В Україні є гострою проблема здійснення проваджень щодо військовослужбовців, обвинувачених у вчиненні злочинів під час участі в АТО, що вказує на неможливість об’єктивного та неупередженого судового розгляду на території Донецької та Луганської областей.
Адже є обґрунтовані сумніви у збереженні об’єктивності та безсторонності з боку представників судової гілки влади, враховуючи особливості проведення АТО в т.ч. з огляду на проживання близьких та родичів суддів на території окупованої території, знаходження там їхнього майна, наявність численних випадків тиску на суддів. Часто судді вказаних регіонів побоюються за своє та членів своїх родин життя та безпеку, про що свідчить судова практика та інформація ЗМІ. Існують і непоодинокі випадки, коли учасників АТО судять за їх пряме та безпосереднє виконання службових військових обов’язків (справа С. Колмогорова та ін.).
Отже, є нагальна об’єктивна необхідність змінити територіальну підсудність відповідних кримінальних проваджень, що не створить особливих проблем в реалізації прав потерпілих на участь в судовому розгляді, але додасть впевненості в об’єктивності прийнятих рішень.
Поряд з цим, правозахисниками та Секретаріатом Омбудсмена попередньої каденції В. Лутковської було розроблено відповідний законопроект про внесення змін до КПК України (№ 7296 від 16.11.2017 р.).
Також, народним депутатом І. Лапіним до ВРУ було подано законопроект № 7507 від 18.01.2018 р., яким порушені питання необхідності внесення змін до КПК України – щодо зміни територіальної підсудності в окремих кримінальних провадженнях в умовах агресії РФ.
Водночас, ряд представників громадськості, ЗСУ та суддів вважають, що більш доцільним буде відновлення військових судів в системі судів загальної юрисдикції. Наразі у ВРУ зареєстровано законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо утворення військових судів (№ 2557 від 06.04.2015 р.).
При цьому, жоден з вказаних законопроектів або інших, що порушують відповідні витання, до цього часу не прийнято.
На сьогодні держава перебуває в особливому перехідному періоді на шляху до нового суспільного життя, де пріоритетним має бути захист прав кожної людини. Верховенство прав людини має досягатися спільними діями всіх осіб, що можуть і повинні їх вчиняти. Ми всі зобов’язані об’єднуватися з метою вирішення спільних завдань: знищення терору на території України, її об’єднання та видворення агресора.
Виходячи з такої ситуації громадяни, які вступали до лав ЗСУ в багатьох випадках змушенні уникати несення військової служби з метою убезпечення себе від кримінальних проваджень за виконання обов’язку. За що, як наслідок, отримують строки ув’язнення за статтями закону, що визначають дезертирство та самовільне залишення військових частин.
З метою підняття бойового духу українського громадянства, підтримання боєздатності ЗСУ, просимо в якомога стислі терміни прийняти один із законопроектів, про які йшла мова вище.