Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Пропонується доповнити статтю 24 Конституції України 3 частиною, яку викласти таким чином:

Частина 3

Особи з особливими потребами (інвалідністю) мають такі ж самі права та обов'язки та перебувають під особливою охороною їхніх прав Державою. Держава забезпечує таким особам середній соцальний рівень, медичний рівень та надає право на безоплатне здобуття початкової, середньої та вищої освіти. Будь-яка дискримінація заборонена. За посягання на честь та гідність або образу особи з особливими потребами в тому числі посягання на життя, винні особи притягуються до встановленої законом відповідальності.

Обгрунтування даного законопроекту.

Права людей з інвалідністю в Україні постійно порушуються на будь-якому рівні. Їх можуть вигнати з закладів громадського харчування, конференцій і так далі. Така поведінка зумовлена різними соціальними факторами. Незрілість людей, або їх недолугість, зокрема чиновниками вищого рангу призводять до дискримінації таких осіб, що є неприпустимим в Європейській Державі.

Відповідно до Конвенції ООН про права людей з інвалідністю від 13.12.2006 року, а саме до статті 3 цієї Конвенції Держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати й заохочувати повну реалізацію всіх прав людини й основоположних свобод всіма особами з інвалідністю без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Із цією метою держави-учасниці зобов’язуються:

a) вживати всіх належних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, що визнаються в цій Конвенції;

b) вживати всіх належних заходів, зокрема законодавчих, для зміни чи скасування існуючих законів, постанов, звичаїв та практик, які є дискримінаційними стосовно осіб з інвалідністю;

c) ураховувати осіб з інвалідністю в усіх стратегіях і програмах захисту і заохочення прав людини;

d) утримуватися від будь-яких дій або методів, які не узгоджуються із цією Конвенцією, і забезпечувати, щоб державні органи та установи діяли відповідно до цієї Конвенції;

e) уживати всіх належних заходів для усунення дискримінації за ознакою інвалідності з боку будь-якої особи, організації або приватного підприємства;

f) проводити або заохочувати дослідну та конструкторську розробку товарів, послуг, устаткування та об’єктів універсального дизайну (який визначено в статті 2 цієї Конвенції), пристосування яких до конкретних потреб особи з інвалідністю вимагало б якомога меншої адаптації й мінімальних витрат, сприяти наявності й використанню їх, а також просувати ідею універсального дизайну під час вироблення стандартів і керівних орієнтирів;

g) проводити або заохочувати дослідну та конструкторську розробку, а також сприяти наявності й використанню нових технологій, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій, засобів, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжних технологій, підхожих для осіб з інвалідністю, приділяючи першочергову увагу недорогим технологіям;

h) надавати особам з інвалідністю доступну інформацію про засоби, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжні технології, зокрема нові технології, а також інші форми допомоги, допоміжні послуги та об'єкти;

i) заохочувати викладання спеціалістам і персоналу, що працюють з особами з інвалідністю, прав, які визнаються в цій Конвенції, щоб удосконалювати надання гарантованих цими правами допомоги та послуг.

Висновок.

Прийняття таких змін до Конституції України, суттєво полегшить реалізацію захисту своїх прав людей з інвалідністю, а також встановить певний рівень правосвідомості осіб від порушення прав Людини з інвалідністю. Ці зміни ЖОДНИМ чином не дискримінують осіб, які не мають таких проблем. А навпаки - підвищать цю правосвідомість, а найголовніше підвищать правову та етичну культуру суспільства.

Дякую за увагу!