29.08.2019 року Президентом подано до ВР Законопроект 1013 (щодо скасування адвокатської монополії).
Метою запропонованих Законопроектом змін є забезпечення права кожного на отримання професійної правничої допомоги через скасування адвокатської монополії на надання такої допомоги.
Для досягнення поставленої мети Законопроектом пропонується скасувати адвокатську монополію, а саме: виключити положення частини четвертої статті 131-2 чинної Конституції України, згідно з якою виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.
Вказаний законопроект отримав схвалення в усіх комітетах ВР.
Конституційний Суд України дійшов узагальненого висновку(№ 4-в/2019 від 31 жовтня 2019 року), що Законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
14.01.2020 року Законопроект 1013 було попередньо схвалено другою сесією ВРІХ скликання.
Постановою 485-ІХ від 04.02.2020 цей законопроект включено до порядку денного третьої сесії ВР ІХ скликання.
Таким чином Законопроект пройшов усі стадії необхідні для його невідкладного розгляду.
Відкладення ВР розгляду законопроекту порушує право фахівців на зайняття професійною діяльністтю та порушує право громадян на вільний вибір захисника.
Прошу проголосувати депутатів ВР України за даний законопроект 1013 до кінця поточного року.

З метою забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, вважаю за доцільне надати доступ адвокату (як користувачу) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тому, прошу підтримати дану петицію!

30.09.2016 року набули чинності зміни до Конституції України щодо правосуддя. Серед інших нововведень було закріплено на конституційному рівні виключне представництво особи в суді адвокатом.
Слід звернути увагу, що стаття 131-2 Конституції України проголошує, що «для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура».
Але наступне твердження даної статті – «виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді…» - нівелює суть задіяння адвоката в судовому процесі від надання професійної (!) правничої (!) допомоги до банального представництва. Тобто, за відсутності учасника справи, тільки адвокат може висловлювати, завідомо прописану в заявах, думку учасника під час засідання, і тільки адвокат має право подавати документи в канцелярію та знайомитись зі справою, фотографувати її.
Якщо особа потребує САМЕ професійної правничої допомоги, а саме - формування її правової позиції, написання процесуальних документів та участі в судовому засіданні, вона має здійснюватися адвокатом, що може бути вірним твердженням. Тобто така допомога доцільніше буде надаватися професіоналами.
Але, якщо особа НЕ ПОТРЕБУЄ правничої допомоги, а потребує лише допомоги в фактичній реалізації своїх прав, чому вона має звертатися до адвокатів?
Неможливість прибути на судове засідання (з різних причин) тягне за собою потребу звертатися до адвоката. Це може стосуватися і викладачів-юристів, юрисконсультів, прокурорів, суддів та інших юристів, які самі формують свою правову позицію, а потребують лише явки свого представника та озвучення своєї волі або отримання (подання) документів.
Таке обмеження громадян доступу до правосуддя, крім самопредставництва, є порушенням їх прав.
Це, по-перше, пов’язано з матеріальними витратами, що є порушенням права на доступ до правосуддя, а по – друге - пов’язано з нав’язуванням професійним правником своєї думки та позиції, що є порушенням диспозитивності сторони, тобто прАва самостійно обирати вчиняти чи не вчиняти процесуальні дій та нести за це ризики.
Щодо першого слід наголосити, що матеріальні витрати за нав’язані послуги адвоката є:
- недержавними, тобто не пов’язані із судовими зборами, які мають законодавче закріплення, розраховуються від ціни позову або від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому мають соціальний характер та не є порушенням права на доступ до правосуддя;
- мають мінімальні закріплені межі для певних послуг, що визначаються Радами адвокатів відповідних областей (наприклад, мінімальна вартість однієї години роботи адвоката, згідно рішення Ради адвокатів Харківської області дорівнює 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2019 рік є 960,0 грн!!!).
Безоплатна правова допомога надається виключному переліку громадян та теж має свої вади.
Згідно з вищевикладеним, ПРОШУ, скасувати положення ст. 131-2 Конституції України щодо здійснення представництво іншої особи в суді виключно адвокатом.

Функціонери попередньої Верховної Ради змінили Конституцію і через адвокатську монополію ґвалтують та обдирають народ України.
Голосуйте за відродження Конституції України!

А саме: виключити абз. 2 ст. 131-2 Конституції України, («Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення»), як такий що є неконституційним, суперечить правам і свободам людини закріпленими ст. 59 Конституції України («Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав»).

