Відповідно до нищезазначеного тексту, закликаю змінити встановлені податки, зокрема: зменшити ЄСВ до 20%, зменшити ПДФО до 15%, натомість збільшити військовий збір до 5% та створити тимчасовий медичний збір у розмірі 1,5% від заробітної плати для прискорення запуску другого етапу медичної реформи та покращення технічно-матеріального забезпечення медичних закладів України.

Умовно можна виділити три групи доходів, з яких українці сплачують прямі податки.
Перша група – це податки, які перераховує у бюджет роботодавець із заробітної плати. До них відносяться:
податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% від заробітної плати.
єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний соціальний внесок – ЄСВ) – 22%.
військовий збір – 1,5%.
Друга група – податки з фізичних осіб-підприємців (ФОП). Вони сплачують єдиний податок (ЄП) та ЄСВ самостійно в залежності від особливостей діяльності, а також ПДФО та військовий збір за умови загальної системи оподаткування.
Третя група – податки з пасивних доходів: банківських відсотків, роялті тощо. З них сплачується податок у розмірі 18% (аналогічно, як ПДФО).
А ще є непрямі податки. Усі без винятку українці їх платять – інколи навіть не здогадуючись про це.
Відповідно до оцінок CASE Україна, приблизно четверта частина тих грошей, що працівник отримав на руки незалежно від того, чи дохід легальний чи «у конверті», також стягується державою до бюджету у вигляді податків на споживання, або ж непрямих податків.
Щоразу як ми купуємо щось у магазині або отримуємо якусь послугу (у тому числі сплачуємо за комунальні послуги), ми сплачуємо 20% від собівартості товару у вигляді податку на додану вартість (ПДВ). До речі, вперше ПДВ в Україні запровадили ще у 1991 році.
Тютюнові та алкогольні вироби і пальне обкладаються ще й акцизом, а імпортні товари – імпортним митом.
Простіше кажучи, навіть якщо громадянин не сплачує прямі податки зі своїх доходів, він все одно є «спонсором» української держави.