Шановні депутати ВРУ! Шановний Президент України! Звертаюся до вас як до субʼєктів законодавчої ініціативи! З початку повномасштабного вторгнення у повнолітніх дітей загиблих Захисників були бюрократичні труднощі з отриманням одноразової грошової допомоги у випадку загибелі Захисника. У цьому році вступив в законну силу закон 9226, який розширив коло осіб, які є отримувачами ОГД. Проте він не має зворотної сили, що позбавляє права тих повнолітніх, у яких загиблі до 29.03.2024 отримати частку допомоги. Також є норма, що ті хто має право отримати огд може реалізувати таке право незалежно від реалізації такого права іншими. Тобто є багато ситуацій, де дружина наприклад отримує свою частку, а повнолітні діти чекали закон 9226, але тепер все упирається у зворотню силу, що позбавляє Надії на справедливий перерозподіл. Відповідно виникає питання щодо внесення повторних змін для встановлення соціальної справедливості. Так як немає вини тих повнолітніх, у яких загиблі до 29.03.2024, що на самому початку закон був не на їх боці, а справедливість встановили протягом 3 років з дня смерті і у багатьох цей строк не сплив. Також постанова 168 КМУ у яку було внесено зміни 18.06.2024 року спочатку було прописано, що особи, які мають право можуть його реалізувати з дня виникнення( дати смерті). А тепер протягом 3 років з дня виникнення, тому зміни повинні поширюватися і на тих повнолітніх дітей у яких загиблі до 29.03.2024 і у яких не пройшов строк 3 роки. Бо довести факт утримання важко і майже неможливо для багатьох повнолітніх дітей. Бо багато хто звертався за старими правилами, а по новим правилам відмовляють бо застосовують стару неконституційну редакцію ст 16-1 ЗУ « Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», де діти обмежувалися повноліттям. А тепер правила змінили, а неконституційну редакцію продовжують застосовувати, а то закон немає зворотної сили. Надайте закону 9226 зворотню силу, незалежно від реалізації такого права іншими членами сімʼї, бо дуже рідко родичі можуть поділити кошти у сімейному колі, суди шансів не дають, а чому ті ж повнолітні повинні бути заручниками того, що держава з самого початку не прописала закон щодо розподілу огд не враховуючи всіх нюансів сімейних відносин? Хіба справедливий соціальний захист повинен спиратися в зворотню силу? Адже військослужбовці віддали життя за державний суверенітет та територіальну цілісність, і позбавляти їх повнолітніх дітей права на свою частку не є проявом поваги до їх волі. Ця проблема потребує встановлення належних правових та соціальних гарантій з боку держави. Право повнолітніх дітей на свою частку не повинно обмежуватися працездатністю, інвалідністю, належністю власної сімʼї, ці фактори не повинні впливати на право на частку огд, воно повинно бути автоматичним як у дружини, батьків, неповнолітніх дітей та утриманців.