Пропонується повернення практики 1990-1995 років України : повернути ЛІЦЕНЗУВАННЯ Юридичної практики , за якої пропонується таких порядок:
Внесення змін до Законів України, якими вводиться видача ЛІЦЕНЗІЙ на юридичну практику : представництво фізичних та юридичних осіб у судах усіх юрисдикцій : Господарських, Цивільних, Кримінальних, Адміністративних ( на які видано Ліцензію).
Ліцензія видається МінЮстом України за плату, яка надходить повністю до Держбюджету України. Ліцензійні умови передбачають: наявність вищої юридичної освіти, наявність юридичної практики від 2 років, несудимість, відсутність психічної хвороби.. тощо.
Ліцензія видається фізичним особам- підприємцям та юридичним особам.. Контроль за дотриманням Ліцензійних умов- МінЮстом України. Наявність обґрунтованих скарг- підстава для позбавлення Ліцензії.
Що досягається цим : зведення до 0 – хабаря за видачу свідоцтва про право на юридичну практику- доступ до практики всіх , а не обраних. Конкуренція на ринку юрпослуг. Зниження цін на послуги. Підвищення якості послуг. Надходження плати за Ліцензії – до Бюджету, а не до кишень адвокатських колегій. Реалізація громадянами- права на вибір захисника- конкуренція. Видача Ліцензії- державним органом , а не свідоцтва за хабар громадською установою- колегією адвокатів.
Демонополізація- шлях подолання корупції в судових та прокурорських органах. Ліцензований юрист залежний лише від клієнта та від МінЮсту України- незалежний від суда, прокурора, поліції, тому може проводити незалежний захист клієнта ..
Доступ до юридичної практики таким чином узгоджується з європейським законодавством - рішеннями Европейського СУДУ :
ДЕЛО ЗАГОРОДНЕГО ПРОТИВ УКРАИНЫ (Заявление № 27004/06)
РЕШЕНИЕ СТРАСБУРГ 24 ноября 2011 :«Решение Конституционного Суда Украины от 16 ноября 2000 года о праве на свободный выбор защитника..
«53. В настоящем деле, право заявителя на свободный выбор защитника было ограничено, так как он выбрал юристом, но не адвоката. По мнению Суда, такое ограничение свободы выбора защитника само по себе не составляет проблемы с точки зрения статьи 6 § 3(с) Конвенции, так как особенные правовые навыки могут потребоваться для эффективной защиты лица (см. Mayzit v. Russia, no. 63378/00, § 68, 20 January 2005) и надлежащего судебного процесса ( см. Meftah and Others v. France [GC], nos. 32911/96, 35237/97 and 34595/97, § 45, ECHR 2002 VII). Однако, поскольку, как утверждал заявитель, такое ограничение было признано неконституционным в ноябре 2000 года (см. параграф 37 выше), все релевантное национальное законодательство должно было быть приведено в соответствие с этим решением Конституционного Суда.
55. По мнению Суда, оставив вопрос об ограничении права на свободный выбор защитника нерешенным в течение долгого периода времени, государственные органы создали ситуацию, несовместимую с принципом правовой определенности, который воплощен в Конвенции и составляет один из основных элементов верховенства права..