З моменту придбання сім-карти будь якого оператора мобільного звязку, наступає автоматичне абонювання номера та фінансові відносини між власником номера і оператором.Але це не привід для оператора відокремлювати основну функцію телефонії за рахунок додаткових послуг пакетно.Власник номера, фактично, не витрачає сплачених коштів за послугу голосового зв'язку в тому обсязі,за який йому пакетно нараховується щомісячна абонплата.Власник номера може здійснити будь яку кількість голосових дзвінків,але сплачена ним сума щомісячної абонплати,навіть коли її тарифікувати посекундно, не сягне і половини сплачених ним коштів.Тобто,має місце звичайний маркетінговий хід оператора,який має за мету необгрунтоване стягнення додаткових коштів з клієнта за можливе користування додатковими пакетними послугами.За таким висновком,вважаю за доцільне,обмежити вольове рішення будь якого оператора мобільного зв'язку пропонувати послуги пакетно і беззаперечно,мотивуючись власним баченням і мотивацією, але не інтересом споживача.
Виходячи з наведених прикладів,пропоную законодавчо скасувати препейд для усіх без винятку операторів мобільного звязку, і запропонувати їм обгрунтовано перейти на звичайне поповнення рахунку, за потреби подальшого користування послугами оператора де-факто,з посекундною тарифікацією дзвінків, за умови належного мінімального залишку на рахунку клієнта,як це і було раніше.
Зауважу,що хід у відповідь оператора на таку ініціативу може викликати у нього зворотню цінову агресію,накшталт завищеної таріфікації однієї мінути дзвінка за ціною десяти,що оператор може "мотивовано" обгрунтувати своїми економічними розрахунками з ухилом на нібито втрачений зиск,щоб унеможливити подібне взагалі.