20 липня 2026 р. в Верховній Раді України було зареєстровано проект Закону про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин.

Даний проект містить в собі велику кількість протиріч як Конституції України (а саме ст. 8, відповідно до якої закони повинні відповідати Конституції України), так і міжнародним договорам, ратифікованим Україною (які, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, і, відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», мають пріоритет над Законами), які проявляються в наступному:

- п. 9 ч. 1 ст. 4 встановлює термін «нетерпимість до жорстокого поводження з тваринами».

Проект не містить жодного механізму притягнення до відповідальності саме за жорстокість під час полювання, і тим самим суперечить ст. 92 Конституції України, відповідно до якої виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та відповідальність за них. Таким чином утворюється правова прогалина, завдяки якій недобросовісні мисливці, які практикуватимуть полювання з елементами жорстокості, фактично отримають імунітет від будь-якої відповідальності.

- ч. 7 ст. 12: строк користування угіддями 20 років з можливістю одноразового продовження ще на 20 років (тобто фактично до 40 років для одного користувача)

Це йде врозріз з Орхуською конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (ратифікована Україною в 1999 р.), яка вимагає забезпечення участі громадськості в рішеннях щодо використання природних ресурсів. Механізм, за яким рішення про продовження права користування на наступні 20 років ухвалюється автоматично, без нового розгляду, без конкурсу і без окремої процедури інформування та участі громадськості, звужує ту саму участь, яку покликана гарантувати Орхуська конвенція.

Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Україною в 2006 р.) вимагає прозорості та об'єктивних, заздалегідь визначених критеріїв у процедурах розпорядження державним майном і ресурсами. Одноразове автоматичне продовження права користування державним природним ресурсом на другий двадцятирічний строк без повторного конкурсного відбору — це саме той тип непрозорого, неконкурентного розподілу суспільного ресурсу, від якого конвенція вимагає захисту.

- ст. 1 та ст. 37 визначає термін «небажані для мисливського господарства тварини» таким чином, що він не є вичерпним.

Бернська конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Україна приєдналася в 1996 р.) у ст. 7 визначає види, що потребують регульованого використання (лисиця, зазвичай відноситься саме до цієї категорії), і вимагає встановлення періодів заборони на полювання для підтримання популяції на безпечному рівні. Проект же дозволяє вилучення таких видів потягом мисливського сезону без обмеження кількості одним мисливцем, що суперечить самій ідеї регульованого використання, закладеній у ст. 7.

Угода про асоціацію Україна–ЄС (Додаток XXX до глави 6 розділу V) зобов'язує Україну наблизити національне законодавство до законодавства ЄС у секторі «Охорона природи», до якого належать директиви ЄС про охорону оселищ і видів.

Ці директиви відносять великих хижаків, зокрема вовка, до видів, що потребують суворого захисту, з дозволеними винятками лише за визначених умов, а не як категорію «небажаних для мисливського господарства тварин», вилучення яких є практично необмеженим.

- ст. 1 визначає домашніх тварин, що перебувають в угіддях без нагляду господаря, небажаними для мисливського господарства тваринами, і дозволяє їх добування з метою регулювання чисельності.

Ця пропозиція протирічить ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції про захист домашніх тварин, відповідно до якої ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю та страждання.

Також ухвалення проекту в даній редакції створить правову колізію з ст. 17 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», яка дозволяє регулювання чисельності за допомогою умертвіння виключно диких тварин, а також з ст. 1 цього Закону, яка відносить собак до категорії домашніх.

- ч. 2 ст. 32 диференціює породистих та безпородніх собак: перші відловлюються, а другі - добуваються в порядку регулювання чисельності добування диких тварин.

Дана пропозиція містить в собі величезні ризики.

По-перше, і в правовому полі України, і в проекті відсутнє законодавчо закріплене визначення терміну «породисті собаки», що є порушенням ст. 8 Конституції України, а саме недотримання принципу верховенства права, який включає в себе юридичну визначеність - чіткість та зрозумілість норм права. Тому незрозуміло, хто саме і за якими критеріями буде встановлювати «породистість» собак, і фактично вирішувати, чи має дана тварина право на життя, чи ні.

По-друге, це знову суперечить Європейській конвенції про захист домашніх тварин та ст. 17 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження»

- п. 5 ч. 3 ст. 30 дозволяє штучне світло при полюванні на кабана й бобра, а п. 2 ч. 5 ст. 37 допускає застосування тепловізорів та приладів нічного бачення для регулювання чисельності інвазійних видів.

Ця пропозиція прямо суперечить Додатку IV Бернської конвенції, який містить перелік заборонених засобів і способів добування, відлову та інших форм полювання, зокрема прицільних приладів для нічного полювання, оснащених електронним збільшувачем зображення чи електронно-оптичним перетворювачем, а також штучних джерел світла для освітлення цілей без винятку для окремих категорій видів. Винятковий дозвіл на підсвітку при добуванні кабана й бобра, який пропонується в проекті (за згодою користувача угідь), не має правового прикриття у вигляді офіційного застереження до Конвенції і виходить за межі того, що Україна погодила при приєднанні до неї. Конвенція не передбачає автоматичного звільнення від цієї заборони для боротьби з чужорідними видами - такий виняток мав би бути окремо обґрунтований і погоджений на рівні Постійного комітету, а не запроваджений національним законом в односторонньому порядку.

Ситуація ускладнюється тим, що сам проект (п. 3 ч. 5 ст. 37, ч. 6 ст. 37) звільняє вилучення інвазійних видів від внесення відомостей до Реєстру про вид і кількість здобутих тварин. У поєднанні з дозволом на нічні приціли це означає, що використання забороненого конвенцією засобу відбувається саме в тому сегменті полювання, який виведено з-під офіційного обліку - тобто там, де перевірити дотримання обмежень найважче.

Також проект суперечить одразу двом статтям Конституції України: 16 (забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави) та 66 (кожен зобовʼязаний не заподіювати шкоду природі).

Виходячи з вищевикладеного, вимагаємо зняти даний проект Закону з розгляду на підставі ч. 2 ст. 95 ЗУ «Про Регламент ВРУ» як такий, що втратив свою актуальність внаслідок невідповідності іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.