Яка це свобода коли ми вільні вибирати, але виключно з адвокатів?
Вільні вибирати, але вибирати тільки з шановних панів? Отямтесь!
Навіть ті хто добре їсть, спить і вважаєте що його мине. Схаменіться!
Адвокати теж хочуть добре їсти, спати, ще й керівників кормити.
«Незалежна Рада», «Незалежний суд», «Незалежні адвокати». Дежавю?

Замінивши «право» на «професійну правничу допомогу» обдурили народ, замінивши «право на захист» правом на «придбання захисту».
Це відкрите знущання над народом України!
Слава Україні!

Законопроект розроблено з метою усунення негативних наслідків для української адвокатури, зумовлених прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI.

Автором зазначено, що необхідність прийняття акту зумовлена тим, що в чинній редакцій цей Закон містить ряд дискримінаційних норм щодо набуття статусу адвоката, вибору адвокатами форм здійснення адвокатської діяльності, а також норми, якими встановлено абсолютно непрозорий і несправедливий спосіб формування органів адвокатського самоврядування, їх невиправдано велику кількість, бюрократичний характер діяльності цих органів, їх очільників та штатних працівників.

Проект пропонує ліквідували Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, як репресивний орган, та Національну асоціацію адвокатів України, як організацію з обов’язковим примусовим членством.

Законопроект схвалений Комітетом Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції.

Підтримка цього законопроекту стане революційним кроком у розвитку сучасної адвокатури.

Голова Громадської організації " Рада адвокатів України" І.Рафальська

Конституція України закріплює, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. ст. 36, 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Прошу звернути Вашу увагу на ті події, що наразі відбуваються в українській адвокатурі. У зв‘язку з недосконалістю Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» українська адвокатура фактично втратила незалежність, а органи адвокатського самоврядування стали фактично маріонетками в руках керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України (далі - НААУ).

Після внесення суттєвих змін до процесуальних кодексів, проведення судової реформи, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вже не відповідає діючому законодавству, що несе суттєві загрози, як захисту прав та свобод в Україні, так і безпосередньо незалежності конституційного інституту адвокатури.

На жаль, запропонований Президентом України Законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі – Законопроект) при активному спротиві керівництва НААУ до тепер не прийнятий. Суспільство та депутатів вводять в оману, не розкриваючи суті запропонованої Президентом України прогресивної реформи адвокатури та фактичного встановлення світових стандартів адвокатської діяльності в Україні.

Сталась дивна ситуація, коли суспільство намагаються впевнити в тому, що розширення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності зашкодить громадянам та адвокатурі. При цьому не наводиться жодного суттєвого аргументу проти прийняття запропонованого Законопроекту.

На сьогодні склалась ситуація, що будь-яка незгода з діями керівництва НААУ призводить до фактичного захоплення органів адвокатського самоврядування.

Так відбулось в Києві чотири роки тому, так відбулось в Дніпрі у минулому році, коли за допомогою невідомих осіб при мовчазному не втручанні правоохоронців проводились конференції та навіть з’їзди без допуску адвокатів.

Звертаю Вашу увагу, що саме від з’їзду адвокатів обираються члени Вищої ради правосуддя, що в подальшому формують суддівський корпус. Наразі це знову, як і чотири роки тому, намагаються здійснити виключно в ручному режимі, що не відповідає демократичним принципам і ставить під сумнів судову реформу в цілому.

Існуючий стан речей в адвокатурі призвів вже до відкритих та масових розправ над адвокатами. Так, очільницею НААУ було направлено скарги та відкрито призначеними нею особисто членами КДКА м. КИЄВА дисциплінарні справи на більше ніж 40 київських адвокатів, що не згодні з захопленням самоврядування у м. Києві.

Розуміючи свою безкарність, керівництво НААУ пішло на безпрецедентний крок. Кошти від адвокатських внесків адвокатів м. Києва будуть в 100% розмірі повністю перераховуватись на рахунки НААУ, а не як в інших регіонах 70% залишати самоврядуванню. Все це робиться, аби зламати опір київських адвокатів та примусити їх здатись і мовчати.
Такі дії керівництва НААУ яскраво демонструють необхідність негайних змін в українській адвокатурі.

ПРОШУ ВАС:

Підтримати найскоріше прийняття законопроекту №9055 та прискорити демократичні зміни для відновлення незалежності адвокатури та як наслідок якісного надання професійної правничої допомоги в Україні.

Адвокат, голова ГО «Правова держава»,
Віце-президент
Світового конгресу українських юристів та
Всесвітнього юридичного альянсу,
старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Кравець Р.Ю.

Шановні депутаті України!

