30.09.2016 року набули чинності зміни до Конституції України щодо правосуддя. Серед інших нововведень було закріплено на конституційному рівні виключне представництво особи в суді адвокатом.
Слід звернути увагу, що стаття 131-2 Конституції України проголошує, що «для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура».
Але наступне твердження даної статті – «виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді…» - нівелює суть задіяння адвоката в судовому процесі від надання професійної (!) правничої (!) допомоги до банального представництва. Тобто, за відсутності учасника справи, тільки адвокат може висловлювати, завідомо прописану в заявах, думку учасника під час засідання, і тільки адвокат має право подавати документи в канцелярію та знайомитись зі справою, фотографувати її.
Якщо особа потребує САМЕ професійної правничої допомоги, а саме - формування її правової позиції, написання процесуальних документів та участі в судовому засіданні, вона має здійснюватися адвокатом, що може бути вірним твердженням. Тобто така допомога доцільніше буде надаватися професіоналами.
Але, якщо особа НЕ ПОТРЕБУЄ правничої допомоги, а потребує лише допомоги в фактичній реалізації своїх прав, чому вона має звертатися до адвокатів?
Неможливість прибути на судове засідання (з різних причин) тягне за собою потребу звертатися до адвоката. Це може стосуватися і викладачів-юристів, юрисконсультів, прокурорів, суддів та інших юристів, які самі формують свою правову позицію, а потребують лише явки свого представника та озвучення своєї волі або отримання (подання) документів.
Таке обмеження громадян доступу до правосуддя, крім самопредставництва, є порушенням їх прав.
Це, по-перше, пов’язано з матеріальними витратами, що є порушенням права на доступ до правосуддя, а по – друге - пов’язано з нав’язуванням професійним правником своєї думки та позиції, що є порушенням диспозитивності сторони, тобто прАва самостійно обирати вчиняти чи не вчиняти процесуальні дій та нести за це ризики.
Щодо першого слід наголосити, що матеріальні витрати за нав’язані послуги адвоката є:
- недержавними, тобто не пов’язані із судовими зборами, які мають законодавче закріплення, розраховуються від ціни позову або від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому мають соціальний характер та не є порушенням права на доступ до правосуддя;
- мають мінімальні закріплені межі для певних послуг, що визначаються Радами адвокатів відповідних областей (наприклад, мінімальна вартість однієї години роботи адвоката, згідно рішення Ради адвокатів Харківської області дорівнює 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2019 рік є 960,0 грн!!!).
Безоплатна правова допомога надається виключному переліку громадян та теж має свої вади.
Згідно з вищевикладеним, ПРОШУ, скасувати положення ст. 131-2 Конституції України щодо здійснення представництво іншої особи в суді виключно адвокатом.