Гімн є не просто одним із символів держави, але виразом самоусвідомлення нації, найглибших сподівань народу. Наш нинішній Державний Гімн складався в часи, коли українська самостійна державність, єдність, цілісна національна ідея були ще в далекому майбутньому. Тому і починається він зі слів "Ще не вмерла...", і написаний від імені людей, які не є господарями на своїй землі і сподіваються на усмішку долі, яка має звільнити їх від ворожих утисків.
Настали часи, коли ми маємо подякувати старому гімнові за те, що підтримував наш дух в добу боротьби, і обрати для нашої Батьківщини інші слова.
Більш ніж 130 років тому композитор Микола Лисенко і поет Олександр Кониський склали твір під назвою "Боже великий, єдиний", який нині вважається духовним гімном України, і з усіх точок зору заслуговує на те, щоб набути статусу державного.
Основна ідея тексту - твердження, що у своїх сподіваннях на майбутнє українці мають спиратися на науку, знання, наполегливу працю, любити свій край і розраховувати на поміч Творця. Текст за своєю формою є молитвою, але в ньому відсутні посилання на будь-яку конкретну релігію чи віросповідання, тому він не зачіпає нічиїх релігійних почуттів і не відокремлює ніяку конфесію. Українців автор тексту розглядає як політичну, а не етнічну націю, тому слова нового гімну стануть близькими усім громадянам незалежно від етнічного походження.
І за своїм змістом, і за формою новий гімн сповнений оптимізму, позитивного погляду на себе і своє майбутнє, тому він значно краще слугуватиме формуванню образа української нації в очах інших народів, і так само підйому нашого національного духу.

Текст:

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.