 000 = 500 000 000 г.
Таким чином, лише на ритуал паління використовується 500 тон лісу. Статистика по смертності від паління не компенсує ці витрати, а лише збільшує, оскільки необхідно інтенсивно будувати «житло» для померлих (у той час, коли живих немає куди дівати), використовуючи багато дерева (статистики по використанню дерева на ритуальні події я не знайшов). Немає й статистики по використанню в'яжучих речовин, матеріалів. Безумовно, інколи вдається повторно використати (відкопати, відмити й знову продати) деякі речі, які використовуються у ритуалах поховання. Однак частіше люди навмисно псують ритуальне майно, забиваючи цвяхи в труни (щоб не можна було зашпаклювати й пофарбувати, тобто надати товарного вигляду), обробляють вінки зеленкою (і їх лише частково можна згодом відновити, змінюючи зіпсовані частини) тощо.
За останні 20 років кладовища розширилися у своїх розмірах на порядки, в тому числі, у зв'язку із здійснюваною політикою. Витрати на поховання мертвих могли б спрямуватися на забезпечення живих. Це політичне завдання - у якумога найближчий час відмовитися від колосальних витрат на поховання шляхом переформатування ритуалів й заміни використовуваних нині матеріалів на такі, що не вимагають емісії діоксиду вуглецю на їх виробництво і швидко розкладаються у землі (для звільнення геологічних репозиторіїв для чергових поховань), звільнюючи місце для нових поховань. Тобто замінити нинішні ритуали на так звані «екологічні ритуали». Щоб замість розбудови кладовищ зайнятися відновленням, капітальних ремонтом інфраструктури (в тому числі житлової) й розробкою будівельних технологій, будівельних стандартів.
Джерела:
1. Філософія як історія філософії: Підручник / За заг. Ред. Ярошовця В.І. - К: Центр учбової літератури, 2010. - c.7.
2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 544.
3. Нівня Г.О. - Ритуал як символічна форма соціальної комунікації.