Останніми роками Україна намагається створити ефективний механізм для подолання і протидії пережиткам минулого, особливо радянської окупації. Останні зміни до вітчизняного кримінально-правового механізму протидії та боротьби з тоталітарним минулим відбулися прийняттям Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 09.04.2015 № 317-VIII.
Зазначений закон вніс зміни до ст. 436-1 КК України, де було встановлено кримінальну відповідальність за виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
Визначаючи суб'єктивні та об'єктивні ознаки, можливо виділити проблематику, яка є поширеною і в країнах Європи, а саме неточне віднесення такого роду злочину до розділу ХХ КК України (злочини проти миру та безпеки людства і міжнародного правопорядку). Доцільно зауважити, що зазначений злочин має ознаки злочинного діяння проти моральності суспільства, яке порушує моральні засади, правила або історичну та національну пам'ять українського народу (розділ ХІІ КК України). Існує також проблематика у практичній визначеності об'єктивної сторони, особливо предмету злочину, який в зазначеному складі злочину є обов'язковим для кримінально-правової кваліфікації (Наприклад, визначення предмету у спеціально зміненій символіки тоталітаризму (серп і молот або свастика в різні сторони тощо).
Щодо покарань у вигляді обмеження та позбавлення волі і конфіскації майна взагалі, складно співвіднести з основними принципами кримінального права (пропорційності вчиненого діяння і покарання, справедливості покарання, ясності та чіткості покарання тощо) і судової практики. Так, рішенням ЄСПЛ у справі "Мурат Вурал проти Туреччини" від 21 листопада 2014 року чітко зазначено, що мирні та ненасильницькі форми вираження не повинні піддаватися загрозі у вигляді позбавлення волі. Покарання у вигляді конфіскації майна, як додаткового покарання за ст. 436-1 КК України неможливо встановлювати за такий злочин. Відповідно до ст. 59 КК України і усталеній практиці ВСУ, конфіскація майна встановлюється за тяжкі, особливо тяжкі злочини корисливі злочини (наприклад, умисне вбивство з корисливих мотивів), а також за злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки незалежно від ступеня тяжкості й може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Тобто, санкція за злочин, передбаченого ст. 436-1 КК України неповністю відповідає положенням закону і судової практики. Крім цього, законодавець не врахував застосування альтернативи (штраф, громадські роботи, виправні роботи тощо) обмеженню чи позбавленню волі на певний строк.
Зазначенні проблеми створюють існування латентності злочинності, передбаченого ст. 436-1 КК України.

Тому просимо Комітети ВРУ врахувати зазначене та внести відповідні зміни до Закону та ст. 436-1 КК України.