Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
ч. 1 ст. 2 КПК України задекламовано, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
п 10, ч.1, ст. 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Невід’ємною частиною кримінального провадження являється здійснення забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, що має надзвичайну важливість у формуванні наступних стадій.
Здійснення цієї надзвичайно важливої та відповідальної функції покладено на слідчих та дізнавачів відповідних органів.
Більша частина серед усіх кримінальних правопорушень розслідується слідчими та дізнавачами органів та підрозділів Національної поліції України.
Забезпечення виключного спрямування органів досудового розслідування та підрозділів дізнання на виконання функції з розслідування кримінальних правопорушень повинно являтися пріоритетним напрямком в досягненні задекламованої в ст. 40, 40-1 КПК України процесуальної незалежності вказаних підрозділів в цілому та їх посадових осіб – дізнавачів та слідчих.
Залучення до виконання інших функцій, що покладені на Національну поліцію вцілому, значною мірою унеможливлює досягнення основних принципів здійснення слідчої діяльності таких, як: плановість, оперативність, динамізм, незалежність, що суттєво порушує законні права учасників кримінального провадження, перешкоджає досягненню розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, та підтримання високого статусу України, як правової держави.
На даний час на постійній основі здійснюється залучення слідчих та дізнавачів територіальних підрозділів Національної поліції України до забезпечення публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів.
Відповідно до ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про Національну Поліцію», 1. Поліцейський зобов’язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;2) професійно виконувати свої службо ві обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. 2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. 3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. 4. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
З викладеного випливає, що слідчий, дізнавач, як процесуально незалежні особи, з одного боку повинен виконувати покладені на нього посадові обов’язки, що визначені посадовими інструкціями.
Відповідно до інструкції «Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції» що затверджена наказом МВС України №570 від 06.07.2017 року забороняється залучати слідчих до виконання функцій, не пов’язаних з розслідуванням кримінальних правопорушень.
Типовими посадовими обов’язками працівників органів досудового розслідування та підрозділів дізнання не передбачено виконання слідчими та дізнавачами поліцейських функцій не пов’язаних з розслідуванням кримінальних проваджень.
З огляду на ситуацію, що склалася в даному питанні, відсутність прямої норми в ЗУ «Про Національну Поліцію» про заборону залучати слідчих, дізнавачів до виконання функцій, не пов’язаних з розслідуванням кримінальних правопорушень, являється суттєвою правовою прогалиною, що допускає різне тлумачення сукупності даних норм та випливаючі з цього зловживання.
Даний факт негативно впливає на хід розслідування кримінальних проваджень, суттєво порушує гарантовані Конституцією, КПК України та міжнародними нормами права учасників кримінального провадження, нівелює високе звання України, як правової держави, принципу незалежності процесуальної діяльності слідчих та дізнавачів Національної поліції України.
Враховуючи вищевикладене, а також важливість даного питання, вичерпне виправлення даної правової прогалини можливе лише на законодавчому рівні шляхом внесення до ЗУ «Про Національну поліцію» норми, якою заборонити залучення слідчих та дізнавачів Національної поліції України до виконання функцій, не пов’язаних з розслідуванням кримінальних правопорушень.