Згідно з Конституцією України життя людини є основною соціальною цінністю, але, на превеликий жаль, нині воно вкрай незадовільно захищається та забезпечується державою, його відповідними правоохоронними органами. Необхідно звернути увагу, що в будь-якій державі одним із важливих криміногенних показників є рівень злочинності взагалі і вчинених вбивств зокрема та оперативне розкриття, розслідування і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили такі злочини.
Крім вчинених вбивств, зґвалтувань, небезпеку для суспільства носять педофіли. Педофілія – статеве тяготіння до дітей, що часто призводить наругу над ними до зґвалтувань та вбивств. Це психічна і невиліковна хвороба.
Особи, які мають такі вади, повинні бути на постійному контролі як у лікувальних закладах, так і в правоохоронних органах. Таким чином, необхідно чітко розмежовувати як злочини, так і злочинців. Таких вбивць, ґвалтівників, збоченців слід розділити на три групи: а) тих, хто неодноразово вчиняв такі злочини; б) інші тяжкі злочини; в) нетяжкі злочини, що не є суспільно небезпечними. До осіб, які вчинили злочини, що віднесені до першої групи, обов’язково за вироком суду доцільно було б встановити вищу міру покарання – смертну кару.
Наглядним прикладом диференціації покарання за скоєні злочини є існуюча у США за вчинення злочину вперше, особа карається за діючим законодавством; за вчинення злочину повторно – застосовується збільшене більш суворе покарання; за вчинення злочину втретє застосовується вища міра покарання.
В Україні, відповідно, слід відновити впровадження смертної кари за вчинення особливо жорстоких злочинів по відношенню до дітей і посилити відповідальність посадових осіб органів правопорядку за неналежне проведення слідчих дій та оперативного розкриття злочинів.