Конституцію України 1710 року одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини, тобто де-юре та де-факто ще визнана і міжнародною спільнотою. Досі ще немає жодного правового наказу або постанови про її скасування чи невизнання. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Українська Конституція стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б засновувалася на природному праві її громадян на свободу і самовизначення.
Всім відомо, що з архівів постійно вилучалися документи, інші історичні джерела, які могли б пролити світло на об’єктивну історію України. А підручники радянської доби, тобто злочинної влади, та й художні твори, як правило, формували в молодого покоління того часу образ шароварного українця-малороса, який понад усе полюбляє горілку й сало.
Одним із таких “забутих” нами або маловідомих велетнів, без сумніву, є український гетьман Пилип Орлик, який походив із поважного чесько-польського роду і яким саме було складена більшість тексту першої української Конституції
Тому саме з наведеного пропоную ВРУ прийняти закон України про визнання першої української Конституції гетьмана Пилипа Орлика діючою до проведення всенародного референдуму громадян України для затвердження осучасненого нового тексту конституції України. Конституцію України яка діє в Україні на теперішній час вважати недійсною, тому що вона не підтримана жодним із пересічних українців, а підтримана лише голосами іновірців серед ночі, тобто ще і у неробочій час.
Це важливе питання треба вирішити вже сьогодні, тому що зараз в Україні іновірці не ведуть звільнення Вітчизни від іга московського за вимогами статті 1конституції гетьмана Пилипа Орлика, тобто ще і за вимогами української ради 1710 року.
Також згідно до вимог статті 1 в конституції гетьмана Пилипа Орлика є ще таке важливе питання віри:
--Проживати іновірцям в Україні, а особливо зловір'ю юдейському, не дозволяти, а докладати всіх зусиль, щоб одна віра православна східного сповідання, під послушенством святішого Апостольського трону Константинопольського, навіки стверджена була, і з помноженням хвали Богові, святих церков та квітненням у науці серед звільнених синів малоросійських поширювалась і немов біла лілія в тернії між сусідніми іновірними державами процвітала.
Вважаю, що тільки після визначення референдумом вже цих важливих двох питань у новій осучасненій конституції Україні іновірці будуть взагалі законно знаходитись і проживати в Україні, а також приймати участь у керуванні державою, тому що відчуваючи цю незаконність свого знаходження в Україні за конституцією П.Орлика іновірці лише знищують та розкрадають Україну. Пересічні українці також добре розуміють, що поки при «владі» будуть іновірці не про яке покращення їх життя не може бути і мови і всі балачки про покращення несуть за собою лише подальше для них зубожіння, тому що тільки власний господар у своїй хаті наводить порядок або може навести його