З переходом України на ринкову економіку на прилавках наших магазинів і базарів вихлюпнувся потік харчів не лише низької якості, а і шкідливих для здоров’я.
Особливу проблему становить продукція з хімічними харчовими добавками. За різними даними служби захисту прав споживачів, органів у сфері держстандартів та відповідних громадських об’єднань, в Україні налічується від 350 до 600 таких синтетичних речовин: консервантів, ароматизаторів, барвників, підсилювачів смаку, стабілізаторів тощо.
Як вбачається із повідомлень зарубіжних і вітчизняних ЗМІ, стосовно наукових досліджень з цієї проблеми, достовірність їх безпеки остаточно не доведена навіть у розвинутих країнах, хоча ряд спеціалістів та науковців уперто переконують нас у зворотному, що розцінюється у суспільстві як лобіювання інтересів виробників.
З огляду на це, непереконливо звучать їх аргументи про те, що у США використовується близько 1500 таких добавок, у Росії – 400, у Німеччині – 350, проте поряд з цим замовчується європейська тенденція до зменшення їх кількості та заборону взагалі.
Вражаючі докази наводяться медиками: ці інгредієнти провокують серйозні хвороби печінки, судин , онкологію і т. інше.
З 1991 року тривалість життя нашого населення зменшилася на 10 років. Як стверджують спеціалісти не останню роль у такому становищі, наряду із хронічним стресом та погіршенням доступності до мед послуг, відіграє споживання продукції з хімічними добавками.
Це становище потребує невідкладного і кардинального поліпшення, тим більше, що цього вимагають і правові норми ст. 3 Конституції України, згідно з якими життя і здоров’я людей визначаються найвищою соціальною цінністю у державі, права та їх гарантії, у т. ч. і на безпечне харчування, визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення цих прав є головним її обов’язком.
Тож давайте виконувати вимоги нашого Основного Закону щоб усі «маленькі українці» споживали харчі які мають лише природний склад, без усяких «Е», навіть якщо від цього втратять виробники – гроші гріх зароблять на здоров’ї людей.
Прийміть, без перебільшення доленосний законодавчий акт, яким, не пізніше як на протязі року, буде припинено цей харчовий геноцид.
Для цього, керуючись ст. 40 Конституції України, ст. 23-1 Закону «Про звернення громадян», я направляю цю петицію до Верховної Ради, як до державного органу який зобов’язаний представлять інтереси усіх верств Українського народу.