Логічним виконанням законодавства при розгляді звернень громадян мала б бути відповідна процедура та відповідь про визнання та взяття на облік піднятої проблеми, прийняття механізму розвязання, також повторне повідомлення про остаточне вирішення, або ж аргументоване розяснення безпідставності звернення та/або хибності зазначених в них вимог і пропозицій.
Чиновники всіх рівнів та гілок влади швидко зорієнтувалися в можливостях уникнення відповідальності, порушуючи законодавство, одноосібно розглядають та, в кращому випадку, обмежуються формальними відписками за підписом другорядних осіб (типу, якими законодавчо-нормативними актами слід керуватися при розвязанні проблеми, тощо) і знімають з контролю, а в гіршому - переадресовують самому обєкту оскарження, де завершується тим же. Ніякі вимоги розглянути комісією, за участі заявника, не сприймаються. Суди теж стараються всіляко ухилитися від розгляду позовів проти державних органів та посадових осіб.
Практично звернення в більшості випадків "футболяться", а проблеми держави і громадян залишаються та поглиблюються (маю чисельні, документально підтверджені, приклади, зокрема відомі профільним комітетам ВРУ звернення до Мінагрополітики та КМУ щодо проблем держпідприємства "Водозабір", також відмови Мінсоцполітики у перерахунку пенсій держслужбовцям). Така "система" розгляду звернень породжує зневіру та втрату підтримки влади громадянами, стала загальнодержавною проблемою, поряд з корупційною.
Пропоную: 1. В разі повторних звернень з посиланням на незадовільну відповідь на попереднє, передбачити законодавством обовязкове взяття їх на особливий контроль, винесення попереджень відповідальним особам, за потреби, вимоги комісійного розгляду та притягнення до відповідальності.
2. Ініціювати необхідні зміни та доповнення до відповідних законодавчо-нормативних актів.