Вже більш 26 років, як пройшло з часу прийняття першої постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року. Так, у Преамбулі було закріплене головне завдання земельної реформи, а саме перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Крім того, в Земельному кодексі України також зазначається принципи, які деталізовані в земельній реформі. На жаль, реформування надалі гальмується правовими заходами на повне використання земельно-ресурсного потенціалу країни, а саме дією мораторію на купівлю або продаж земель сільськогосподарського призначення. Мораторій обмежує не тільки конституційні права та свободи громадян України, а також сприяє розвитку злочинності в аграрному секторі.
Так, статистичні данні показують, що 71% території України (42,7 млн га) відносяться до земель сільськогосподарського призначення. Понад 10 млн га цих земель належать державі, що складає біля 25% від загальної кількості земель сільськогосподарського призначення в Україні. Україна має біля 23 млн приватних землевласників та землекористувачів (близько 90% з них є фізичними особами) й біля 4,9 млн користувачів державними землями. Лише 20 % держаної землі зареєстроване, тоді коли остання частина є незареєстрована, не регулюється сплата податків і цільове призначення. Тому створюються умови для існуванні злочинності у вигляді рейдерства, тяжких злочинів, корупції, чорного ринку землі, бандитизму тощо. Крім того, виникла дилемна ситуація, коли після 1999 року колишнім працівникам колгоспів було надано право на земельні паї, але в той же час фактично були позбавленні правом розпоряджатися земельними ділянками (переважно відчужувати).
Європейський досвід показує, що ринок землі є невід'ємною частиною розвитку економіки країни. Так, в Естонії колишньої республіки СРСР взагалі зняті будь-які обмеження по купівлі та продажу аграрних активів. Болгарія також пішла шляхом переходу від державної до приватної власності сільськогосподарської землі, де більш ніж 98 % землі є властивістю громадян. До великого жалю, український досвід залишається жалюгідним із існуванням мораторію на купівлю та продаж землі сільськогосподарського значення (така позиція підтверджується у Звіті Світового Банку з оцінки управління земельними ресурсами 2013 р.) .
Керуючись вищевикладеним та чинним законодавством, просимо народних обранців:
1. негайно скасувати жалюгідний мораторій на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення;
2. створити державний ринок землі та нормативно-правову базу ефективного регулювання відносин у сфері купівлі та продажу землі;
3. запровадити контрольні органи для запобіганню монополізації ринку, рейдерству, боротьби з тіньовим ринком землі тощо.