Ми, родичі і близькі українських воїнів, які загинули захищаючи Україну у найбільш важкий період російські агресії, з гірким подивом читаємо в різноманітних ЗМІ шокуючу інформацію про те, що операція з вивезення в Україну російських найманців, і бійців ПВК «Вагнер» була зірвана.
Це не просто бійці одіозного підрозділу найманців. Це люди, які вбивали наших рідних, воювали проти нашої армії на Донбасі в 14-15 роках. Це військові злочинці, які вчинили безліч кривавих злочинів на території України. Частина з яких стали найбільш трагічними сторінками цієї війни.
Ми не зацікавлені в скандалах, спекуляціях і появі десятків непідтверджених версій. Нам потрібна правда, і чітке розуміння того, що держава виконує свої функції щодо захисту закону, своїх громадян, своїх воїнів, і служить торжеству справедливості - а не навпаки. Бо непокаране зло має властивість повторюватись знову, і що найгірше - нагадувати про себе тим людям, хто раніше пережив від нього біль втрати своїх близьких.
Тому ми вимагаємо справедливості і встановлення істини. Вимагаємо відповіді на питання - хто винен у тому, що бойовики, на чиїх руках кров українських солдат, українських військових і льотчиків - в останній момент уникли покарання?
Звичайно, ми прості люди, і не тримали в руках папок оперативних справ. Проте, на сьогодні з усього масиву інформації - журналістських розслідувань, виступів низки народних депутатів, і навіть свідчень самих українських розвідників - зрозуміло, що спецоперація з затримання "вагнерівців" мала місце, що вона готувалася тривалий час, і що після пересадки у Мінську літак з цими вбивцями мав приземлитися в Україні.
За наявними даними йдеться про осіб, причетних до збиття українських військових літаків "Іл-76" у Луганську, військових літаків "Су-25" та гелікоптера "Мі-8" під Слов’янськом. А також до збиття російським "Буком" малайзійського Боїнгу MH17, внаслідок чого було вбито 298 громадян інших держав.
Хто і чому "злив" інформацію, і таким чином зірвав затримання?
Чому Генеральна прокуратура України не відреагувала на пропозицію Лукашенка прибути до Мінська, щоб довести причетність цих найманців до участі в агресії проти України? Українські правоохоронні органи як ніхто інший мали б бути зацікавленими у тому, щоб демонструвати перед усім світом факти військових злочинів, здійснених Росією, і саму причетність РФ до організації і фінансування війни та вбивств людей. Але цього не сталося. Чому?
Практично єдиним інструментом, за допомогою якого можна знайти відповіді на ці та інші питання залишилося створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. І ми наполягаємо на тому, щоб така ТСК розпочала свою роботу негайно. Ігнорування наших вимог, як і вимог активної, небайдужої частини суспільства буде наругою над пам'яттю загиблих захисників України.
Ми вимагаємо притягнути до відповідальності тих, хто підставив під загрозу життя українських розвідників, які працювали над цією операцією.
І це потрібно не лише нам. Це потрібно Україні.
Це потрібно зрештою усьому цивілізованому світу, адже якби затримання вбивць та бойовиків відбулося, то в перспективі вони постали б не лише перед українським, але й перед міжнародними судами.
Ми вимагаємо правди!