Заборона на конституційному рівні продаж земель сільскогосподарського призначення в Україні як навколишнього та культурного середовища існування народу України.

Станом на 2016 р (Держгеокадастр України 01.01.2016) сільскогосподарські землі складали 42 726,4 тис. га, що складало 70,8 % загальної території України, що складає - 60 362,8 га. ( в т.ч. 32 541 га ріллі – 53,9% загальної території).

Так, наприклад, у РФ при 1700 млн. га лише 64 млн. га це рілля та посовиська =3,7% -загальної . У США при 940 млн. га 220 млн. га це рілля та посовиська =23% загальної .

А в Україні 70,8% території ! І тепер ПРОДАТИ! Це дорожче за нафту! Нафту неможливо змішати з сонцем, та нагодувати родину, а залишки продати за нафту або за золото? Це основа СВІТУ.

А тепер по всій території України навколо населених пунктів землі знаходяться в господарському користуванні. Для мешканців сіл залишаються тільки окреслені території населених пунктів де розташовані їхні оселі, адміністративні будівлі, місця поховань та під’їзні дороги. На поки-що арендованій землі місцевому населенню ЗАБОРОНЕНО знаходитись. Так звані «власники земель», ландшафтних парків, фермерських агрохолдінгів, користуючись своєю неосяжною владою, чинять тиск на місцевих жителів. Місцевим жителям обмежують підходити до берегів річок, озер ходити до лісів. На нових підприємствах створюються тільки одиниці робочих місць для місцевого населення за мізерні заробітні плати. Молодь вимушена шукати роботу у містах та в інших країнах. Як результат старіння та вимирання сіл.

Особливо цинічно виглядає картина з «ландшафтними парками», де нові «власники» з одного боку продають на огляд туристам культуру місцевого населення, з іншого забороняють населенню існувати у тому ж культурному середовищі.

А тим часом все підготовлено на продаж землі. Земельний електронний кадастр землі не працює. На одну ділянки мають різні документи на руках по кілька власників. Майже кожний населений пункт має невпорядковану територію, яка знаходится «не в межах населеного пункту». На якій побудовані цілі села, діти вже повиростали, але їх будинок знаходиться на невідомо-якій землі. Тому що місцеві та центральні органи влади не зацікавлені в наведенні порядку з кадастром землі. Або зацікавлені в цілковитому хаосі. Звичайно, ці території не немають підключення електрики, газу. Діти, які виросли на такій землі узаконити право батьківщини не можуть. На Батьківщину не мають прав…

Основна мета «нових власників земель» ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ.

Тоді на законодавчому рівні сільске населення України опиниться в окреслених територіальних резерваціях. З узаконеною на державному рівні для «нових власників» політикою витискання населення з цих територій, зникнення населенних пунктів, переведення їх у реєстр земель сільськогосподарського призначення з подальшим продажем на біржах.

Дозволивши продати до 71 % по суті своєї території народ України, втративши свою землю, своє коріння, могили предків повторить долю корінного населення Америки.