У вересні 2018 року українське суспільство та адвокатська спільнота дізналися про те, що Президентом України в Верховну Раду України був внесений законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Саме цей законопроект поділив адвокатів на його прихильників та супротивників.
Як вважає більшість адвокатів, а також Національна асоціація адвокатів України, законопроект №9055 є недопрацьованим до належного рівня та містить небезпечні норми як для самих адвокатів, так і для громадян.
Одними із значних недоліків цього законопроекту є:
1. Доступ до професії адвоката відповідно до запропонованого Вами законопроекту носить дискримінаційний характер. Законопроект виділяє окремі категорії осіб, які не проходять стажування у адвоката (судді, прокурори).
2. Текст присяги адвоката передбачає «підтримання поваги до суду». При цьому деякі суди можуть тлумачити висловлювання адвоката на захист клієнта як неповагу до суду та порушувати питання перед уповноваженими органами щодо припинення права на здійснення адвокатської діяльності.
3. Встановлюються норми, згідно з якими адвокату може бути відмовлено у відповіді на адвокатський запит з тих підстав, що «інформація стосується особистого життя фізичної особи». Таке формулювання є неприпустимо узагальненим, і надає можливість відмовити адвокату в отриманні важливої інформації для захисту порушених прав клієнта.
4. Пряма заборона адвокатам за законопроектом №9055 працювати за трудовим договором обмежує конституційне право на працю та достойну заробітну платню.
5. Дозвіл органам досудового та судового слідства на окремі слідчі дії залучати адвокатів з БПД (безоплатної правової допомоги) за наявності адвоката, який веде справу, порушує право особи на захист та може у подальшому призвести до винесення обвинувального вироку невинуватій особі.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України 14.11.2018 у зв’язку з вищевикладеними недоліками та суперечностями зробило висновок про те, що законопроект №9055 доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Комітет з питань запобігання і протидії корупції виявив у проекті Закону №9055 корупціогенні фактори та дійшов висновку, що законопроект №9055 не відповідає вимогам антикорупційного законодавства.
У своєму висновку Комітет з питань запобігання і протидії корупції також зазначив, що Законопроект №9055 переповнений суперечностями між різними статтями, термінологічною невизначеністю, оціночними судженнями, особливо в частині регулювання доступу до професії та притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, розподілу адвокатських внесків.
Крім того, стаття 211 КПК України у редакції цього законопроекту суперечить положенням Конституції України, а також профільним рішення Конституційного Суду України.
Це підтверджується рішенням Комітету від 21 листопада 2018 р., протокол №127.
З урахуванням викладених недоліків ми всі розуміємо, у випадку прийняття Президентського законопроекту №9055 незалежна адвокатура буде знищена.
Адвокат у будь-якому судовому процесі буде лише номінальною фігурою, що є несумісним зі змагальними засадами чинного процесуального законодавства.
У сукупності з факторами суттєвого зниження якості правосуддя, непрацездатної новоствореної поліції, додаткове зниження якості адвокатських послуг внаслідок обмеження прав адвокатів може призвести до посилення небажаної напруги у суспільстві.
Шановні депутати України! Поверніть будь ласка законопроект №9055 суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Не дайте знищити незалежну адвокатуру!
Почуйте своїх громадян та всі адвокати України будуть вдячні Вам за такий крок!


З повагою, адвокат О.О. Орлов.

Згідно норм чинного Податкового кодексу України до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, належать, зокрема, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, аудитори, лікарі, бухгалтери, інженери, архітектори, арбітражні керуючі та інші.
Зазначені категорії громадян розвивають в Україні сферу професійних послуг, створюють додану вартість та породжують істотний експортний потенціал.
При цьому, отримання права на зайняття незалежною професійною діяльністю вимагає від особи здобуття вищої освіти, наявності достатнього стажу практичної роботи, складання кваліфікаційного іспиту, проходження корпоративного стажування та виконання ряду інших вимог, що вимагає значних зусиль та обмежень, затрат часу та коштів.
Шлях до початку незалежної професійної діяльності досить важкий, часто занадто бюрократичний та вимагає подолання постійних перешкод.
Разом з тим, особа, яка розпочала незалежну професійну діяльність, повинна понести значний обсяг витрат для започаткування своє справи (офіційні платежі та внески, оренда чи купівля приміщення, обладнання, доступ до інформаційних баз, навчання та підвищення кваліфікації, набір персоналу тощо). Окрім того, напрацювання клієнтської бази для незалежного професіонала копітка та тривала праця, що не дозволяє одразу забезпечити окупність своєї діяльності.
Водночас, оподаткування незалежної професійної діяльності в Україні є досить обтяжливим, не сприяє розвитку професійної діяльності, є дискримінаційним по відношенню до рівня фіскального навантаження фізичної особи-підприємця.
Так, фіскальне навантаження доходів від незалежної професійної діяльності становить близько 42 % (ПДФО 18%, військовий збір 1.5%, ЄСВ 22%), в той час коли ФОП має змогу сплачувати єдиний податок (5%) та ЄСВ у мінімальному розмірі.
Більше того, якщо процедура державної реєстрація ФОПа обмежується 1 робочим днем, то для отримання права на зайняття незалежної професійної діяльності нерідко потрібно до 10 років.
Зрозуміло, що для підтримки розумних та креативних людей, які прагнуть розвивати професійну складову української економіки та підвищувати загальних рівень професійних відносин, необхідно створити сприятливе середовище, яка, зокрема, включає й помірне та обґрунтоване оподаткування.

