Відповідно до ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
На даний час значна частина земельних ділянок сільськогосподарського призначення знаходиться у державній та комунальній власності. Набуття таких ділянок у власність та реалізація права на безоплатну передачу таких ділянок громадянам у власність у визначених законом нормах у відповідності до ст.ст.116, 121 Земельного кодексу України - є неможливим, оскільки відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, а таке користування (оренда) згідно чинного законодавства може припинитися через 7 або 49 років.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про оренду землі», не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.
Тобто, якщо орендар державної та комунальної земельної ділянки сільськогосподарського призначення не дає згоди на відчуження таких ділянок в рамках права на безоплатну передачу таких ділянок громадянам у власність у визначених законом нормах, то фактично – право на безоплатну передачу таких ділянок громадянам у власність у визначених законом нормах є таким - правом, яке не можна реалізувати. Зокрема, актуальне питання реалізації даного права учасниками бойових дій.
Пропонується: дозволити відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення без згоди орендаря але із забезпеченням прав та гарантій орендаря згідно діючого договору оренди земельної ділянки та в межах умов та строків укладеного договору в межах чинного законодавства.