Про включення до порядку денного Верховної Ради постанови про звільнення Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Міністр внутрішніх справ забезпечує формування державної політики у сферах, що належать до компетенцій МВС, та контролює її реалізацію. Тобто це особа, відповідальна за:
- охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави;
- протидію злочинності;
- підтримання публічної безпеки і порядку;
- захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню;
- координацію діяльності Національної поліції та затвердження порядку проведення атестування поліцейських;
- розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є МВС.
Цей перелік далеко не повний, але показовий. За 6,5 років, впродовж яких посаду міністра внутрішніх справ обіймає Арсен Борисович Аваков, українське суспільство отримало:
- Повністю провалену реформу поліції. Внаслідок проваленої атестації в системі залишилось до 95% старих кадрів. Провал реформи слідчо-кримінального блоку;
- Укорінення практики поліцейського насилля і свавілля, вибивання доказів, катувань та знущань над затриманими у відділках поліції. Та відсутність покарань за це. Ніхто з поліцейських не відповів за вбивства 5-річного Кирила Тлявова на Київщині, Олександра Собченка у Кропивницькому, Олександра Цукермана у Кривому Озері, за збитих на дорозі дітей у Борисполі та Конотопі, за стрілянину в Княжичах із загиблими правоохоронцями, за розгін наметового містечка під Верховною Радою взимку 2018 року, за напади на журналістів Костянтина Реуцького та Богдана Кутєпова, за побиття активістів під Подільським райввіділком з вигуками «Ложись, бандера», за згвалтування та катування підозрюваних у Кагарлику;
- Збільшення спецсил проти мирних зібрань. «Беркут» лише змінив назву, практично всі колишні працівники залишилися на посадах. Нацгвардію перетворено в «патрульно-постову службу»;
- Саботаж ідентифікації поліцейських та нацгвардійців, необхідної для відповідальності за зловживання: не всі носять жетони, номери на самих жетонах неможливо ідентифікувати, на масових акціях немає номерів на шоломах;
- Профанація і саботаж розслідувань навіть резонансних злочинів: вбивства Павла Шеремета, нападу на Катерину Гандзюк, вбивств Аміни Окуєвої, Віталія Олешка (Сармата), Миколи Бичка, Сергія Самарського та багатьох інших. Втрачені докази у багатьох кримінальних провадженнях щодо нападів на громадських активістів;
- Призначення на посади людей із відверто антиукраїнськими або сепаратистськими поглядами, корупціонерів та непрофесіоналів: «даїшника» та корупціонера Валерія Лютого; сепаратиста Антона Шевцова; Івана Іщенка, який стояв із російськими найманцями по один бік барикад 2 травня 2014 року в Одесі; Дмитра Головіна, якого пізніше впіймали на хабарі та підозрюють в організації нападів на активістів; Дмитра Ценова, чиї підлеглі вбили дитину в Переяславі-Хмельницькому;
- Постійні корупційні скандали навколо закупівель для поліції, Національної гвардії, Державної служби з надзвичайних ситуацій;
- Повну неспроможність ДСНС вчасно й ефективно реагувати на надзвичайні ситуації та запобігати їх виникненню. Приклади лише останніх місяців — Чорнобильскі пожежі та повені на Прикарпатті;
- Навіть одного, будь-якого пункту з цього неповного переліку «заслуг» достатньо для відставки «потужного» міністра.
Саме до повноважень Верховної Ради, згідно з Конституцією України, належить контроль за діяльністю уряду та призначення і звільнення з посад членів Кабінету Міністрів. Доки парламент зволікає — він несе політичну відповідальність за злочинну діяльність та бездіяльність міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Вимагаємо включення до порядку денного Верховної Ради постанови про звільнення Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.