Саме тому, пропонуємо дозволити особам, які провадять незалежну професійну діяльність, перебувати на спрощеній системі оподаткування та передбачити для них окрему групу платників єдиного податку.
Для цього необхідно доповнити п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України новою групою платників єдиного податку, а саме: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зазначену у абз. 2 пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, передбачити для них фіксовану ставку єдиного податку (не більше 7% доходу) та дозволити сплату ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску (у 2017 році - 704 гривні).

І. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141) такі зміни:
статтю 131-2 викласти в такій редакції:
"Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює захист особи від кримінального обвинувачення."

ІІ. Внести зміни до Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 2 червня 2016 року № 1401-VIII такі зміни:
1) статтю 131-2 викласти в такій редакції:
"Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює захист особи від кримінального обвинувачення."
2) підпункт 11 пункту 16-1 викласти в такій редакції:
"11) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 цієї Конституції виключно прокурорами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 червня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".

У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), поетапним впровадженням "адвокатської монополії" на представництво громадян та юридичних осіб у судах (ст.131-2 та п. 16-1 Перехідних положень Конституції),

Верховній Раді України при прийнятті відповідних до нових норм Конституції змін (або прийняття в новій редакції) Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахувати наступну правову позицію:

"Особа, яка станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII від 02.06.2016 р. має стаж роботи в галузі права на посаді юрисконсульта або керівника юридичного відділу (іншого юридичного підрозділу юридичної особи України) не менше п'яти років, та відповідає іншим вимогам, встановленим Законом "Про адвокатуру...", має право отримати Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у разі успішного складення кваліфікаційного іспиту у вигляді письмового анонімного тестування, без проходження стажування у адвоката та без вимог до стажу роботи в якості помічника адвоката. Особливості порядку складення кваліфікаційного іспиту зазначеними особами при необхідності встановлюються Радою адвокатів України."

Обґрунтування зрозуміле, мабуть, всім, а особливо - юрисконсультам ("корпоративним юристам"), які працюють у штаті юридичних осіб.
На сьогодні ст.10 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає обов'язкове стажування кандидатів в адвокати у адвоката зі стажем від 5 років (не більше 3-х стажистів на одного адвоката), звільняються від стажування особи, які мають стаж роботи помічником адвоката 1 рік за останні 2 роки. В деяких законопроектах стосовно реформи адвокатури пропонується ввести обов'язкові вимоги до стажу роботи майбутніх адвокатів у якості помічника адвоката не менше 2-х років (крім суддів).
Оскільки характер та рівень правової роботи (в тому числі в судах) штатних юрисконсультів (або керівників юридичних підрозділів) на практиці є явно НЕ нижчим (а то й значно вищим), ніж рівень помічника адвоката, корпоративним юристам з 5-10-15 річним стажем роботи не зрозуміло, хто у кого насправді мав би стажуватись чи працювати помічником.
Зазначену ситуацію на межі абсурду слід врегулювати належним чином в інтересах переважної більшості юридичних осіб та громадян України.
Необхідно усунути явно штучні (такі, що мають ознаки монополії і слугують інтересам окремих осіб та груп) перепони до можливості професійно підготовлених юрисконсультів (кількість яких в Україні вимірюється десятками тисяч, їх значно більше, ніж адвокатів) продовжувати належним чином захищати інтереси підприємств, організацій, приватних підприємців, тощо.
Кваліфікаційний іспит у вигляді неупередженого письмового анонімного тестування (аналогічно відповідним іспитам для суддів, детективів НАБУ, тощо) має бути достатнім для підтвердження рівня правових знань та здатності юрисконсульта виконувати функції адвоката.

