Коли певні депутати хочуть прийняти в Парламенті якісь закони, постанови чи поправки, вони повинні прийти на засідання Парламенту і проголосувати «За», і тільки так. Якщо ж не хочуть, щоб ті ж закони, постанови чи поправки проходили, можуть проголосувати «Проти», «Утримався», «Не голосував», сидячи в залі або десь в коридорах піарячись та даючи інтерв’ю, відмітитись зранку і потім піти по якихось своїх справах або взагалі не приходити на роботу. У всіх цих випадках, активно чи пасивно, вони голосують «Проти», своєю відсутністю або ігноруванням завалюють прийняття рішень. Сумно було дивитись, як голосували за поправки, які набирали від сили 50-80 голосів і, звичайно, в подавляючій більшості не проходили.
Так, це їхня робота, яку ми, громадяни, доручили їм виконувати від нашого імені. А багато з них на нас забили і вирішують свої особисті справи, отримуючи при цьому всі депутатські блага. Боляче дивитись, як спікер парламенту благає депутатів, як несвідомих школярів, зайти у залу і зайняти свої місця, а потім по десятку раз переголосовує якесь питання, яке вкрай важливо прийняти.
Далі. При прийнятті рішень в Верховній Раді враховується абсолютна або конституційна більшість від 450 депутатів. Але ж відомо, що в силу певних причин, це і Крим, і ОРДЛО, такої кількості депутатів немає і не відомо, коли ще буде. Так невже не було б логічніше виходити з конкретної кількості депутатів, які приймають участь в голосуванні, як це робиться, наприклад, в Ізраїлі, де рішення ухвалюються більшістю від ПРИСУТНІХ членів парламенту (кнесету)?
Внаслідок вищесказаного пропонується:
1. При прийнятті рішень в Верховній Раді враховувати певну більшість від РЕАЛЬНОЇ кількісті депутатів, що прийняли участь в голосуванні по кожному конкретному питанню, звичайно, при наявності кворуму.
2. Відмінити при голосуванні позицію «Не голосував». Якщо не голосував, значить, був відсутній.