На сьогоднішній день значна частина боржників-юридичних осіб у виконавчому провадженні не мають власного майна та коштів на рахунках і фактично не ведуть діяльності. В п.18. ч.3 ст.11 Закону «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено ПРАВО державного виконавця звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням. Чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення від виконання зобов'язань". Згідно п.6. ч.1 ст.47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Державні виконавці повертають виконавчі документи стягувачу на підставі п.6. ч.1 ст.47 Закону, не скориставшись при цьому своїм правом, передбаченим п.18. ч.3 ст.11 Закону. Хоча при відсутності майна у такої юридичної особи, встановлення обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи є останнім важелем впливу на останню для виконання рішення суду.
Таким чином, пропоную:
Викласти п.18. ч.3 ст.11 Закону «Про виконавче провадження» у такій редакції: «У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або кінцевого бенефіціарного власника (чи засновника–у випадку відсутності відомостей про кінцевого бенефіціарного власника) боржника - юридичної особи за межі України-до виконання зобов'язань за рішенням. Ухиленням боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні є невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 цього Закону,, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб».
Доповнити п.6. ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» реченням такого змісту: «Не допускається повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, встановлених цим пунктом, якщо державний виконавець не звернеться до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду бенефіціарного власника (чи засновника) боржника-юридичної особи за межі України-до виконання зобов'язань за рішенням у разі ухилення боржника боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду".