Шановні народні обранці.
Прошу вас внести зміни до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , конкретно у п 14, так як вимоги для отримання відстрочки від мобілізації для військово-зобов'язаних громадян ,які здійснюють догляд за особою з інвалідністю 1 групи і є родичами 2-го ступеня споріднення , порушують право цих осіб з інвалідністю мати гарантований та вписаний у висновок МСЕК постійний догляд і як наслідок- можливість жити повноцінно у родині на своїй житловій площі , а не в інтернаті.
У попередній редакції закону за особою з інвалідністю 1 групи догляд міг здійснювати будь-який близький родич(який міг і хотів то робити). Нагадаю вам, що особи з інвалідністю 1 групи, особливо - з дитинства , це особи з вкрай великою втратою здоров'я і можливості для повноцінного існування в суспільстві і вони потребують постійної сторонньої допомоги та догляду, про що всі мають запис у п.12 до акту огляду МСЕК, чого не мають особи з інвалідністю 2 -ї групи . Це означає, що потребу у догляді за особами 2-ї групи визначають ЛКК і він не є постійним. У попередній редакції ці групи було рознесено , так як потреба у догляді у них різна і ,як правило, особи з 2 групою інвалідності мають у житті значно більше шансів на повноцінне життя, на створення сім'ї, мати шлюбного партнера та дітей, що практично неможливо для осіб з 1 групою інвалідності. Тому виходить, що особи з 1-ю групою інвалідності практично не мають родичів 1 ступеня споріднення (подружжя чи дітей),які б могли їх доглядати, а з віком їх батьки стають пенсіонерами (непрацездатними) і не зобов'язані їх утримувати. Цей обов'язок на батьків покладається Ст.198 Сімейного Кодексу лише за умови, що батьки можуть надати таку допомогу. Але ж є ще й стаття 202 того ж кодексу, яка зобов'язує утримувати непрацездатних батьків повнолітніми дітьми і там нічого не вказано, що ці діти можуть бути такими ж непрацездатними ,як і їх батьки і не матимуть можливості утримувати своїх батьків.
В жодному законі України немає посилання на те, хто і на яких підставах мусить здійснювати догляд за особою з інвалідністю 1 групи(який є безумовними у даному ви падку, так як вписаний у висновок МСЕК). Бо утримання і догляд не є синонімічними поняттями. Утримання передбачає надання матеріальної допомоги на забезпечення базових потреб, а догляд- сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (ст.1 ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").
Оскільки догляд- це соціальна послуга(тобто- праця), то здійснювати його можуть родичі ,які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права і обов'язки(п.6 ст.13 ЗУ "Про соціальні послуги"), а особа з інвалідністю 1 групи як отримувач догляду має право на вільний вибір надавача такої послуги(п.5 ст.12 вищезгаданого закону).До того ж, доглядальник має отримувати компенсацію за здійснення догляду(п.7 ст.13) та отримує соціальне страхування,якщо він (вона) є працездатною особою.
Шановні депутати дійшли до того, що примушують непрацездатних батьків(пенсіонерів по віку) догдядати за своєю такою ж непрацездатною дорослою дитиною- особою з інвалідністю 1 групи. Тобто, депутати вчинили дискримінацію серед непрацездатних осіб, де осіб пенсійного віку визнали «більш працездатними», ніж особі з будь-якою групою інвалідності, хоча за постановою №1317 ст.27 п.п 8,13,15 особам практично всіх груп передбачена можливість працювати!
Відповідно до п.9,п.11,п.12 ст 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» право на відстрочку надається особам, у кого хвора дружина чи вона особа з інвалідністю 1 чи 2 групи , та навіть і 3 групи і при тому їм не ставиться умова наявності інших невійськовозобов’язаних працездатних осіб того ж 1 ступеня споріднення(дорослих дітей чи батьків не пенсійного віку,які можуть здійснювати такий догляд)! Це лише вказує на ще одну допущену дискримінаційну вимогу, яка створює неможливість для осіб з 1 групою інвалідності отримати якісний догляд близького працездатного родича 2(3) ступеня споріднення за відсутності працездатних родичів 1 ступеня споріднення(що є цілком обґрунтованим з огляду на групу та практичну неможливість мати сім’ю, особливо для осіб з психічними розладами) у місці (домі)свого проживання і жити повноцінно з рідними в перспективі, а не в інтернаті.
Тому прошу вас, шановні обранці, виправити допущені в даних п.13 та п.14 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» помилку та дискримінацію осіб за непрацездатністю(пенсіонерів по віку чи інвалідності) і замінити слова(особами з інвалідністю, потребують постійного догляду) чи( якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я) на термін – є непрацездатними. З огляду вищезазначених обставин прошу повернути попередню редакцію цього пункту щодо догляду за особами з інвалідністю саме 1 групи, так як вони виявилися найбільш уразливими в даному випадку.