02 червня 2016р. ВРУ прийняла зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та зміни до Конституції України в частині внесення змін до ст. 59 Конституції України та доповнення Конституції статтею 131-2. Зміни в Конституцію України, в частині правосуддя, передбачають створення монополії адвокатів на представництво в суді. Такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих на сьогодні прав у Конституції, задекларованих статтею 59. Виключне право адвокатів на представництво в суді ускладнить доступ до правосуддя. Створення монополії адвокатури на представництво в судах створить одну з найпотужніших корупційних структур в Україні. У разі закріплення монополії адвокатів, саме в Конституції України — це буде єдиний світовий приклад закріплення монополії недержавної самоврядної організації на рівні Конституції, що зашкодить не тільки інтересам самих громадян, а перш за все самій державі. Обмеження є неприпустимим, оскільки зміни безпідставно звужують зміст та обсяг права на вільний вибір захисника, передбаченого статтею 59 Конституції. КСУ раніше двічі тлумачив цю норму, зазначивши, що «особа має право вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, в яких вона потребує» і визначив «вільний вибір захисника як одну з конституційних гарантій». В свою чергу своїм висновком від 20.01.2016 та 30.01.2016, що дозволяє встановити монополію, КСУ відмовився від власної практики без будь-якого мотивування. Отже, такі зміни не відповідають статтям 22 і 157 Конституції, де імперативно зафіксовано, що не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. До того ж, таку ж думку висловили судді КСУ Сліденко В., Сас С. та Гультай М. При монополії адвокатури, в країні з'являться тисячі безробітних юристів-підприємців, а саме головне в державі, таким чином, створюється ручна адвокатура. Найважливішими підставами для скасування внесених змін є положення ст. 64 та ст. 157 Конституції України, згідно якої встановлено, що Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина і те, що Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Підтвердженням саме воєнного стану в країні є навіть Мінські угоди, де передбачено:
1.Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту. 2.Виведення усіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України. І як би посадовці не називали політичну ситуацію в країні, вона залишається з 2014р. такою, що Україна втягнута у війну і веде військові дії з агресором, а не проводить АТО.
На підставі вищевикладеного, В И М А Г А Ю:
1. Внести до Верховної Ради України, зареєструвати та проголосувати за постанову про скасування змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в частині монополії адвокатів та змін до Конституції України в цілому.

Законопроектом № 3524 від 25.11.2015 р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», поданим Президентом України, пропонується встановити фактичну монополію адвокатів і прокурорів на представництво інтересів у суді.
Замість люстрації суддів просувається люстрація юрисконсультів та юристів-підприємців. Навіть представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 1 січня 2020 року пропонується здійснювати виключно прокурорами або адвокатами.
Таким чином влада намагається за рахунок позбавлення робочих місць одних юристів вирішити проблему зайнятості прокурорів (яких слід значно скорочувати у зв’язку із відібранням у них функцій загального нагляду і досудового слідства) і адвокатів.
Запит на ці зміни повинен йти від громадськості, а він йде від адвокатури. Пересічний громадянин є набагато більше незадоволеним судовою системою, аніж своїм юристом.
У зв’язку з цим пропонуємо виключити із законопроекту № 3524 від 25.11.2015 р. наступні положення:

Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";


у статті 59:
а) у частині першій слово "правову" замінити словами "професійну правничу";
б) частину другу виключити;


представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".

Дані зміни неконституційними та такими, що обмежують права і свободи людини і громадянина, а отже їх прийняття неможливе відповідно до вимог ст. 157 Конституції України.

Законопроектом № 3524 від 25.11.2015 р. «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», поданим Президентом України, пропонується встановити фактичну монополію адвокатів і прокурорів на представництво інтересів у суді.
Замість люстрації суддів просувається люстрація юрисконсультів та юристів-підприємців. Навіть представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 1 січня 2020 року пропонується здійснювати виключно прокурорами або адвокатами.
Таким чином влада намагається за рахунок позбавлення робочих місць одних юристів вирішити проблему зайнятості прокурорів (яких слід значно скорочувати у зв’язку із відібранням у них функцій загального нагляду і досудового слідства) і адвокатів.
Запит на ці зміни повинен йти від громадськості, а він йде від адвокатури. Пересічний громадянин є набагато більше незадоволеним судовою системою, аніж своїм юристом.
У зв’язку з цим пропонуємо виключити із законопроекту № 3524 від 25.11.2015 р. наступні положення:

Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";


у статті 59:
а) у частині першій слово "правову" замінити словами "професійну правничу";
б) частину другу виключити;


представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".

Дані зміни неконституційними та такими, що обмежують права і свободи людини і громадянина, а отже їх прийняття неможливе відповідно до вимог ст. 157 Конституції України.

Провести ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ на тему: "Проблеми із захистом прав людини та удосконалення діяльності адвокатури в системі судово-правової реформи".