Законодавством України передбачено, що у разі розлучення подружжя у якого є неповнолітні діти, той із батьків, що мешкає окремо повинен сплачувати аліменти на утримання дитини тому із батьків (далі пишу – матері, оскільки так є у більшості випадків), з ким дитина залишається (хоча аліменти Держава і вважає власністю дитини, розпоряджаються ними дорослі).
Однак порядок призначення аліментів та визначення їх розміру є несправедливим, оскільки не враховує рівень доходів матері, її сімейний стан та рівень доходів її нового чоловіка (вітчима дитини). Враховується лише дохід батька (платника аліментів).
Сума аліментів не може бути однаковою для всіх (25%, 33% та 50% доходу батька, або 50% від прожиткового мінімуму). Тобто, необхідно розробити формулу, за якою визначати розмір аліментів, враховуючи при цьому як доходи платника (батька), так і доходи одержувача (матері). Виглядати це має приблизно так, як виглядає порядок нарахування органами соціального захисту грошової допомоги (пособія) одиноким матерям, тобто, з урахуванням їх доходів та доходів їх чоловіків (якщо одружені).
Для отримання грошової допомоги одинока мати повинна надати до органів соціального захисту інформацію про доходи всіх членів її родини, у тому числі і свого чоловіка (вітчима дитини). З цього слід розуміти, що Держава зобов’язує вітчима утримувати дитину своєї дружини, у разі, якщо дружина є одинокою матір»ю.
Натомість, для отримання аліментів від колишнього чоловіка, достатньо лише подати позов до суду та зазначити останнє відоме його місце проживання. При цьому, доходи матері та її нового чоловіка нікого не цікавлять, тобто, дитину, яка народилася у шлюбі, вітчим утримувати не зобов’язаний.
Таким чином, дитина одинокої матері отримуватиме меншу суму грошової допомоги, якщо мати перебуває у шлюбі, оскільки органами соціального захисту враховані доходи її вітчима. При цьому, у того ж вітчима (якщо він має дитину) щомісячно стягують 25% доходу або 50% прожиткового мінімуму. З цього видно, що один чоловік має утримувати свою дитину від попереднього шлюбу та дитину дружини (його ж доходи враховані та грошова допомога зменшена), а інший – нікого, оскільки дитину дружини утримує її рідний батько.
Так само, це не є справедливим і по відношенню до дітей, оскільки, одну дитину утримує батько та по факту вітчим (Держава його не зобов’язує, але вони живуть однією родиною), а інша з появою вітчима втрачає грошову допомогу (або її частину) від Держави. Тобто, одна дитина, з появою у матері чоловіка, нічого не втрачає, інша – втрачає.
Враховуючи викладене, вважаю, що порядок нарахування аліментів та встановлення їх розміру – має бути змінений.
Так, суд повинен враховувати доходи матері дитини та вітчима (якщо він є), а також доходи батька. Якщо, наприклад, доходи батька значно менше доходів матері (вітчима), то і розмір аліментів має бути значно зменшеним.
Якщо у батька є нова родина, доходи якої також менше доходів родини колишньої дружини – це також має впливати на розмір аліментів.
Тобто, визначати розмір аліментів суд має за спеціально розробленою формулою, враховуючи доходи як платника, так і одержувача аліментів.
Саме такий порядок буде справедливим як для дітей, так і для чоловіків. Таким чином будуть враховані і права чоловіків, оскільки чоловік після розлучення має право також створити родину та утримувати її, тому якщо колишня дружина влаштувалася краще та є більш фінансово забезпеченою – суд повинен це врахувати.
До того ж, слід визначити випадки, у яких батько може бути на деякий час звільнений від стягнення аліментів (виключно за рішенням суду та за умовою, що доходи колишньої дружини або її нового чоловіка є високими). Причиною може бути хвороба, важкий фінансовий стан нової родини, тощо.
Тобто, порядок нарахування аліментів на утримання дитини та їх розмір має визначатися виключно з урахуванням доходів як платника, так і одержувача. Тоді це буде справедливо як по відношенню до дітей, так і по відношенню до чоловіків.