З початку військової агресії Російської федерації проти України, всі свідомі громадяни України долучились до лав Територіальної оборони, уклавши контракти з відповідними ДФТГ (добровольчими формуванням територіальних громад). Добровольці всіх ДФТГ України, які задіяні в виконанні завдань по національному спротиву проти агресора, виконують такі завдання з власних заощаджень вже більше 50 днів.

Хоча наказом Міністерства оборони України №84 «Про затвердження форми контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони» передбачено, що на добровольця, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 119 Кодексу законів про працю України. Вказана норма соціальних та трудових гарантій забезпечує не всі категорії добровольців Територіальної оборони.

Добровольці, які вступили до лав ДФТГ без постійного місця роботи або є ФОП 1 та 2 груп, залишились без матеріального забезпечення, яке гарантоване в ст. 119 Кодексу законів про працю України для громадян з офіційним працевлаштуванням. Питання забезпечення таких груп добровольців (яка складає понад 90% у лавах територіальної оборони) залишається поза увагою Держави та неврегульована законодавством України.

Виконання завдань добровольцями в боротьбі проти російського агресора, стає неможливим, із-за відсутності прожиткового мінімуму для існування їх сімей. На сьогоднішній день, підготовлені добровольці Територіальної оборони не укладають або розривають вже укладені угоди ДФТГ, здають зброю і виходять з добровольчих формувань для пошуку робочих місць.

У зв’язку з вищенаведеним, просимо передбачити на законодавчому рівні можливості забезпечення соціальних виплат, фінансових заохочень та трудових гарантій усім добровольцям, які були і є залучені до територіальної оборони, а також визначити механізми фінансування вказаних виплат та гарантій з Державного та місцевих бюджетів.