Проектом Закону №10090 від 26.02. 2019 «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо удосконалення окремих положень», передбачається частину другу статтю 137 Закону України № 2509-VIII від 12 липня 2018 року «Про судоустрій і статус суддів» викласти у такій редакції: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) наукової роботи у сфері права, професійної діяльності адвоката, роботи на прокурорсько-слідчих посадах, державної служби».
Вважаю, що було б законним і справедливим це речення доповнити словами – «час проходження військової служби».
Отже частину другу статті 137 Закону України № 2509-VIII від 12 липня 2018 року «Про судоустрій і статус суддів» необхідно викласти у такій редакції: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) наукової роботи у сфері права, професійної діяльності адвоката, роботи на прокурорсько-слідчих посадах, державної служби, час проходження військової служби».
Так відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей»: «військова служба є державною службою особливого характеру. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також стажу державної служби».
Приймаючи закони які регулюють судоустрій та статус суддів у всіх їх редакціях, законодавець не вважав за необхідне внести зміни до вищенаведених законів. Норма про те що час військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також стажу державної служби є чинною. Вона не суперечила і не суперечить жодному нормативно-правовому акту України який регулює статус суддів і в тому числі і з питань звільнення у відставку. Питання звільнення у відставку (аналогічно – на пенсію) є питанням соціального захисту, а отже пріорітет мають закони які і закріплюють відповідні права. Зокрема Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей», Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Про те, що військова служба без будь-яких винятків, має зараховуватися до стажу роботи за спеціальністю, тобто і до стажу роботи судді, крім вимог вищевказаних законів, підтверджується роз’ясненням Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України за вих. № 16/3-282 від 1.03.2007 року та Головного державно-правового управління Адміністрації Президента України від 28.01.2014 року за вих. № 8-9/24.
В Постанові №21-1115во07 від 11.12. 2007 Верховний Суд України вказав, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм в майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
В Постанові №21-58во06 від 27.11. 2007 визначено, що мають враховуватися частина 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII „Про військовий обов'язок і військову службу” де зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: «Незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту… Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».
У мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об’єму гарантій незалежності суддів, а відтак – матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення і у інших рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); в рішеннях від 22 травня 2008 року № 10-рп та від 30 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Інше буде порушенням цієї конституційної норми та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 14 (Заборона дискримінації) де передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
На цей час в Україні склалася така ситуація, коли строкова військова служба зараховується до стажу роботи на посаді судді, а служба по контракту, служба на посадах офіцерського складу (включаючи службу в збройних силах СРСР) не зараховується, що вочевидь є дискримінаційним і не правовим, а отже має бути виправлено.