Статус міста Боярка отримала в кінці 1956 року. За півстоліття чисельність жителів міста виросла з 10 до 35 тис, побудовано більше трьох десятків багатоквартирних будинків.
Разом з тим, зовнішній вигляд населеного пункту, умови проживання мешканців, соціальна, культурна, економічна, а особливо транспортна інфраструктура Боярки корінним чином не змінилися. І протягом останнього десятиріччя, зокрема за чинного мера Зарубіна О., приходить у занепад.
Перерахую лише особливо кричущі проблеми, на які місцева влада закриває очі:
1) у місті немає жодного кінотеатру, торгівельно-розважального центру, великого супермаркету (магазини "Епіцентр" та "Сільпо" відкриті лише у 2019 та 2021 роках відповідно на землях Києво-Святошинського району), басейну, спортивного залу;
2) 80% вулиць не мають тротуарів або пішохідних доріжок (не кажучи про велосипедні), а решта перебувають у занедбаному стані (зруйноване або відсутнє тверде покриття, відкриті каналізаційні люки, ями тощо);
3) транспортні проблеми (зокрема, проїзд через площу Перемоги біля Тарасівського переїзду, облаштування кінцевої зупинки маршрутки № 3) залишаються невирішеними;
4) парки (зокрема, Перемоги, ім. Тараса Шевченка), місця відпочинку для городян занедбані, без сучасної інфраструктури;
5) дороги, тротуари, пішохідні переходи, підходи до соціально важливих об'єктів (школи, дитсадки, лікарні, поліклініки, поштові відділення тощо) взимку від снігу не розчищаються, пересування по ним дітей, літніх людей, осіб з інвалідністю майже неможливе та становить загрозу для їхнього життя та здоров'я;
6) по всьому місту сміття не прибирається, чагарники, хворі дерева не вирубуються, озеленення не проводиться.
Для порівняння - міста Ірпінь, Буча, Біла Церква.
Зважаючи на викладене, пропоную підтримати пропозицію та звернутися до Верховної Ради України щодо позбавлення Боярки статусу міста та надання їй статусу селища.