Згідно з Конституцією України та визнаними Україною міжнародними правовими документами держава має зобов’язання перед інститутом сім’ї щодо її захисту.
Так, відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини, сім’я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.
У статті 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначено, що сім’я, як союз чоловіка й жінки, є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави. Згідно зі статтею 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сьогодні є безліч викликів, які впливають на становище людей і сімей в Україні: сирітство, діти-інваліди та діти з особливими потребами, матері-одиначки, неповні сім’ї, неможливість повноцінно реалізувати свої конституційні права на лікування, навчання, житло, соціальний захист, гідний життєвий рівень. Разом з тим, з незрозумілих причин держава надає пріоритетну увагу штучно створеній проблемі так званої дискримінації людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, зокрема:
23 листопада 2015 р Кабінет Міністрів України затвердив «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» № 1393-р. (далі План), який, зокрема, передбачає легалізацію так званого цивільного партнерства для одностатевих пар, всиновлення дітей трансґендерними людьми, впровадження у навчальний та виховний процес тем про одностатеві стосунки як норму сексуальної поведінки, проведення так званих «маршів рівності» та інших видів пропаганди гомосексуалізму за державної підтримки, надання права бути донорами крові людям із різними формами ризикованої поведінки тощо.
Також, у 2015 році Верховною Радою України були внесені зміни до Кодексу законів про працю. Була встановлена пряма дискримінація людей і роботодавців (у тому числі у релігійних і навчальних закладах), де неможливе працевлаштування людей, які ведуть аморальний спосіб життя або мають розлади власної психосексуальної ідентифікації.
Слід також відзначити, що в деяких країнах Євросоюзу запроваджено адміністративну та кримінальну відповідальність за критику чи незгоду з будь-якими діями та висловами, що популяризують одностатеві стосунки.
Просимо Верховну Раду України:
1. Розробити та прийняти закон про державну підтримку та захист традиційних сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні;
2. Вилучити словосполучення «сексуальна орієнтація» і «ґендерна ідентичність» з Кодексу законів про працю України та з інших законів як такі, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження, та не допустити включення цих словосполучень у нові закони та нормативно-правові акти;
3. Розробити та прийняти закон про заборону пропаганди і популяризації різних видів девіантної статевої поведінки й антисімейних ідей, у тому числі, у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів», «фестивалів квір-культури», тематичних матеріалів у засобах масової інформації.