Внесення змін до житлового кодексу України, першочергово у:
ст. 65 Право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення;
ст. 71 Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами;
ст. 79 Право на обмін жилого приміщення;
ст. 80 Обмін жилого приміщення в разі відсутності згоди між членами сім'ї;
ст. 81 Обмін частини жилого приміщення;
ст. 98 Тимчасові мешканці.

Формулювання у цих статтях "за згодою всіх співмешканців" робить розгляд питань у суді об"єктивно не можливим.
Ключовими факторами для прийняття рішень є сформована система за часів існування СРСР:
1. Відсутність згоди всіх співмешканців.
2. Відсутність прикладів позитивних рішень у судовій практиці.

Обставини конкретної ситуації до уваги не беруться (на кого договір найму; хто отримав квртиру за ордером; яким чином, хто і коли були зареєстровані далі). Автоматично рішення приймається на користь незгодних співмешканців.

Спроби одних співмешканців, які намагаються без згоди інших або приватизувати свою частину, або прописати своїх найближчих родичів (дітей повнолітніх), або вчинити обмін між родичами, або вселити на свою частку тимчасових мешканців зводяться до "О".

Заручниками стають літні люди (інваліди), від яких "незгодні співмешканці" за ради квартир позбуваються ще за життя за допомогою цього ЖК, цих статтей. Влада, Закон, суди їм тільки допомагають у цьому.