Будучи дослідником життєвого шляху білоемігранта П. А. фон- Гарнієра, був ініціатором перейменування вул. Менжинського на вул. Графа фон- Гарнієра (дод.1). Він багато зробив для розбудови дореволюційної Полтави і без перебільшення України в цілому, як в плані будівництва, так і в плані перебудови соціального устрою :

1. Являючись гласним Полтавської Думи очолював відділ санітарно-епідеміологічного стану міста. При сприянні його дружини, яка отримала спадщину на Донбасі (м. Константинівка), в 1912 р. був побудований перший водозабір, а від нього водогін на Павленки. Також завдяки подружжю фон-Гарнієрів одному із членів служби Бутовському , вдалося реалізувати свій проект будівництва стадіону, який звичайно, неодноразово перебудовувався, і зараз носить його ім’я.
2. Після розформування Запорожської Січі, на протязі більше ніж століття, військові формування українського козацтва, були заборонені царським режимом, так як в цьому вбачалася можливість спроби здобуття незалежності України. В 1916 р. в зв’язку з послабляючою позицією царського уряду до українського козацтва (заборони військових формувань), виникає громадський рух – «Вільного козацтва», на зразок кубанського і донського. Вільне козацтво- це національні, добровільні військово- міліційні формування часів Національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Виникли з метою захисту сіл, а згодом всієї Української держави від безладу і бандитизму. Будучи особисто знайомий з царем Миколою ІІ, після надання першої медичної допомоги царській сім’ї (катастрофа імператорського потягу в 1888 р.), фон –Гарнієр маючи доступ до царя отримав чин статського радника, що дало йому можливість зформувати загін козацького старшини. До складу загону ввійшли потомки запоріжських козаків, які оселилися того часу на Полтавщині. Відрікшись від престолу Микола ІІ передав владу тимчасовому уряду, статський радник фон-Гарнієр волею обставин став активним захисником завоювань Лютневої революції. Сформований ним Загін козацького старшини відправляє до Петрограда, де члени загону несли варту по охорні телеграфа і інших стратегічних об’єктів міста до Жовтневої революції 1917 р. Коли Петербург був залитий кров’ю, мій дід зумів здійснити повернення членів загону до Полтави, зберігши життя 3 батькам, в майбутньому відомих дітей колишнього Радянського Союзу.
Слід зазначити, що Лютнева революція заклала основу створення Радянського Союзу для братніх відносин російського і українського народу. Не провина її організаторів і учасників, що в подальшому їх досягнення були спотворені владою більшовиків (голодомором, репресіями, війною і іншими негараздами). Не вдаючись в детальний аналіз, необхідно відмітити, що вони являються сьогодні похідною причиною війни на Донбасі.
Вихід з ситуації може бути один – створення «Рівноправного Союзу Незалежних Держав» (РСНД), не зважаючи на сьогоднішні події в Білорусії.
Першим кроком до вирішення питання необхідно пригадати на офіційному рівні, тих, хто був позбавлений громадянства і вимушений волею долі, залишити територію своєї країни (дод. 2,3).
На підставі вище викладеної мотивованої частини колективного звернення, як ініціатор петиції
П Р О Ш У :
1. Врахувати, на прикладі особистого вкаду білоемігранта фон-Гарнієра в розбудову соціального устрою дореволюційної України, захистом завоювань Лютневої революції 1917 р., можливий розвиток подій для України в сім’ї братніх слов’янських і інших народів колишньої Російської імперії.
2. Визнати, згідно п.1, на офіційному рівні, виповнення в 2021р. 100-літнього ювілею створення білоемігрантського руху (дод.4). на всій території України, включаючи тимчасово-окуповані території (Крима, частини Луганської і Донецької областей)
3. Сприяти, згідно п.1,2, щоб рік 2021 став роком спільних дій примирення слов’янських народів, з послідуючим вектором розвитку створення Рівноправного Союзу Незалежних Держав (дод.5)
4. Анулювати акт Леніна від 15.12.1921 р. для посмертного відновлення прав громадянства білоемігрантам, а також відновлення прав громадянства їх нащадкам на території України включаючи тимчасово окуповані території.
5. Оголосити на підставі п.1-4 рік 2021-2022 «Роком білоемігрантів».