Шановна громада, 108-а сесія Генеральної конференції Міжнародної організації праці прийняла Конвенцію №190 про
викорінення насильства і домагань у сфері праці, що є, безперечно, знаковим моментом для
світової спільноти взагалі та України зокрема.
10 червня 2019 року на 108-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці
ще раз було нагадано, що у Філадельфійській декларації вказується, що всі люди, незалежно від
раси, віри або статі, мають право на здійснення свого матеріального добробуту і духовного
розвитку в умовах свободи і гідності, економічної стійкості і рівних можливостей, було
підтверджено актуальність основоположних конвенцій Міжнародної організації праці, було також
згадано й про інші важливі міжнародні акти, такі, як Загальна декларація прав людини,
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні,
соціальні і культурні права, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової
дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Міжнародна
конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, Конвенція про права
інвалідів.
На Конференції було ще раз підкреслено право кожної людини на сферу праці, вільну від
насильства і домагань, включаючи гендерне насильство і домагання, було визнано, що насильство
і домагання в сфері праці можуть являти собою порушення прав людини або зловживань, і що
насильство, і домагання є загрозою принципу рівності можливостей, що є неприйнятними і
несумісними з гідною працею, визнаючи те, що важливість культури праці є основою взаємної
поваги і гідності людини, що сприяють запобіганню насильства і домагань.
На Конференції нагадали, що члени організації несуть особливу відповідальність за
сприяння створенню загального клімату нульової терпимості по відношенню до проявів
насильства і домагань, з тим, щоб сприяти запобіганню подібних принципів поведінки і практики,
і що всі учасники сфери праці повинні утримуватися від актів насильства і домагань, запобігати їх
і займатися їх розглядом.
На Конференції було визнано, що насильство і домагання у сфері праці негативно
впливають на психологічний стан, фізичне і сексуальне здоров’я людей, на їх почуття гідності, на
сімейну обстановку і соціальне середовище, насильство і домагання чинять також негативний
вплив на якість державних і приватних послуг і можуть перешкоджати особам, особливо жінкам,
вступати на ринок праці, залишатися в складі робочої сили і професійно розвиватися, зазначаючи,
що насильство і домагання несумісні з принципом сприяння життєздатним підприємствам і
негативно позначаються на організації праці, відносинах на робочому місці, зацікавленості
працівників, репутації підприємств і продуктивності.
На Конференції було зазначено, що гендерне насильство і домагання негативно впливають
на жінок і дівчаток, і визнано, що інклюзивний, комплексний та враховуючий гендерні аспекти
підхід, сприяє усуненню першопричин і факторів ризику, включаючи гендерні стереотипи,
численні і перехресні форми дискримінації та нерівне гендерне співвідношення сил, є
найважливішою передумовою для усунення насильства і домагань у сфері праці; було також
відзначено, що домашнє насильство може впливати на зайнятість, продуктивність і безпеку, і що
уряди та організації роботодавців і працівників та установи ринку праці можуть сприяти, в рамках
інших заходів, визнанню наслідків побутового насильства, реагування на них та сприяти їх
розгляду.
108-а сесія Генеральної конференції Міжнародної організації праці постановила прийняти
ряд пропозицій, що стосуються насильства і домагань у сфері праці, що є п’ятим пунктом порядку
денного сесії, постановила, що ці пропозиції приймуть форму міжнародної конвенції, прийняла
21 червня місяця 2019 року конвенцію, яка може іменуватися Конвенцією 2019 року за №190 про
насильство та домагання.
Ця Конвенція набуває чинності через 12 (дванадцять) місяців після дати реєстрації
Генеральним директором Міжнародного бюро праці грамот про ратифікацію двох держав-членів.
На момент написання вже дві країни – Уругвай та Фіджи.
Конвенція матиме обов’язкову силу тільки для тих членів МОП, які її ратифікують.
Ратифікація є суверенним актом держави-члена МОП, що виражає його намір втілити в життя
стандарти, зазначені в міжнародній трудовій нормі. Затверджені стандарти повинні бути
імплементовані в законодавстві і застосовуватися на практиці.

Ратифікував Конвенцію №190, ми, як держава, голосно скажемо, що світ праці не повинен
піддаватися насильству і переслідуванням, і забезпечимо необхідний імпульс у прагненні
захистити сотні тисяч працівників, і, в першу чергу, жінок. Як передбачається, новий стандарт
допоможе державам, роботодавцям і профспілкам розробляти грамотні політики щодо людських
ресурсів, що включають конкретні дії щодо запобігання насильству і ліквідації його негативних
наслідків. Конвенція дає нам визначення таких термінів, як «насильство» і «домагання»,
пропонує заходи щодо запобігання та протидії цим неприйнятним видам поведінки. Відповідно
до тексту Конвенції, терміни «насильство і домагання» у сфері праці визначають ряд
неприйнятних форм поведінки і практики або загрози таких — чи то одиничний або повторний
випадок – метою, результатом або можливим наслідком яких є заподіяння фізичної,
психологічної, сексуальної або економічної шкоди, включаючи гендерне насильство і домагання.
А якщо наша країна прийме цю Конвенцію, то багато сильних духом чоловіків та вільних
жінок у Україні зможуть мати достойні процесуальні засоби та механізми для того, щоб мати
гідність, відновлювати порушені на роботі права та знову робити нашу спільну країну великою!
З повагою та надією