Просимо Верховну Раду України дати доручення розробити нову редакцію Господарського кодексу України, яка б врахувала нову парадигму економічної науки та майбутнє членство України в ЄС. Скасування ГК України, заплановане Проєктом Закону України №6013 є кроком назад у законотворчості та правозастосуванні, тож цей законопроєкт слід відхилити.

Наявність Комерційного кодексу, Господарського кодексу, Торговельного кодексу чи подібного кодексу є ознакою високоорганізованої правової системи, трендом якої є спеціалізація. Лише в сфері господарювання це Кодекс торговельного мореплавства, Земельний кодекс, Лісовий кодекс, Кодекс про надра, Водний кодекс тощо. Кодекси учасників ринку газу та учасників ринку електроенергії, затверджені регулятором. На користь цього спеціалізації свідчить як емпірічний досвід, так і статистичні показники господарських та адміністративних судів у порівнянні із судами загальної юрисдикції. Є окремий господарський процес, цілком кодифікований, який грунтується на окремій збірці матеріального законодавства, наразі кодифікованого. Законопроєкт №6013 "Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих
видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період", по суті, має на меті зробити з українського легального правозастосування якесь іншу, за чужим взірцем, сказати б, биків перебити на барани. Але пропонує спосіб дилетантів - позбутися того що є, вбити "биків", а далі - якось воно буде.

Господарський кодекс містить низку понять, які є відповідниками понять у EU acquis, й відповідно, законодавстві країн-членів. Ці поняття стали наскрізними для всіх нормативно-правових актів економічної політики держави. Центральною є роль Кодексу в обмеженні дискреції виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування щодо регуляторної політики та щодо втручання в діяльність суб'єктів господарювання. Їх скасування чи зведення до статусу лише одного з багатьох законоів призведе до кризових ситуацій на рівні окремих суб'єктів господарювання, та, імовірно, хаосу в окремих галузях економіки, зокрема там, де домінує публічний сектор економіки.

Господарський кодекс України було розроблено для перехідного етапу економіки від пост-планового до ринкового стану, тому закиди в його застарілості небезпідставні. На жаль, багато галузей залишилося в монополізованому стані, реформа сектору управління державним та комунальним майном відповідно до стандартів ОЕСР не відбулася. Тому слід реформувати кодекс та спеціалізовані закони для завершення цієї реформи, на що потрібна здебільшого ефективність виконавчої влади, а не законодавчі зміни.

Можна виділити чотири основні блоки, які повинні зберегтися саме у кодифікованому стані, оскільки кодекс має вищу юридичну силу, ніж спеціалізовані закони:

1. Організація господарської та підприємницької діяльності: суб'єкти, корпоративні відносини, статус майна.

Підприємницька діяльність отримує сталість за рахунок багатоманітності, а не одностайності. Вже випробувані норми про особливості речових прав на майно державного та комунального сектору економіки поширилися на приватний сектор завдяки ГК. Скасувати їх зараз означає підірвати зсередини не лише публічний, але й приватний сектор господарювання, який використовує в своїх відносинах як господарське володіння, так і оперативне управління.

2. Здійснення господарської діяльності: договори, які притаманні підприємницькій діяльності, а також договори, потребують регулювання (публічні оферти, типові та модельні договори) - себто ті, де свободу договору мусить бути обмежено в публічних інтересах.

3. Принципи фінансової, фіскальної, регуляторної політики та політики власності з боку державних органів та органів місцевого самоврядування - тут якраз ітиметься про інформаційну та пост-індустріальну економіку, зменшення втручання уряду всіх рівнів.

4. Господарсько-правова відповідальність - порушення господарських договорів можуть мати масштабніші наслідки, тож вимагають особливих положень, але із дотриманням виконавчою та судовою владою принципів, встановлених в ЄС та документах Ради Європи - себто санкції мають бути ефективними, стримувальними та співмірними (пропорційності) як з боку контрагентів, такі з боку регуляторів та контрольних органів. Також заходи господарської відповідальність за порушення принципів регуляторної політики та втручання в діяльність суб'єктів господарювання - скасування актів, відновлення порушених прав, компенсація шкоди / збитків.