Шановні народні депутати України!
Звертаємося до Вас із проханням сприяти якнайшвидшому розгляду та прийняттю законопроєкту №12088, який має запровадити повноцінну відповідальність за переслідування (сталкінг).
Сьогодні тисячі українців - жінок і чоловіків - щодня стають жертвами
систематичного переслідування. Це не «нав'язлива увага» і не «загравання», не гра і не веселощі. Це постійний страх, стеження онлайн та офлайн, нав'язливі повідомлення, погрози, публікація особистих даних, психологічний тиск і відчуття небезпеки, яке переслідує людину щохвилини.
Сучасний сталкінг давно вийшов за межі «нав'язливих повідомлень». Він також може включати:
• фізичне переслідування;
• кіберсталкінг;
• стеження та приховану фото- і відеозйомку;
• використання фейкових акаунтів;
• автоматизовані дзвінки та спам-атаки;
• погрози та психологічний тиск;
• збір і поширення персональних даних;
• переслідування біля дому, роботи чи місця навчання;
• спроби контакту через друзів, родичів і роботодавців;
• реєстрацію жертв на сторонніх сайтах без їхньої згоди;
• інші форми систематичного залякування та контролю.
Перелік не є вичерпним і обмежений лише фантазією та злісними намірами переслідувачів.
Адвокати та постраждалі змушені опиратися на окремі норми законодавства, які лише частково охоплюють проблему. У результаті переслідувачі почуваються безкарними, а їхні жертви — беззахисними. У відповідь на заяви до поліції лунає типове: «ми нічого не можемо зробити».
Цей лист пишеться у контексті конкретної історії. Зараз в українському інформаційному просторі поширюється історія одного чоловіка, на систематичне переслідування якого публічно поскаржилися понад 100 жінок. Частина з них була неповнолітніми на момент початку переслідування. Тривалість переслідування окремих жертв сягає 10 років. Незважаючи на десятки заяв до поліції за ці роки, жодного кримінального провадження не відкрито. І це — лише один задокументований випадок із тисяч подібних історій, які щодня залишаються непоміченими.
Переслідування часто стає початком значно страшніших злочинів — фізичного насильства, каліцтва, навіть убивств. У багатьох випадках жертви роками намагаються отримати захист, проте через відсутність окремого закону правоохоронна система не має достатніх механізмів реагування. Час, який втрачається на правову невизначеність, вимірюється людськими життями.
В той самий час у багатьох країнах Європи, США та Канаді сталкінг уже давно визнається окремою небезпечною формою насильства. Стаття 34 Стамбульської конвенції, яку Україна ратифікувала у 2022 році, прямо зобов'язує держави-учасниці криміналізувати переслідування та забезпечити ефективний захист постраждалих. Україна як держава, що прагне європейської інтеграції, не може і далі ігнорувати ці зобов'язання.
Доводиться змінювати своє життя через страх: уникати певних місць, постійно озиратися на вулиці, пересуватися виключно в супроводі, якщо є кому супроводжувати. Витрачати значну частину доходу на таксі, бо в громадському транспорті переслідувач легко знайде. Боятися за себе, своїх близьких, своє майно та репутацію. Жити в постійному стресі — місяцями, роками, десятиліттями.
Ми всі маємо родини, дітей, близьких, за безпеку яких хвилюємося. Громадяни України мають право почуватися захищеними у власній державі, а не жити в страху через безкарність переслідувачів.
Бути жертвою сталкінгу — це коли ти більше не можеш зробити вибір самостійно, адже його вже зробили за тебе. Ти тепер здобич. Ти тепер — жертва.
Саме тому просимо Вас:
• визначити законопроєкт №12088 як невідкладний;
• терміново включити його до порядку денного Верховної Ради України;
• забезпечити його якнайшвидший розгляд і прийняття в цілому.
Українці заслуговують на право жити без страху!
З повагою,
Група постраждалих від систематичного переслідування
та громадяни, які підтримують ухвалення законопроєкту №12088