Пункт 6-1 Розділу ІІ "Перехідні положення" Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", суперечить ст. 24 Конституції України та ст. 14 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (щодо рівності прав, заборони дискримінації (обмежень) за різними ознаками, перелік яких не є вичерпним), оскільки позбавляє права співробітників колишніх спецпідрозділів по боротьбі з корупцією на працевлаштування в НАБУ за ознакою наявності попереднього досвіду роботи.
Така заборона не обмежена у часі, що ставить працівників вказаних підрозділів у становище, навіть гірше ніж для осіб, які не можуть бути призначені на посаду в НАБУ згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про Національне антикорупційне бюро України ":
- осіб, які мають судимість за вчинення злочину (п. 2), оскільки після зняття або погашення судимості вказані обмеження на них не будуть поширюватись;
- осіб, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або які притягалися судом до відповідальності за вчинення умисного злочину (п. 3), оскільки через рік вказані обмеження на них не будуть поширюватись.
Таким чином, вказане положення ще й суперечить статті 62 Конституції України та ч. 2 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, які передбачають презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Отже, вищевказана норма закону є неправовою, тобто суперечить принципу верховенства права, що на практиці має свій вияв у невідповідності Конституції України (ст.ст. 24, 60), Конвенції з прав людини і основоположних свобод (ч. 2 ст. 6, ст. 14), практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі Моор проти Бельгії, ЕСН-1994-2-010).