Законопроект спрямований на законодавче врегулювання придбання, зберігання та використання громадянами зброї. Він складається з 10 розділів і регулює усі сфери цивільного обігу та використання зброї і боєприпасів в Україні, починаючи від набуття права на зброю, її придбання, використання, господарської діяльності у цій сфері, й закінчуючи міжнародною співпрацею у цій галузі. Крім того, у проекті запроваджується класифікація зброї та боєприпасів у цивільному обігу, розмежовуються види зброї за режимом їх обігу, а також визначаються види та категорії зброї, забороненої до цивільного обігу, встановлюються вимоги щодо набуття громадянами права на зброю.

Законопроект спрямований на врегулювання обігу «зброї цивільного призначення», яка може перебувати у власності або користуванні фізичних та юридичних осіб, визначення видів зброї, порядку і правил набуття вогнепальної зброї вказаними особами, а також її ремонту, носіння, транспортування та інших правовідносин, пов’язаних з вогнепальною зброю. Водночас норми цього проекту Закону не застосовуються до обігу зброї та боєприпасів правоохоронних органів та Збройних Сил України (зброї військового призначення), а також до інших окремих видів зброї.

Згідно пояснювальною запискою проект Закону України «Про лобіювання» складається із чотирьох розділів (13 статей). В розділі І розкриваються визначення основних термінів, таких як: суб'єкт, об'єкт, предмет, замовник, договір з лобіювання. Наприклад, в проекті визначено, що суб’єкт лобіювання (лобіст) – будь–яка фізична або юридична особа, а також особа, що здійснює лобіювання від імені суб’єкта лобіювання, зареєстрована у встановленому законодавством порядку та внесена до Електронного реєстру суб’єктів лобіювання. Також в розділі визначається сфера правовідносин, на яку поширюється дія проекту, наводяться основні принципі здійснення лобіювання, гарантії його здійснення, а також перелік методів лобіювання. В розділі ІІ визначаються вимоги до суб’єкта лобіювання, розкривається сутність роботи Реєстру та наводяться данні, які необхідно надати для отримання статусу суб'єкта лобіювання. Також передбачені механізми контролю та умови, за яких суб'єкт втрачає право на лобіювання. В розділі ІІІ розкриваються права та обов'язки суб’єктів лобіювання та замовників послуг з лобіювання, їхні взаємовідносини у вигляді договору, а також визначені певні вимоги до фінансування лобіювання. В розділі ІV наведені зміни до чинного законодавства у зв’язку із прийняттям проекту Закону України «Про лобіювання». Також закладені основи перехідного періоду шляхом поступового набуття чинності окремих положень акту.

Законопроект має на меті оптимізувати механізми запобігання корупції в Україні шляхом усунення надлишкової бюрократизації процедур фінансового контролю в сфері запобігання корупції, невиправданої складності та обтяжливості таких процедур. Передбачається внести зміни до статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» та до статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення з тим, щоб скасувати необхідність подання протягом звітного року суб’єктами декларування інформації про суттєві зміни у майновому стані (але при цьому залишити обов’язок декларувати відповідні відомості у підсумковій річній та інших передбачених законом деклараціях) та відповідну адміністративну відповідальність за подання або несвоєчасне подання такої інформації.

Згідно пояснювальною запискою Законопроект «Про лобізм» визначає: - діяльність лобістів як легальний демократичний шлях взаємодії влади та суспільства; - створює законодавчі бар’єри для зловживань та корупції; - захищає органи державної влади від незаконного впливу; - сприяє підвищенню професіоналізму та відповідальності посадових осіб при розробці та реалізації державної політики; - надає можливість громадянам знати, хто і що лобіює в органах влади; - встановлює обмеження щодо лобіювання інтересів держав-агресорів, зовнішньої і внутрішньої політики держави, мови, релігії, Президента України, судової гілки влади та силових структур; - створює ефективні механізми контролю за лобістами та їх відносинами з органами державної влади та органами місцевого самоврядування; - створює відкритий та доступний Єдиний реєстр лобістів на основі самоокупності; - встановлює органи самоорганізації лобістів в Україні; - унеможливлює відмивання коштів через надання фіктивних послуг лобізму тощо.

Метою законопроекту є врегулювання процедури відрядження до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі – Національне агентство) працівників інших державних органів, підприємств, установ, організацій з метою виконання обов’язків Національного агентства, що вимагають спеціальних знань та навичок.

Законопроект має на меті оптимізувати механізми запобігання корупції в Україні шляхом усунення надлишкової бюрократизації процедур фінансового контролю в сфері запобігання корупції, невиправданої складності та обтяжливості таких процедур. Передбачається внести зміни до статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», та до статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення з тим, щоб скасувати необхідність подання протягом звітного року суб’єктами декларування інформації про суттєві зміни у майновому стані (але при цьому залишити обов’язок декларувати відповідні відомості у підсумковій річній та інших передбачених законом деклараціях), та відповідну адміністративну відповідальність за подання або несвоєчасне подання такої інформації.

Метою розробки законопроекту є необхідність удосконалення правових засад здійснення оперативно-розшукової діяльності, приведення її у відповідність із європейськими стандартами, які висуваються до діяльності, пов’язаної з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини, синхронізації оперативно-розшукової діяльності та процесуальної діяльності, яка здійснюється відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України.

Метою проекту Закону є створення організаційно-правових засад діяльності Національного бюро фінансової безпеки України, головним завданням якого є забезпечення фінансової безпеки держави шляхом побудови на основі використання нових ризик-орієнтованих методів кримінального аналізу системи своєчасного виявлення та усунення системних загроз у сфері публічних фінансів, запобігання їх виникненню в майбутньому.

Метою даного законопроекту є посилення контролю суспільства за тим, де, за скільки і як лікуються та навчаються державні чиновники і їх близькі особи шляхом оприлюднення цієї інформації в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку можновладці подають відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».