Шановні народні депутати! Попри те, що Україна обрала євроінтеграційний політичний курс, нині абсолютно протилежні вектори задаються органами законодавчої та виконавчої влади у сфері мисливськогосподарської діяльності! На відміну від країн Євросоюзу наша держава згорнула фінансову підтримку цієї важливої галузі з винятковими екологічними, зокрема охоронними і біорегуляторними функціями. Більше того, наразі значна частина державних діячів, за підтримки фінансованих з-за кордону зоозахисних громадських організацій, будують на знищенні мисливської галузі політичні піар-кампанії, займаючись відвертим та зручним для себе екопопулізмом, котрий не передбачає жодних практичних кроків для збереження довкілля. Як результат, нині в Україні об’єкти природо-заповідного фонду нерідко знаходяться у ще гіршому екологічному стані аніж мисливські угіддя, а мисливська галузь зазнає постійно зростаючих утисків, зокрема таких як: закриття весняного полювання, неправомірне та безперспективне занесення мисливських видів тварин до Червоної книги, скорочення площ угідь і строків полювання, обмеження повноважень єгерської служби у боротьбі з браконьєрством, постійні спроби провести через Верховну Раду антимисливські законопроекти, останній з яких (№ 2232) по суті передбачає знищення мисливської кінології та ставить під загрозу епізоотичне благополуччя країни у цілому! Все це давно не притаманно країнам ЄС на яких ми рівняємося. Мисливців і мисливську галузь там шанують, фінансують і всіляко підтримують, а екорадикалів, навпаки, перевіряють на фінансову доброчесність та притягують до відповідальності!
Головним мисливським документом Євросоюзу вважається Європейська Хартія полювання і біорізноманіття (European Charter on Hunting and Biodiversity, 2007), розроблена за ініціативою Парламентської Асамблеї Ради Європи. Ще у 2007 році Постійний комітет Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі на 27-му засіданні в Страсбурзі прийняв Рекомендацію № 128 що спонукала усі сторони та наглядачів Бернської конвенції (Берн, 1979), яка зокрема ратифікована Україною, прийняти до уваги цю Хартію, а викладеними в ній принципами керуватися при формуванні та реалізації державних природоохоронних політик країн-учасниць з метою забезпечення сталого мисливськогосподарського користування, як інструменту збереження угруповань диких тварин та середовищ їх існування. Проте, в України положення Хартії донині ігноруються владою і не використовуються у процесі законотворчої і нормотворчої діяльностей.
У зв’язку з вищезазначеним ми, мисливці та небайдужі до долі українського довкілля громадяни, ВИМАГАЄМО ЗУПИНИТИ ПРОЦЕСИ НИЩЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МИСЛИВСЬКОЇ ГАЛУЗІ та ПРИЙНЯТИ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ КУРС ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ МИСЛИВСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ВІДПОВІДНИЙ ЗАДЕКЛАРОВАНИМ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ ТА БЕРНСЬКОЮ КОНВЕНЦІЄЮ КЕРІВНИМ ПРИНЦИПАМ!